Постанова

від 24.06.2014 по справі 804/5181/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 р. Справа № 804/5181/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

11 квітня 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області, в якому просить визнати нечинними та скасувати: податкове повідомлення - рішення № 0005941701 від 16.08.2012 р., податкове повідомлення - рішення № 0006491701 від 14.12.2012 р., податкове повідомлення - рішення № 0006501701 від 14.12.2012 р., винесені Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Державної податкової служби Дніпропетровської області з урахуванням рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 10.07.2012 р. по 20.07.2012 р. Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Державної податкової служби Дніпропетровської області проводилася планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. За результатами даної перевірки складено акт №444/172/НОМЕР_4 від 27.07.2012 р.

Згідно висновків акту встановлено - обсяг виручки у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у 4 кварталі 2009 р. склав 636 605,28 грн. що перевищує граничний обсяг виручки, який дозволяється при спрощеній системі оподаткування. З січня 2010 р. позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Також, актом встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ всього за 2-4 квартали 2009 року та за 2010 рік у сумі 63 002 грн. В обґрунтування порушення в акті перевірки зазначаються реквізити платіжних доручень від контрагентів ПП «Авгур-Трейд» (код ЄДРПОУ 33576070), ТОВ «Бізнесінвестгруп» (код ЄДРПОУ 34685177), за якими надійшли кошти на банківський рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

За результатами перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0005941701, №0006491701, № 0006501701.

Податковим повідомленням-рішенням №0005941701 позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 32 485,56 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0000491701 позивачу донараховано зобов'язання з податку на додану вартість на суму 141 131,25 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0000501701 позивачу донараховані штрафні санкції за податком на додану вартість в розмірі 2 380,00 грн.

Винесені податкові повідомлення-рішення позивач вважає такими, що суперечать діючому законодавству, тому що винесені на підставі невірних висновків, які викладені у акті.

Позивач стверджує, що доходи отримані ним у 4 кварталі 2009 року вважаються обкладеними за єдиним податком. У зв'язку з викладеним за 4 квартал 2009 року відповідачем неправомірно донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі 7 495,49 грн.

Висновки відповідача про заниження податкових зобов'язань з ПДВ позивач також вважає безпідставними, оскільки відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи, що поставка товарів контрагентам здійснювалась на умовах відстрочення платежу, у платника податків були відсутні підстави для нарахування податкових зобов'язань за датами платіжних доручень, за якими надійшли кошти на банківський рахунок платника податків. ПДВ з цих операцій було задекларовано та сплачено до бюджету за датою першої події - поставки товару. Копії документів підтверджують поставку товару та нарахування й сплату ПДВ за першою подією з контрагентами ПП «Авгур-Трейд» (код ЄДРПОУ 33576070), ТОВ «Бізнесінвестгруп» (код ЄДРПОУ 34685177).

В судове засідання прибув представник позивача, який позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надавши письмові заперечення проти позову та звернувся із клопотанням про розгляд справи без його участі.

В письмових запереченнях представник відповідача зазначив, що за результатами перевірки встановлено, обсяг виручки позивача в 2009 р. склав 636605,28 грн., що перевищує граничних обсяг виручки, передбачений Указом №727 на 136 605,28грн.

Враховуючи наведене, доходи отримані позивачем які перевищують 500 000 грн. у розмірі 136 605,28 грн. (в т.ч. ПДВ - 22767,55грн.), оподатковуються за загальними правилами відповідно до Декрету № 13-92.

Так як перевищення виникло у ІV кварталі 2009 р. (16.11.2009р.), то починаючи з І кварталу 2010 р. позивач повинен перейти на загальну систему оподаткування.

Відповідно до ст.13 Декрету №13-92 оподатковуваним доходом вважається чистий доход, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, вони враховуються при остаточному перерахунку по нормам у відсотках до валового доходу, визначеним Головною ДПІ з погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню підприємствам та підприємцям. Норми витрат наведені у додатку № 6 до Інструкції від 21.04.1993р. № 12 "Про прибутковий податок з громадян".

Для перевірки позивачем були надані документи, які підтверджують витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу, а саме виписки банку, квитанції до прибуткових касових ордерів, товаротранспортні накладні, рахунки фактури, накладні на отримання товару.

