Рішення

від 15.07.2014 по справі 902/786/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 липня 2014 р. Справа № 902/786/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Адванс", м.Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво", м.Вінниця

про стягнення 342727,16 грн.

при секретарі судового засідання Здорик Я.С.

за участю представників сторін:

позивача: Комарницький А.А. - довіреність № 03-06/14 від 03.06.14р.;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Адванс" подано до господарського суду Вінницької області позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" 342727,16 грн. заборгованості, а саме: 294384,12 грн. - основного боргу за поставлений товар, 29858,94 грн.- процентів за користування чужими грошовими коштами, 18484,10 грн. - пені.

Ухвалою суду від 10.06.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/786/14 та призначено її до розгляду на 24.06.2014 (суддя Нешик О.С.).

24.06.2014 розгляд справи не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Нешик О.С. у відпустці по вагітності та пологам.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 24.06.2014 року, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 902/786/14 та передано її на розгляд судді Колбасову Ф.Ф.

Ухвалою суду від 26.06.2014 року справу прийнято до провадження суддею Колбасовим Ф.Ф. та призначено до розгляду на 15.07.2014р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 15.07.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав довідку № 15-07/14 від 15.07.2014р., якою повідомив, що станом на 15.07.2014 року сума заборгованості відповідача перед позивачем за фактично поставлений бітум дорожній, згідно договору поставки товару № 512 від 13.11.2012 року, складає 294384,12 грн.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, визначених судом доказів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою від 26.06.2014р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією і факт отримання якої 01.07.2014 р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №2103623402488.

При цьому суд констатує, що відповідачем 19.06.2014 року до суду подано клопотання № 30 від 19.06.2014 року про відкладення судового розгляду справи призначеної на 24.06.2014 року на максимально дозволений законодавством строк, у зв'язку з вилученням всіх установчих, фінансових та інших документів відповідача слідчим СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області.

Клопотання відповідача судом відхиляється з огляду на те, що з моменту його подання до суду та станом на дату розгляду справи - 15.07.2014р. вже пройшов значний проміжок часу.

Відхиливши клопотання відповідача суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Крім того, слід зазначити, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи призначеної на 15.07.2014 року, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.11.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Адванс» (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" (за договором - покупець) укладено договір поставки товару за № 512.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти у власність і оплатити товар: бітум дорожній, орієнтовна кількість 5000 тонн, по цінах, виходячи з ринкових цін на дату поставки. В специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, сторони визначають ціну, кількість та якість бітуму дорожнього, що підлягає поставці та вартість послуг з організації транспортування.

Товар згідно договору постачається покупцю товарними партіями, розмір яких визначається сторонами в специфікаціях (п. 1.3. договору).

Згідно п. 2.1. договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом та/або автомобільним транспортом в с. Головчинці, Хмельницької області в порядку та на умовах, що погоджуються сторонами додатково в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Умови поставки визначаються згідно редакції Інкотермс 2000 року.

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунки між постачальником і покупцем проводяться в Національній грошовій одиниці України - гривні, шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки сторін даного договору.

В п. 5.3. договору сторони погодили, що по факту прийняття покупцем партії товару у власність, він зобов'язаний протягом тридцяти днів провести остаточний розрахунок з постачальником за отриману партію товару згідно отриманих оригіналів або/та факсових копій рахунків-фактур та накладних, якщо інше не узгоджено сторонами у специфікації.

Даний договір вступає в силу з 13 листопада 2012 року і діє до 12 листопада 2017 року, а в частині взаєморозрахунків сторін - до повного виконання ними своїх зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, в рамках договору поставки № 512 від 13.11.2012 року та відповідно до специфікацій № 512/07 від 01.10.2013 р., № 512/08 від 07.10.2013р. та № 512/09 від 20.11.2013р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 521617,41 грн., наведене стверджується актами здачі-приймання товару № А-0000055 від 01.10.2013р., № А-0000058 від 07.10.2013р., № А-0000065 від 20.11.2013р., видатковими накладними № РН-0000055 від 01.10.2013 року, №РН-0000058 від 07.10.2013 року та №РН-0000065 від 20.11.2013 року та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 86 від 01.10.2013р., № 99 від 20.11.2013р.

Згідно видаткової накладної № ПН-0000055 від 01.10.2013 року позивачем поставлено відповідачу товар на суму 188833,90 грн. Судом встановлено, що в рахунок оплати за поставлений товар від відповідача 02.10.2013 року надійшли кошти в сумі 127233,29 грн. та 19.11.2013 року - в сумі 61600,61 грн., наведене стверджується банківськими виписками від 02.10.2013р. та 19.11.2013р.

