Рішення

від 15.07.2014 по справі 914/1885/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2014 р. Справа № 914/1885/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Фартушку Н.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства «Біон», м. Львів,

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Старий квартал», м.Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління комунальної власності Департаменту економічної політки Львівської міської ради, м. Львів,

про: стягнення 35 020 грн. 31 коп. суми основної заборгованості за договором, 2 209 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 2 043 грн. 65 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Задорожний М.С. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: Ганусяк О. І. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Представникам позивача та третьої особи роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтями 22 та 27 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача та третьої особи не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Біон» до Львівського комунального підприємства «Старий квартал» за участю третьої особи - Управління комунальної власності Департаменту економічної політки Львівської міської ради про стягнення 35 020 грн. 31 коп. суми основної заборгованості за договором, 2 209 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 2 043 грн. 65 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.05.2014 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 24.06.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Ухвалою від 24.06.2014 року замінено первісного відповідача - Львівське комунальне підприємство «Затишне» (79013, м. Львів, вул. Котляревського, буд 37б; код ЄДРПОУ 22380285) на належного відповідача - Львівське комунальне підприємство «Старий квартал» (79044, м. Львів, вул. Ак. Єфремова, 37; код ЄДРПОУ 20807006) та відкладено розгляд справи на 15.07.2014 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

Представник позивача в судове засідання 15.07.2014 року з'явився, подав клопотання (вх. №30533/14), у якому просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання з'явився, подав клопотання (вх. №30534/14/14), у якому просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 15.03.2007 року №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», а також пункті 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року №01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Поштова кореспонденція, яка скеровувалася господарським судом за місцезнаходженням відповідача: 79044, Львівська область, м. Львів, вул. Академіка Єфремова, буд. 37, не повернута на адресу суд відділення поштового зв'язку.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АГ №921054 місцезнаходженням відповідача у справі є адреса: 79044, Львівська область, м. Львів, вул. Академіка Єфремова, буд. 37.

Відповідно до пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Таким чином, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Пунктом 3.9.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність, належність і допустимість поданих позивачем доказів, належним чином повідомлення судом відповідача про дату і час судового засідання, повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Приватне підприємство «Біон» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 23969488, знаходиться за адресою: 79044, Львівська область, м. Львів, вул. Чупринки, буд. 58А, що підтверджується долученими до матеріалів справи Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії АГ №921057 та Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АГ №921138 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Львівське комунальне підприємство «Старий квартал» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 20807006, знаходиться за адресою: 79044, Львівська область, м. Львів, вул. Академіка Єфремова, буд. 37, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АГ №921054 (докази в матеріалах справи).

28.05.2014 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області із позовом до відповідача про стягнення 35 020 грн. 31 коп. суми основної заборгованості за договором, 2 209 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 2 043 грн. 65 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат. При поданні позовної заяви позивачем в пункті 4 прохальної частини позовної заяви викладено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача.

Суд відхиляє вказане клопотання, виходячи з наступного:

Згідно статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у разі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Приписами частини першої статті 67 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно або грошові суми, які належать відповідачу.

Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з яким пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Тягар доказування вказаних обставин покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Аналіз доданих до позову матеріалів свідчить про те, що вони не містять достатніх даних, на підставі яких можна зробити висновки про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

01.08.2007 року між Львівським комунальним підприємством «Старий квартал» (надалі - відповідач, орендар) та Приватним підприємством «Біон» (надалі - позивач, суборендар) укладено Договір суборенди №1 (надалі - договір), за умовами якого орендар на підставі Договору оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) від 02.06.2006 року №Ф-4389-6 та Наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 20.12.2006 року №248-С передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 258,3 кв. м (двісті п'ятдесят вісім цілих три десятих кв. м), а саме: нежитлові підвальні приміщення, позначені в технічній документації під літерами від XV по XXII включно, площею 151,3 кв. м та нежитлові приміщення 2-го поверху, позначені в технічній документації під літерами 60, 61, 62, 63, 64. 65. площею 107,0 кв. м які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 58а, що знаходяться на балансі ЛКП «Старий квартал» з метою розміщення офісу.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Вказаний договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до частини третьої статті 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно пункту 4.1. договору строк суборенди складає один рік та десять місяців з моменту прийняття майна суборендарем за актом передання-приймання і може бути змінений лише за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою сторін до договору.

Розділом 5 договору встановлено суборендну плату та порядок розрахунків між сторонами.

