Ухвала

від 07.07.2014 по справі 2а-16825/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2014 р. м. Київ К/9991/4455/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010

у справі №2а-16825/10/0570

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

до ДПІ у Будьонівському районі м.Донецька

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010, в задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

20.04.2010 позивачем до податкового органу подана податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року, у рядку 17 якої визначено розмір податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 324904 грн.

18.05.2010 відповідачем була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань встановлених розбіжностей за результами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів позивача за період з 01.03.2010 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт № 1870/17-313/НОМЕР_1.

За висновками відповідача позивачем допущено порушення вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, заниження податкового зобов'язання шляхом включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість - 137593,66 грн. у березні 2010 року по підприємствам-контрагентам ТОВ «Донстройтранс» (ЄДРПОУ 36306165) у сумі 21327,06 грн. та ПП ТД «Авентіс» (ЄДРПОУ 36736097) у сумі 116266,60 грн.

На підставі акта перевірки 28.05.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000281703/0/7137/17-313/3 130500613, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 206390,49 грн., у т.ч. 137593,66 грн. за основним платежем та 68796,83 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до вимог пп.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного на час формування податкового кредиту) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, у податковому обліку податковий кредит має бути підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відсутність податкової накладної та відсутність первинних бухгалтерських документів, якими підтверджується реальність здійснення господарської операції, безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку у звітному періоді.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Також показники податкової звітності встановлюються на підставі систематизованої інформації регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, на підставі яких також ведеться облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, та на підставі яких контролюючим органом також проводиться документальна перевірка.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем включено до складу податкового кредиту березня 2010 року суми податку на додану вартість у загальному розмірі 137593,66 грн. за наслідком господарських операцій з ТОВ «Донстройтранс», ПП ТД «Авентіс», при цьому первинних документів на підтвердження реальності зазначених операцій та які б давали право позивачу на формування податкового кредиту ні до перевірки, ні суду надано не було.

Надані суду копії первинних документів, за відсутності оригіналів, правильно визнано неналежними доказами, які не можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість у березні 2010 року.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтовані рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун