Постанова

від 08.07.2014 по справі 910/2760/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р. Справа№ 910/2760/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Мальченко А.О.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Івашков С.О. ( за довіреністю б/н від 10.03.2014 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) "Укрпрофінвест" Всеукраїнської професійної спілки працівників державних органів доходів і зборів"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2014р.

у справі № 910/2760/14 (суддя: Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомост"

до Підприємства об'єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) "Укрпрофінвест" Всеукраїнської професійної спілки працівників державних органів доходів і зборів"

про стягнення 179740,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 179 740,03 грн. за договором поставки № 03-01-01 від 03.01.2013 року, з яких 168 155,20 грн. основна сума боргу, 2 181,79 грн. 3% річних, 9 403,04 грн. пені.

У квітні 2014 року позивачем було подано до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 168 155, 20 грн. основної заборгованості, 3 809, 03 грн. 3 % річних, 13 712, 59 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 р. по справі №910/2760/14 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з підприємства об"єднання громадян "Укрпрофінвест" Всеукраїнської професійної спілки працівників державних органів доходів і зборів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомост" 168 155 грн. 20 коп. основної заборгованості, 10 884 грн. 73 коп. пені, 3 809 грн. 03 коп. 3 % річних. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем підтверджений борг за договором поставки в сумі 168 155, 20 грн., строк оплати поставленого товару, у відповідності до п. 4.1. вказаного договору настав.

Не погоджуючись з рішенням суду, Підприємство об'єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) "Укрпрофінвест" Всеукраїнської професійної спілки працівників державних органів доходів і зборів" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2014 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що позивач поставив покупцю меншу кількість товару, ніж зобов'язався поставити згідно специфікації № 9 що підтверджується рахунком на оплату № 577, також судом не було взято до уваги, що відповідачем не підписувалась, видаткова накладна, а підписана невідомою особою за довіреністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2014 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) "Укрпрофінвест" Всеукраїнської професійної спілки працівників державних органів доходів і зборів" та призначено справу № 910/2760/14 до розгляду на 10.06.2014 р., у складі колегії суддів, головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

06.06.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шевченко Е.О. від 10.06.2014 року, в зв'язку з перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, здійснити розгляд справи № 910/2760/14 у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А., Мальченко А.О.

10.06.2014 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10.06.2014 року представники сторін у судове засідання не з'явились. Колегією суддів були задоволенні клопотання, розгляд справи відкладено на 08.07.2014 рік.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнко В.В. від 08.07.2014 року, в зв'язку з виходом з відпустки судді Руденко М.А., здійснити розгляд справи № 910/2760/14 у складі: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Мальченко А.О.

08.07.2014 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, розгляд справи вже відкладався, як вбачається з матеріалів справи, а саме з поштового повідомлення про вручення №05268854 представник відповідача отримав ухвалу про призначення справи до розгляду 28.05.2014(а.с.78) року, але відповідач не скористався своїм правом, уповноваженого представника у судове засідання не направив, таким чином, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Представник позивача, у судовому засіданні 08.07.2014 року заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.01.2013 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 03-01-01 (договір) (а.с.8),

За умовами зазначеного договору, постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар, що зазначений у специфікаціях, що є додатком до договору.(п. 1.1. договору). Здача-приймання товару здійснюється сторонами по кількості - відповідно до видаткових накладних на товар, постачальник вважається таким, що виконав свої обов'язки за цим договором після підписання видаткових накладних покупцем. (п.п. 3.3., 3.4. договору). Оплата за цим договором повинна проводитись на підставі рахунку за поставлений товар впродовж п'яти банківських днів з моменту постачання, якщо інший термін не вказаний в специфікації до цього договору.( п. 4.1. договору). За прострочення в оплаті продукції покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від вартості продукції, що поставляється за специфікацією, за кожен день прострочення оплати товару.( п. 6.2. договору).

Пунктом 9.2 договору, встановлений сторонами строк дії договору до 31.12.2013 року.