З урахуванням зазначеного, зроблено висновок про заниження позивачем розміру оподатковуваного доходу за ІV кв. 2009 р. - 49969,96 грн. (113837,75-63867,79=49969,96), у 2010 р. - 166600,47грн. (382963,31-216362,84=166600,47), що відповідно, призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у ІV кв. 2009 р. - 7495,49 грн., у 2010 р. - 24990,07 грн.

Матеріалами перевірки встановлено, що в порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України №168/97, порушення податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р. виникло внаслідок невключення до складу податкових зобов'язань сум ПДВ, що надійшли від покупців на розрахунковий рахунок позивача у складі вартості реалізованих ТМЦ усього у розмірі 63 002,00грн.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп..7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97, п.198.6 ст.198 ПК України позивачем до складу податкового кредиту включені суми ПДВ у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними на загальну суму 49 903,00 грн., у т.ч. у 2009 р. у розмірі 24 767,00грн., у 2010 році у розмірі 23 686 грн., у грудні 2011року у розмірі 1 450,00 грн.. за 2010 р. у розмірі 13 608,00 грн.

Таким чином за вказаними фактами позивачем занижено у період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011р. розміру ПДВ до сплати в бюджет на 114 338,0 грн.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_2, зареєстрований як фізична особа-підприємець виконкомом Криворізької міської ради 18.08.2005 р., номер запису про державну реєстрацію - 22270000000010077, перебуває на податковому обліку в Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів в Дніпропетровській області.

В період з 10.07.2012 р. по 20.07.2012 р. відповідачем проводилася планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. За результатами даної перевірки складено акт №444/172/НОМЕР_4 від 27.07.2012р. та винесені податкові повідомлення - рішення.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень Державна податкова служба у Дніпропетровській області рішенням від 05.11.2012 р. №27642/10/10-014, прийнятим за результатом розгляду первинної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишено без змін податкове повідомлення - рішення №0005941701 від 16.08.2012р., яким донараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 32 485,56 грн., у т.ч. за основним зобов'язанням - 32 485,56 грн.;

скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької південної МДПІ від 16.08.2012 р. № 0005951701 в частині 1 433,00 грн. податку на додану вартість і 358,25 грн. штрафних санкцій та збільшено на 2380 грн. визначені в ньому штрафні санкції.

З урахуванням результатів адміністративного оскарження Криворізькою південної МДПІ визначені суми грошових зобов'язань зі сплати обов'язкових платежів:

за податковим повідомленням-рішенням № 0005941701 від 16.08.2012 р. за податком на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 32 485,56 грн., у тому числі за основним платежем - 32 485,56 грн.;

за податковим повідомленням-рішенням № 0000491701 від 14.12.2012 р. за податком на додану вартість в сумі 141 131,25 грн., у тому числі за основним платежем - 112 905,00грн., за штрафними санкціями 28 226,25 грн.;

за податковим повідомленням-рішенням № 0000501701 від 14.12.2012 р. за наслідками розгляду первинної скарги Державною податковою службою у Дніпропетровській області відповідачем донараховані штрафні санкції за податком на додану вартість в розмірі 2 380,00 грн.

Перевіркою встановлено, що фактично в період з 01.04.2009р. по 31.12.2011р. позивач згідно з даними обліку доходів та витрат та податкової звітності займався оптовою торгівлею деревиною, лісоматеріалами та металопрокатом.

За період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року позивач здійснював діяльність за спрощеною системою оподаткування, шляхом придбання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727 від 03.07.1998 р. (що мав чинність на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року такого платника не включаються доходи, що обкладаються єдиним податком.

Ставки єдиного податку встановлюються місцевими радами виключно з врахуванням меж дозволеного Указом обсягу виручки для суб'єктів малого підприємництва - 500 000 грн. за рік. Тобто з норм Указу слідує, що за обсяг виручки, який одержаний з порушенням вимог Указу (з перевищення понад 500 000 грн.) єдиний податок сплачуватись не може. Враховуючи зазначене, суми перевищення понад 500 000 грн. повинні оподатковуватися окремо, згідно з нормами чинного податкового законодавства.

Відповідно п. 6 Указу № 727 позивач, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб суб'єктів малого підприємництва). Як вказано вище, єдиний податок сплачено із розрахунку отриманого доходу до 500 000 грн. включно.