Згідно видаткової накладної № РН-0000058 від 07.10.2013 року позивачем поставлено відповідачу товар на суму 179220,10 грн. За отриманий згідно зазначеної видаткової накладної товар відповідачем проведено часткові розрахунки 19.11.2013р. на загальну суму 38399,39 грн., що стверджується банківською випискою від 19.11.2013р. Таким чином не оплаченим по накладній № РН-0000058 від 07.10.2013 року залишився товар на суму 140820,71 грн. (179220,10 грн. - 38399,39 грн.).

Згідно видаткової накладної № РН-0000065 від 20.11.2013 року позивачем поставлено відповідачу товар на суму 153563,41 грн., який залишився не оплачений відповідачем.

Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар по договору № 512 від 13.11.2012р. відповідно до видаткових накладних № РН-0000055 від 01.10.2013 року, №РН-0000058 від 07.10.2013 року та №РН-0000065 від 20.11.2013 року товар в сумі 294384,12 грн. (140820,71 грн.+153563,41 грн. ). Наведене також підтверджується обопільно підписаними сторонами актами звірки взаєморозрахунків по договору № 512 від 13.11.2012р. станом на 20.05.2014р. та на 18.06.2014р.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення між сторонами договору №512 від 13.11.2012, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення основного боргу за поставлений товар в розмірі 294384,12 грн. правомірною та обґрунтованою, а тому задовольняє її в повному обсязі.

Крім основного боргу позивач пред'явив до стягнення 29858,94 грн. - 21% плати за користування чужими грошовими коштами та 18484,10 грн. - пені за порушення строків оплати суми основного боргу:

- за зобов'язаннями по видатковій накладній №РН-0000055 від 01.10.2013 року з суми боргу 61600,61 грн. за період з 02.11.2013 року по 19.11.2013 року;

- за зобов'язаннями по видатковій накладній № РН-0000058 від 07.10.2013 року з суми боргу 38399,39 грн. за період з 08.11.2013 року по 19.11.2013 року та з суми боргу 140820,71 грн. за період з 08.11.2013р. по 20.05.2014р.;

- за зобов'язаннями по накладній № РН-0000065 від 20.11.2013 року з суми боргу 153563,41 грн. за період з 21.12.2013 року по 20.05.2014 року.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В п. 5.3. договору сторони погодили, що по факту прийняття покупцем партії товару у власність, він зобов'язаний протягом тридцяти днів провести остаточний розрахунок з постачальником за отриману партію товару згідно отриманих оригіналів або/та факсових копій рахунків-фактур та накладних, якщо інше не узгоджено сторонами у специфікації.

Відповідно до п. 6.4. договору при простроченні оплати партії товару відповідно до п.5.3. договору покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми, що лишається несплаченою, за кожний день прострочки оплати партії товару, включаючи день остаточного розрахунку за партію товару. Якщо протягом періоду за який нараховується пеня облікова ставка НБУ змінювалась, для розрахунку суми пені використовується більша облікова ставка НБУ. Крім того покупець виплачує постачальнику проценти за весь час користування несплаченою вчасно за поставлену партію товару сумою коштів за кожний день прострочки сплати цих коштів з розрахунку двадцять один відсоток річних.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 3 ст.692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не здійснив в повному обсязі оплату товару отриманого по видатковими накладними № РН-0000055 від 01.10.2013 року, №РН-0000058 від 07.10.2013 року та №РН-0000065 від 20.11.2013 року у встановлений термін згідно п. 3.5 договору поставки №512 від 13.11.2012 року, то він відповідно з вимогами чинного законодавства є боржником, що прострочив, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача пені та 21% річних від суми боргу за користування чужими грошовими коштами є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіркою розрахунків судом не виявлено помилок, отже 29858,94 грн. - 21% плати за користування чужими грошовими коштами та 18484,10 грн. - пені за порушення строків оплати суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача в частині стягнення основного боргу, пені та плати за користування чужими грошовими коштами (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

15.07.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Промислове та цивільне будівництво", код ЄДРПОУ 34849284 (21036, м.Вінниця, вул. Л.Ратушної, 16 кв. 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Адванс", код ЄДРПОУ 33087675 (29000, м.Хмельницький, вул. Ю.Гагаріна, 60, кв. 25) 294384,12 грн. - основного боргу, 29858,94 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 18484,10 грн. - пені, 6854,54 грн. - відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням

про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 16 липня 2014 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи;

2- відповідачу - ТОВ "Компанія "Промислове та цивільне будівництво" (21036, м.Вінниця, вул. Л.Ратушної, буд.16, кв.2)