Так, відповідно до пункт 5.1. договору суборендар сплачує плату за суборенду в розмірі, визначеному відповідно до Висновку про вартість майна наданого суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ЛКП «Агенцією ресурсів Львівської міської ради», затвердженого наказом Львівської міської ради від 31.07.2007 року №356-е, і складає 54 757 грн. 08 коп. в рік.

Згідно пункту 5.2. договору річна сума плати, яку сплачує суборендар на момент укладення договору, без врахування індексу інфляції та податку на додану вартість становить 54 757 грн. 08 коп.

Розмір плати за приміщення, передані в суборенду підлягає індексації на визначений індекс інфляції за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на цю суму здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України. В інших випадках розмір плати переглядається тільки за згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду.

Пунктом 5.3. договору сторонами встановлено, що плата за суборенду сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця суборендарем на підставі наданих (виставлених) йому рахунків не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць. Вказані рахунки виставляються органами, визначеними відповідними нормативними документами Львівської міської ради (виконавчого комітету), чинними на час дії цього договору. Плата за приміщення передані за погодженням сторін встановлюється і сплачується в грошовій формі.

Відповідно до пункту 10.1. договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з договору (надалі іменується «порушення договору»), сторони несуть відповідальність, визначену договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Пунктом 10.2. договору встановлено, що порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом договору.

Додатковою угодою від 16.06.2011 року до договору сторони у зв'язку з виникненням боргу по орендній платі станом на 01.01.2010 року за травень, червень, липень та серпень 2009 року, який становив 35 020 грн. 31 коп., які поступили від суборендаря на рахунок АКБ «Трансбанк», але не були, перераховані в Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради у зв'язку з відкриттям процедури ліквідації АКБ «Трансбанк», згідно статті 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність» погодили, що суборендар зобов'язується повторно перерахувати кошти в сумі 35 020 грн. 31 коп. на розрахунковий рахунок орендодавця - Управління комунального майна Львівської міської ради, юридична адреса: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, р/р 35427006003071 в УДК у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 25558625 у термін до 21.06.2011 року включно,а орендар зобов'язується відшкодувати суборендарю суму 35 020 грн. 31 коп. протягом року з розтермінуванням рівними помісячними платежами, а саме: по 2 918 грн. 36 коп. щомісяця. Вищевказана плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок суборендаря орендарем не пізніше 20 числа наступного місяця за попередній місяць.

Вказану додаткову угоду до договору укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Позивачем на виконання умов укладеної додаткової угоди Платіжним дорученням від 17.06.2011 року №253 перераховано на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 35 020 грн. 31 коп. в рахунок погашення заборгованості за ЛКП «Старий квартал» згідно угоди від 02.06.2006 року №ЛФ-4389-6/1 за об'єкт вул. Чупринки, 58А. Оригінал вказаного платіжного доручення долучено до матеріалів справи.

Відповідач на виконання умов укладеної сторонами додаткової угоди до договору погашення суми заборгованості не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість з повернення сплачених коштів в розмірі 35 020 грн. 31 коп., станом на час розгляду справи доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з Додаткової угоди від 16.06.2011 року б/н до Договору суборенди від 01.08.2007 року №1, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 209 грн. 53 коп. інфляційних втрат та 2 043 грн. 65 коп. трьох відсотків річних за період з 17.06.2012 року по 27.05.2014 року, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В судовому засіданні 15.07.2014 року здійснено перерахунок інфляційних втрат, які слід стягнути з відповідача на користь позивача і вони складають:

(35 020, 31 грн. х 110,7 %) - 35 020, 31 грн. = 3 747 грн. 17 коп.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 2 209 грн. 53 коп. інфляційних втрат підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: сплачений позивачем Платіжним дорученням від 26.05.2014 року №145 судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп. покласти на сторона пропорційно до задоволених позовних вимог у відповідності до вимог статті 49 ГПК України та стягнути їх з відповідача на користь позивача, оскільки спір виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з повернення сплачених позивачем коштів.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 21, 22, 27, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні заяви Приватного підприємства «Біон» про забезпечення позову відмовити.

2. Позов задоволити повністю.

3. Стягнути з боржника: Львівського комунального підприємства «Старий квартал» (79044, Львівська область, м. Львів, вул. Академіка Єфремова, буд. 37; код ЄДРПОУ 20807006) на користь стягувача: Приватного підприємства «Біон» (79044, Львівська область, м. Львів, вул. Чупринки, буд. 58А; код ЄДРПОУ 23969488) 35 020 грн. 31 коп. суми основної заборгованості за договором, 2 209 грн. 53 коп. інфляційних втрат, 2 043 грн. 65 коп. трьох відсотків річних та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

15.07.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 16.07.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.