Рішення

від 07.07.2014 по справі 916/2044/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" липня 2014 р.Справа № 916/2044/14

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача : Гричулевич Л.А. (довіреність №5854-0 від 05.12.2013 р.);

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД-УВАЙЄД» про стягнення заборгованості, пені та штрафних санкцій у розмірі 84720,55 грн., суд -

ВСТАНОВИВ :

Суть спору : 29.05.2014 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД-УВАЙЄД» про стягнення заборгованості в сумі 84720 грн. 55 коп.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 16.06.2014 р. розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено до 07.07.2014 р.

В судовому засіданні 07.07.2014 р. до матеріалів справи залучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо реєстрації відповідача по справі.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судові засідання не з'являвся, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судові засідання не з'являвся, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

09.04.2013 р. товариством з обмеженою відповідальністю «МЕД-УВАЙЄД» було підписано та подано Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заяву про відкриття поточного рахунку. Відповідно до вказаної заяви відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, що разом із підписаною заявою складає договір банківського обслуговування №б/н від 09.04.2013 р., який відповідач зобов'язався виконувати належним чином.

Відповідно до договору, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 2600110543001280 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта, що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 69000,00 грн., проте відповідач порушив свої зобов'язання за договором обслуговування кредитних лімітів, в наслідок чого в нього станом на 28.03.2014 р. утворилась заборгованість в розмірі 84720 грн. 55 коп., що складається з 69000,0 заборгованості за кредитом, 10359,18 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2877,37 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2484,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Позивачем, Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК», 13.03.2013 р. було направлено товариству з обмеженою відповідальністю «МЕД-УВАЙЄД» претензію, відповідно до змісту якої, позивач, зазначав про необхідність сплати заборгованості відповідно до умов Договору від 09.04.2013 р. Зазначену претензію відповідачем залишено без розгляду, заборгованість в добровільному порядку не погашено.

З наведених підстав позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ТОВ «МЕД-УВАЙЄД» 84720,55 грн. заборгованості.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, як стверджує ПАТ КБ „ПриватБанк", ним були належним чином виконані прийняті на себе зобов'язання за договором кредиту, факт укладення якого підтверджується поданням відповідачем заяви про відкриття поточного рахунку та картки з примірниками підписів та відбитком печатки від 09.04.2013р. та прийняття її до виконання позивачем, шляхом надання ТОВ „МЕД-УВАЙЄД" кредитного ліміту в сумі 69000,00 грн., про що свідчить виписка по рахунку.

З правового аналізу умов укладеного шляхом підписання відповідачем 09.04.2013р. заяви про відкриття поточного рахунку та картки з примірниками підписів та відтисків печатки договору банківського обслуговування, правовідносини сторін за яким регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, вбачається, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитних договорів, є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Згідно з п. 3.18.1.1. Умов та правил надання банківських послуг кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Відповідно до п. 3.18.1.3 вказаних Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Пунктом 3.18.1.8 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до „Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі „Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - „Угода").

Відповідно до п. 3.18.1.16 зазначених Умов при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до „Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом „першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта відповідно до п. 3.18.6.1. Умов здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг"(або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Відповідно до п. 3.18.4.1 розділу 3.18.4. Умов та правил надання банківських послуг, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Так, пунктом 3.18.4.1.1. Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі -„період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При цьому у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Крім того, згідно п. 3.18.4.4. Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов'язався сплачувати банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, відповідно до укладеного між сторонами 09.04.2013 р. договору банківського обслуговування позивач зобов'язався надавати клієнту кредитні кошти в межах суми встановленого кредитного ліміту, а відповідач як клієнт зобов'язався повертати ПАТ КБ „ПриватБанк" отримані кредитні кошти, сплачувати відсотки за користування кредитом та комісію (винагороду) в строки та в розмірі, визначеному в п.п. 3.18.4.1.1.-3.18.4.1.3., 3.18.4.4. Умов та правил надання банківських послуг, а також виконувати інші зобов'язання, що передбачені Умовами.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 ЦК України укладений сторонами договір банківського обслуговування б/н від 14.03.2011р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, а також належні до сплати банку інші платежі, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