Водночас, згідно із пп.9.12.2 п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV, 22.05.2003 встановлено, що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом.

Відповідно до п. 22.10 ст. 22 Закону № 889, оподаткування доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування проводиться відповідно розділу ІV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з доходів громадян» № 13-92, з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 цього Закону №889. При цьому, законодавство не містить прямої норми щодо звільнення оподаткування доходів, одержаних фізичною особою - підприємцем, у разі порушення умов Указу №727 і перевищення встановленого ним максимального рівня доходів за рік. Тобто, законодавчі підстави для неоподаткування доходів платників єдиного податку, які перевищують 500 тисяч грн. на рік, відсутні.

За результатами перевірки встановлено, що обсяг виручки позивача в 2009 р. склав 636605,28 грн., що перевищує граничних обсяг виручки, передбачений Указом №727, на 136 605,28 грн.

Враховуючи наведене та вимоги діючого законодавства доходи отримані позивачем, які перевищують 500 000 грн. у розмірі 136 605,28грн. (в т.ч. ПДВ - 22767,55грн.), оподатковуються за загальними правилами відповідно до Декрету № 13-92.

Так як перевищення виникло у ІV кварталі 2009 р. (16.11.2009р.), то починаючи з І кварталу 2010 р. позивач повинен перейти на загальну систему оподаткування.

Відповідно до ст.13 Декрету №13-92 оподатковуваним доходом вважається чистий доход, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, вони враховуються при остаточному перерахунку по нормам у відсотках до валового доходу, визначеним Головною ДПІ за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню підприємствам та підприємцям. Норми витрат наведені у додатку № 6 до Інструкції від 21.04.1993р. № 12 «Про прибутковий податок з громадян".

Позивачем для перевірки надані документи, які підтверджують витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу, а саме виписки банку, квитанції до прибуткових касових ордерів, товаротранспортні накладні, рахунки фактури, накладні на отримання товару.

З урахуванням зазначеного, зроблено висновок про заниження позивачем розміру оподатковуваного доходу за ІV кв. 2009 р. - 49969,96 грн. (113 837,75-63 867,79=49 969,96), у 2010 р. - 166 600,47 грн. (382963,31-216362,84=166600,47), що відповідно призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у ІV кв. 2009 р. - 7 495,49 грн., у 2010 р. - 24 990,07 грн.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В порушення вищенаведеної норми Закону №168/97 позивач не включив до складу податкових зобов'язань суми ПДВ, що надійшли від покупців на розрахунковий рахунок позивача у складі вартості реалізованих ТМЦ усього у розмірі 63 002,00грн.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

До складу податкового кредиту позивачем включені суми ПДВ у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними на загальну суму 49 903,00 грн., у т.ч. у 2009 р. у розмірі 24 767,00 грн., у 2010 році у розмірі 23 686 грн., у грудні 2011 у розмірі 1 450,00 грн., за 2010р. у розмірі 13 608,00 грн.

У зв'язку з тим що позивачем до перевірки не надані реєстри отриманих податкових накладних за 2009-2010 р.р., визначитись, які саме відсутні податкові накладні, не має можливості.

Таким чином, за вказаними фактами позивачем занижено у період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011р. розміру ПДВ до сплати в бюджет на 114 338,0 грн.

Перевіркою також встановлено порушення пп.4.1.4 п. 4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме позивач не подав до Криворізької південної ДПІ податкової декларації з податку на додану вартість за 3 кв. 2009 р.

В порушення п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44 ПК України позивач не вів облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, фінансової звітності, інших документів пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3. ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Пунктом 44.6. ст. 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до норм чинного законодавства України та є правомірними.

У зв'язку з цим суд не вбачає законних підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивач мав сплатити за подання адміністративного позову 3519,94 грн.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені норми та те, що у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю, суд вважає за необхідне стягнути на користь Державного бюджету України з позивача решту суми судового збору у розмірі 3167,94 гривень.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України решту суми судового збору у розмірі 3167,94 гривень (три тисячі сто шістдесят сім гривень дев'яносто чотири копійки).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 24 червня 2014 року. Суддя З оригіналом згідно. Помічник судді В.М. Олійник В.М. Олійник Е.Г. Лоба