Ухвала

від 19.06.2014 по справі 817/2608/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 року м. Київ К/800/20055/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Костенка М.І. Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Укр-Буд-Захід-Схід» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року

у справі № 817/2608/13-а

за позовом Приватного підприємства «Укр-Буд-Захід-Схід»

до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Приватне підприємство «Укр-Буд-Захід-Схід» (надалі також - позивач, ПП «Укр-Буд-Захід-Схід») звернулось до суду з адміністративним позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (надалі також - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 червня 2013 року: №0000262200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток» на суму 53025,00 грн. (в тому числі 35350 грн. - сума основного зобов'язання та 17675 грн. - штрафні (фінансові) санкції; та №0000252200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 50501,00 грн. (в тому числі 33667 грн. - сума основного зобов'язання та 16834 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року в задоволенні позову ПП «Укр-Буд-Захід-Схід» відмовлено повністю.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Укр-Буд-Захід-Схід» залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року - без змін.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року і ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 7 червня 2013 року № 294/22-33953050, про порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті139 Податкового Кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 35350,00 грн., в т.ч. ІІІ кв.2012 року в сумі 35350,00 грн., підпункту 185.1 статті 185, підпункту 188.1 статті 188, підпункту 198.1, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 33667,00 грн., в т.ч. за серпень 2012 року в сумі 33667,00 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем отримано необґрунтовану вигоду внаслідок відображення в податковому обліку господарських операцій з TOB «Міжнародна Компанія «Інтерпрайм Груп».

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, за змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат.

Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

При цьому слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ПП «Укр-Буд-Захід-Схід» та TOB «Міжнародна Компанія «Інтерпрайм Груп» укладено договір субпідряду від 2 серпня 2012 року №02/08, згідно якого Генпідряник ПП «Укр-БуД-Захід-Схід» доручає, а Субпідрядник - TOB «Міжнародна Компанія «Інтерпрайм Груп» приймає на себе виконання наступних робіт: штукатурка стін; стяжка полів на об'єкті житловий будинок по вул. Кондратюка, в м. Києві.

На підтвердження виконання договору позивачем надані первинні документи: акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.

Разом з тим, надані позивачем докази є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат позивача.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході аналізу податкової звітності ПП «Укр-Буд-Захід-Схід» та TOB «Міжнародна Компанія «Інтерпрайм Груп» у ДПІ відсутня будь-яка інформація про наявність виробничих потужностей, складських приміщень, ділянок, транспорту, а також устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств.

Операції щодо виконання робіт TOB «Міжнародна Компанія «Інтерпрайм Груп» на користь ПП «Укр-Буд-Захід-Схід» не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для отримання робіт.

З досліджених судами попередніх інстанцій доказів встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом були проведені з метою штучного формування витрат та податкового кредиту та при цьому не мали реального товарного характеру.

Крім того, згідно вироку Деснянського районного суду м. Києва 16 липня 2013 року (справа № 754/13231/13-к), засновник ТОВ «МК «Інтерпрайм Груп» визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 205 , частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України . Згідно встановлених у вказаному вироку обставин, засновник товариства - підставна особа, яка потім стала одночасно і директором і бухгалтером, разом з невстановленою слідством особою придбали та встановили контроль над суб'єктами підприємницької діяльності (юридичними особами) ТОВ «МК «Інтерпрайм Груп», ТОВ «ТВК «Приваткомресурс», а саме: отримав у володіння установчі, реєстраційні документи, банківські рахунки та печатки підприємств, які в подальшому збув невстановленій слідством особі, яка використовуючи дані фіктивні суб'єкти підприємницької діяльності, в період з листопада 2011 року здійснювала конвертацію безготівкових коштів в готівку шляхом документального оформлення псевдо господарських операцій, а також незаконно формувала податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати з податку на прибуток на користь суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки, в тому числі ПП «Укр-Буд-Захід-Схід» (код ЄДРПОУ 33953050), що дало змогу останнім безпідставно зменшити суму податків, які підлягали сплаті до бюджету держави, та як наслідок ухилитись від їх сплати.

Частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Таким чином, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

В даному випадку вироком суду встановлені конкретні факти діяльності позивача - ПП «Укр-буд-захід-схід» (код ЄДРПОУ 33953050), а саме: безпідставне зменшення ним сум податків, які підлягали сплаті до бюджету держави, та як наслідок ухилення від їх сплати внаслідок незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток через здійснення операцій з фіктивною підприємницькою структурою ТОВ «МК «Інтерпрайм Груп».

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем внаслідок відображення господарських операцій з ТОВ «МК «Інтерпрайм Груп» у податковому обліку отримано необґрунтовано податкову вигоду, що суперечить вимогам чинного законодавства..

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб'єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, передбачає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Суд акцентує увагу на необхідності застосування доктрини належної податкової обачності, яка безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії», в якому зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Разом з тим, матеріалами справи не підтверджено факту дотримання позивачем принципу належної обачності при виборі контрагента.

За таких обставин, юридично правильним є висновок про доведеність відповідачем факту отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди, а також обґрунтованості висновків про порушення позивачем вимог чинного законодавства в сфері оподаткування.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Укр-Буд-Захід-Схід» відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.І. Костенко

М.В. Сірош