В подальшому, 13.08.2013 року сторонами було підписано специфікацію № 9 від 13.08.2013 року по договору на поставку товару на суму 218000,00 грн.(а.с.12). Цією ж датою виписано рахунок на оплату № 577 згідно договору на суму 218 000,00 грн. (а.с.47)

Відповідно до видаткової накладної № 8006 від 13.08.2013 року позивач на виконання договору та специфікації № 9 до нього поставив відповідачу товар (тушки курки заморожені) на суму 218 000,00 грн. (а.с.11).

13.08.2013 року між сторонами було підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.13), відповідно до якого зобов'язання відповідача перед позивачем за договором було частково припинено на суму 39 844, 80 грн., непогашена заборгованість відповідача перед позивачем складає 178 155,20 грн., зазначений акт підписано представниками обох сторін без зауважень.

Крім того, відповідачем було частково оплачено заборгованість на суму 10 000, 00 грн., що підтверджено матеріалами справи (а.с.48-52).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зобов'язання по повній оплаті поставленого товару відповідач не виконав, в строк обумовлений договором заборгованість в розмірі 168 155, 20 грн. не сплатив, за умовами договору, за неналежне його виконання, передбачені штрафні санкції, які були перераховані та задоволені частково.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно вимог ст. ст. 662-664 ЦК України постачальник зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором. Обов'язок продавця вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд першої інстанції правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 218 000, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи. Поставлений товар оплачений відповідачем частково на суму 10 000, 00 грн., та на суму 39 844, 80 грн. зобов'язання було припинено, відповідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.08.2013 року, доказів іншого (зокрема повної оплати та/або повернення товару) в матеріали справи не надано. Таким чином, заборгованість відповідача станом на час вирішення справи в суді першої інстанції становить 168 155, 20 грн., що правомірно стягнута судом першої інстанції на користь позивача.

Посилання скаржника на те, що відповідно до рахунку на оплату № 577 від 13.08.2013 року (а.с.90), продукція була поставлена у меншій кількості на 178 155,20 грн., а не як було зазначено в специфікації № 9, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до видаткової накладної № 8006 від 13.08.2013 року (а.с. 11), у графі кількість поставленого товару зазначено 20 000 тн. Зазначена видаткова накладна підписана представником відповідача та на ній наявна печатка підприємства.

Колегія суддів також не приймає до уваги, посилання апелянта на те, що вищезазначена видаткова накладна підписана невідомою особою, оскільки видаткова накладна засвідчена печаткою Підприємства об'єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) "Укрпрофінвест" Всеукраїнської професійної спілки працівників державних органів доходів і зборів" , що є зовнішнім реквізитом відповідача, який засвідчує легітимність підпису перед третіми особами. При цьому апелянт не посилається на незаконне використання його печатки чи наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки. Не надано скаржником і доказів звернення до правоохоронних органів стосовно цих же обставин. Таким чином, видаткова накладна №8006 від 13.08.2013 року є допустимим та достатнім доказом, в розумінні ст. 34 ГПК України, поставки товару.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено, а позивачем доведено факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 168 155, 20 грн., строк оплати товару, у відповідності до п. 4.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 168 155, 20 грн. є обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволенні судом першої інстанції.

Стосовно штрафних санкцій, які позивач просив стягнути з відповідача в розмірі 13 712, 59 грн. пені за період прострочки з 21.08.2013 року по 08.04.2014 року колегія суддів , погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір пені підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як передбачено, пунктом 6.2. договору сторонами передбачено нарахування постачальнику пені за прострочення в оплаті продукції розмірі облікової ставки НБУ що діяла у період, за який сплачується пеня від вартості продукції що поставляється за специфікацією, за кожний день прострочення оплати товару.

Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст.3).

Таким чином, перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір пені позивачем було розраховано не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 884, 73 грн. за період з 21.08.2013 року по 21.02.2013 року, оскільки позивачем не вірно визначено період прострочення відповідача (з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України).

Також, відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання судом першої інстанції правомірно було задоволено позовні вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 3 809, 03 грн. за період з 21.08.2013 року до 21.02.2014 року.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року у справі № 910/2760/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян (Релігійної організації, профспілки) "Укрпрофінвест" Всеукраїнської професійної спілки працівників державних органів доходів і зборів" на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року у справі № 910/2760/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року у справі № 910/2760/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/2760/14 повернути до місцевого господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

А.О. Мальченко