Рішення

від 14.07.2014 по справі 914/1880/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2014 р. Справа № 914/1880/14

За позовом: Прокурора Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі позивач: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: Сокальського районної організації Партії регіонів Львівської області, м.Сокаль, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівська дирекція Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», м. Львів

про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 2 288, 41 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Довгополов А.О.

Представники:

Від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - посвідчення № 005508 від 24.09.2012р.;

Від позивача: Парамонов О.С.- представник за довіреністю № 18-11-00020 від 09.01.2014р.;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: Райхел Р.П. - представник за довіреністю № 12-246 від 30.12.2013р.

На розгляд господарського суду Львівської області прокуратурою Сокальського району Львівської області подано позов в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Сокальського районної організації Партії регіонів Львівської області про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 2 288, 41 грн.

Ухвалою від 30.05.2014 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 16.06.2014 р., залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Львівську дирекцію Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».

З підстав зазначених в ухвалі суду від 16.06.2014р. розгляд справи було відкладено на 01.07.2014р., а 01.07.2014р. на 14.07.2014р.

В судовому засіданні 14.07.2014р. представник прокуратури та позивача позовні вимоги підтримують з підстав зазначених в позовній заяві, просять позов задоволити повністю.

В судове засідання відповідач явку повноважного представника не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не подав, правом на судовий захист не скористався. Поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі повернулась з відміткою: «за закінченням терміну зберігання», яка надсилалась судом на адресу: 80000, м. Сокаль, вул. Січових Стрільців, буд. 14, що зазначена позивачем у позовній заяві та вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо відповідача. Ухвали суду від 16.06.2014р. та від 01.07.2014р. про відкладення розгляду справи надіслана відповідачу за належною адресою.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 ГПК України.

Враховуючи те, що норми статті 38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 14.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судовому засіданні, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази судом встановлено таке .

09.11.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого державного майна № 169 (надалі за текстом - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору орендодавець (позивач у справі) передає, а орендар (відповідач у справі) приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові приміщення №№ 36, 37, 38, загальною площею 32,1 кв.м., які розміщені на другому поверсі будівлі за адресою: Львівська область, м. Сокаль, вул. Шептицького, 105 (надалі - майно), що перебуває на балансі Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» (Балансоутримувач, третя особа у справі).

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання - передавання майна (п.2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.3. Договору передача майна в оренду здійснюється за участю Балансоутримувача, за вартістю, визначеному в звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки.

Дане майно було передано орендареві актом прийому-передачі від 19.11.2012р., підписаний сторонами та Балансоутримувачем, і скріплений печатками.

Відповідно до п. 5.3. Договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу домісяться, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: - 70% до державного бюджету на рахунок визначений Державною казначейською службою України; - 30% на рахунок Балансоутримувача.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначений п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені а розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п.3.7 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, що строк дії Договору закінчився 01.11.2013р.

01.11.2013р. орендарем - відповідачем по акту здачі-приймання приміщення повернуто орендоване майно Балансоутримувачу - третій особі.

Відповідно до 3.11. Договору уразі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплати заборгованості за орендною платою якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Внаслідок несвоєчасного виконання договірних зобов'язань, неповної та несвоєчасної сплати відповідачем орендної плати за користування майном, визначеної Договором виникла заборгованість за період з 01.09.2013р. по 01.11.2013р., яка врахуванням з індексу інфляції становить 2 150,08 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Доказів належно виконання умов Договору відповідачем не подано.

27.11.2013р. на адресу відповідача позивачем направлено претензію № 17-11-084888 про сплату заборгованості з орендної плати та пеню за Договором, однак залишена відповідачем без відповіді.

Так, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за користування майном становить 2 150,08 грн., доказів відсутності заборгованості по орендній платі відповідачем не подано і не спростовано.

За неналежне виконання умов Договору позивач на підставі п.3.7.Договору просить стягнути пеню в сумі 138,33 грн.

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 36 -1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частини друга і третя статті 36 -1 вказаного Закону).

На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 2 ГПК України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 «У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)», інтереси держави можуть збігатися повністю або частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді.

Враховуючи те, що термін «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави, чи в чому існує загроза інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в законах й інших нормативно-правових актах.

Даний позов заявлено Прокурором Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Львівській області в межах наданих йому законодавством повноважень для захисту прав фонду щодо управління об'єктами державної власності, а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(надалі - Закон) орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною першою статті 19 цього ж Закону встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 10 Закону до істотних умов договору оренди віднесено орендну плату з урахуванням її індексації.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між позивачем та відповідачем з господарського Договору оренди №169 нерухомого державного майна від 09.11.2012р

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів проведення повної оплати орендної плати не надав. З врахуванням п.3.11. Договору та факту повернення орендованого майна 01.11.2013р., що підтверджується належно підписаним актом здачі-приймання приміщення.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 2 150,08 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не встановлений законом або договором.

Відповідно до п. 3.7. Договору позивач просить стягнути пеню в сумі 138,33 грн., яка нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки прокуратура Сокальського району Львівської області звільнена від сплати судових витрат та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати в розмірі 1 827,00грн. стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 173, 175, 230, 231, 283, 286 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 526, 549, 610, 612, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 38, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Сокальської районної організації Партії регіонів Львівської області (80000, м. Сокаль, вул. Січових Стрільців, буд. 14; ідентифікаційний код юридичної особи 33656606) на р/р 31114092702002, одержувач: Держбюджет м.Львова, банк одержувач -ГУДКС України у Львівській області, МФОУ 825014, ЄДРПОУ 38008294, стягувач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79007, м.Львів, вул. Січових Стрільців, 3; ідентифікаційний код юридичної особи 20823070) 2 150,08 грн. орендної плати та 138,33 грн. пені.

3. Стягнути з Сокальської районної організації Партії регіонів Львівської області (80000, м. Сокаль, вул. Січових Стрільців, буд. 14; ідентифікаційний код юридичної особи 33656606) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м. Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1 827,00 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.07.2014 року.

Суддя Коссак С.М.