З наданої позивачем до суду виписки з поточного рахунку №20672054302454 розрахунку заборгованості за договором б/н від 09.04.2013 р. вбачається, що, починаючи з 22.07.2013 р., відповідачем дебетове сальдо не обнулялось, хоча відповідач мав здійснити обнуління дебетового сальдо до 25-го числа наступного місяця згідно п. 3.18.4.1.1 вищевказаних Умов. Так, відповідачем у вказаний період було отримано від банку кредитні кошти в межах встановленого ліміту, але не погашено у повному обсязі згідно умов договору банківського обслуговування б/н від 09.04.2013р. Відтак, відповідач протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, не здійснив погашення кредиту, у зв'язку з чим зазначений кредит, починаючи з 91-го дня в силу п. 3.18.4.1.3 Умов, вважається простроченим, що також вбачається з виписки з поточного рахунку № 26001054301280. Таким чином, станом на 28.03.2014р. за ТОВ „ МЕД-УВАЙЄД" рахується заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 69000,00 грн.

В свою чергу, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання останній сплачує банку відсотки за користування кредитом за підвищеною ставкою у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості згідно п. 3.18.4.1.3. Умов, що станом на 28.03.2014р. складають за розрахунком позивача 10359,18 грн.

Також згідно п. 3.18.4.4. Умов відповідач зобов'язався сплачувати банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

З наданої до суду позивачем виписки з поточних рахунків №26071054304585 та №20693054305407 з розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 28.03.2014р. за відповідачем рахується заборгованість. зі сплати комісії, що розрахована в порядку п. 3.18.4.4 Умов та правил надання банківських послуг, в розмірі 2877,37 грн.

Відмовою повернути отримані кредитні кошти за вищевказаним договором та сплатити нараховані проценти за користування кредитним коштами і комісію відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 ЦК України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення суми заборгованості у судовому порядку.

Так, станом на момент розгляду справи згідно наданого позивачем розрахунку, за ТОВ „ МЕД-УВАЙЄД " рахується прострочена заборгованість перед ПАТ КБ „ПриватБанк" за договором банківського обслуговування б/н від 28.03.2011р. щодо погашення суми заборгованості в розмірі 84720 грн. 55 коп., що складається з 69000,0 заборгованості за кредитом, 10359,18 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2877,37 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 2484,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень частини 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 3.18.5.1. Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3 Умов, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п.3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Разом з тим, п. 3.18.5.4. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачений п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3 Умов, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

З посиланням на п.п. 3.18.5.1 та 3.18.5.4 Умов та правил надання банківських послуг позивачем було здійснено нарахування відповідачу до сплати пені в сумі 8 897,53 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань у спірних правовідносинах за період з 01.04.2013р. по 14.03.2014р. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, господарський суд визнає його правильним та обґрунтованим, у зв'язку з чим, позовні вимоги у названій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД-УВАЙЄД» про стягнення заборгованості, пені та штрафних санкцій у розмірі 84720,55 грн. - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „МЕД-УВАЙЄД" /65125, м. Одеса, вул. Успенська, буд. №43, код ЄДРПОУ 37873545/ на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" /місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; поштова адреса: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800; код ЄДРПОУ 14360570/ суму основного боргу в розмірі 69000 грн. 00 коп. /шістдесят дев'ять тисяч/ грн. 00 коп., проценти за користування кредитом в сумі 10359 грн. 18 коп. /десять тисяч триста п'ятдесят дев'ять грн. 18 коп./, пеню в сумі 2877,37 коп. /дві тисячі вісімсот сімдесят сім грн.. 37 коп./, комісію за користування кредитом в сумі 2484 грн. /дві тисячі чотириста вісімдесят чотири грн./, судовий збір в сумі 1827 коп. /одна тисяча вісімсот двадцять сім/.

Стягнути з приватного підприємства /65125, м. Одеса, вул. Успенська, буд. №43, код ЄДРПОУ 37873545/ на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" /місцезнаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; поштова адреса: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800; код ЄДРПОУ 14360570/ судові витрати у сумі 1827 коп. /одна тисяча вісімсот двадцять сім/.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 14.07.2014 р.

Суддя Зайцев Ю.О.