Рішення

від 14.07.2014 по справі 914/1850/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2014 р. Справа № 914/1850/14

За позовом: Приватного підприємства «ДВК», смт. Перегінське, Рожнятівський район, Івано-Франківська область

до відповідача: Державне підприємство «Дрогобицьке лісове господарство», м.Дрогобич, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 85 633, 91 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Довгополов А.О.

Представники:

Від позивача: Ничипорчук Л.М.- представник за довіреністю;

Від відповідача: Паращак С.Д. - представник за довіреністю.

На розгляд господарського суду Львівської області приватним підприємством «ДВК» подано позов до Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» про стягнення заборгованості у розмірі 85 633, 91 грн.

Ухвалою суду від 29.05.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 10.06.2014р. З підстав викладених в ухвалі суду від 10.06.2014р. розгляд справи відкладено на 01.07.2014р., а 01.07.2014р. на 14.07.2014р.

У судовому засіданні 14.07.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримує повністю з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити повністю. На виконання вимог ухвали суду надав обґрунтування заявленої до стягнення суми боргу.

В судовому засіданні 14.07.2014р. представник відповідача не заперечує існування боргу перед позивачем.

У судовому засіданні 14.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

03.01.2011р. між сторонами укладено договір № 04/01 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору Замовник (відповідач у справі ) передає в розробку лісосіки від головного користувача на РПВЛГ в Східницькому лісництві ДП «Дрогобицьке лісова господарства», а Виконавець (позивач у справі) розробляє дану лісосіку власними силами і засобами та бере на себе зобов'язання проведення комплексу лісозаготівельних робіт згідно «Правил відпуску деревини на пні в лісах України», та інших чинних нормативно-законодавчих актів, а саме: звалювання, обрубка сучків, розкряжування, трелівка деревини, навантаження на автомобіль, очистка лісосіки.

Замовник зобов'язується по факту виконаних робіт згідно акту за весь комплекс лісозаготівельних робіт визначених п.1 даного Договору (згідно акту прийому передачі деревини), оплатити Виконавцю за заготовлену ним на вказаній ділянці лісопродукцію, згідно акту передачі лісопродукції Замовнику, підписаного уповноваженими представниками: Виконавця з однієї сторони та майстра з відпуску лісо продукції з другої сторони, що є невід'ємною частиною цього Договору(п. 4.1.Договору).

Відповідно до п.4.3. Договору оплата проводиться за відвантажену деревину.

На виконання умов договору позивачем було надано послуги по розробці лісосік у Східницькому лісництві, факт надання послуг підтверджується, підписаними відповідно до Договору уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками без жодних застережень, актами прийому-передачі об'єму наданих послуг по розробці лісосіки (заготівля, трелювання та відвантаження деревини), а саме: Акт №б/н вів 31.03.2011р. на суму 33 359,85 грн.; Акт № 6 від 31.03.2011р. на суму 7 835,45 грн., Акт № 20 від 30.06.2011р. на суму 19 852,35 грн., Акт № 21 від 30.06.2011р. на суму 12 863,98 грн.

Загальна сума надання послуг 73 911,63 грн. Факт виконання позивачем умов Договору відповідачем не заперечується.

В матеріалах справи міститься Акт звірки розрахунків станом на 01.11.2011р., згідно якого відповідач має заборгованість перед позивачем на суму 126 074,38 грн., що підписаний сторонами та скріплений печатками. До склад цієї заборгованості включено заборгованість згідно даного Договору.

Доказів повної чи часткової оплати відповідачем своїх зобов'язань згідно п.4.3. Договору не подано. В судовому засіданні не заперечує існування заборгованості згідно Актів прийому-передачі об'єму наданих послуг по розробці лісосіки в сумі 73 911,63 грн..

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору надання послуг в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник, зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, що зокрема, вбачається з Актів прийому-передачі об'єму наданих послуг по розробці лісосіки на загальну суму 73 911,63 грн., підписаних сторонами та скріпленими печатками, без жодних застережень. В судовому засіданні відповідачем не заперечується існування заборгованості перед позивачем в сумі 73 911,63 грн.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за Договором в сумі 73 911,63грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних у розмірі 5 144,25 грн. нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до Інформаційного листа від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 5 211,00 грн. В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1 367,03 грн. слід відмовити.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви позивач зобов'язаний був сплати 1 827,00 грн.

Крім того, в силу положень ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України ПП «ДВК» зайво сплаченого судового збору в розмірі 446,02 грн. згідно платіжного доручення № 645 від 10.04.2014р., у зв'язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7 Закону України « Про судовий збір», ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 610, 611, 612, 625, 626, 629, 901 Цивільного кодексу України та ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство» (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Стрийська, будинок 29; ідентифікаційний код юридичної особи 00992390) на користь Приватного підприємства «ДВК» (77662, Івано-Франківська область, Рожнятівський район, смт. Перегінське, вул. Медична, будинок 34; ідентифікаційний код юридичної особи 30473101) 73 911,63 грн. - заборгованості за надані послуги, 5 144,25 грн. - 3% річних, 5 211,00 грн. - інфляційних втрат та 1 797,83 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Приватного підприємства «ДВК» (77662, Івано-Франківська область, Рожнятівський район, смт. Перегінське, вул. Медична, будинок 34; ідентифікаційний код юридичної особи 30473101) 446,02 грн. зайво сплаченого судового збору сплаченого згідно платіжного доручення № 645 від 10.04.2014р., у зв'язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

5. Наказ видати відповідно до статті 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.07.2014 року.

Суддя Коссак С.М.