Рішення

від 08.07.2014 по справі 910/7680/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7680/14 08.07.14

за позовом: Заступника прокурора міста Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, м.Київ, ЄДРПОУ 00022527

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіскомплект , м.Київ, ЄДРПОУ 30728934

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, ЄДРПОУ 34926981

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м.Київ, ЄДРПОУ 26199097

про стягнення 708 441,30 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

прокурор: Лядецька Л.В. - по посв.

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіскомплект , м.Київ про стягнення відновної вартості зелених насаджень в розмірі 708 441,30 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Будсервіскомплект визначеного чинним законодавством порядку сплати відновної вартості зелених насаджень під час отримання земельної ділянки, що знаходиться у місті Києві, по вул.Набережне Шосе, 4-6, у власність. Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні 14.05.2014р. позов прокурора підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 14.05.2014р., 04.06.2014р., 23.06.2014р. та 08.07.2014р. не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав.

Проте, за висновками суду, вказаний учасник судового процесу був належним чином обізнаний про час та місце розгляду спору з огляду на наступне.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04070, м.Київ, Подільський район, вул.Набережне Шосе, буд, 6-А.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 24.04.2014р., від 14.05.2014р., від 04.06.2014р. та від 23.06.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Наразі, частина судової кореспонденції була повернута до господарського суду м.Києва з відміткою за закінченням строку зберігання . Одночасно, ухвалу від 23.06.2014р. відповідач отримав 01.07.2014р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0103028814562.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіскомлект , яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем ухвали суду, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Ухвалою від 24.04.2014р. господарського суду міста Києва залучено до участі у справі в якості третіх осіб 1, 2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, відповідно Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Третя особа 1 у поясненнях б/н від 14.05.2014р. позов прокурора підтримала в повному обсязі та зазначила, що відновна вартість зелених насаджень сплачується під час передачі земельної ділянки у власність відповідної особи.

Під час розгляду справи 08.07.2014р. вказана особа не з'явилась, проте, за висновками суду, була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання з огляду на наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0103028814570.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у письмових поясненнях №130/14-іф від 03.06.2014р. вимоги прокурора також підтримав та зазначив, що у третьої особи 2 відсутні відомості щодо сплати відповідачем відновної вартості зелених насаджень.

У судове засідання 08.07.2014р. вказаний учасник судового процесу не з'явився, представника не направив, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору з огляду на наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0103028814589.

Наразі, з огляду на неявку позивача, відповідача та третіх осіб у судове засідання 08.07.2014р., а також стосовно клопотання б/н від 08.07.2014р. третьої особи 1 про відкладення розгляду справи господарський суд зазначає наступне. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, незважаючи на те, що сторони та треті особи 1, 2 не з'явились у судове засідання 08.07.2014р., клопотання Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишається судом без задоволення, а справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті

При цьому, суд зазначає, що 08.07.2014р. було останнім днем строку розгляду спору відповідно до приписів ст.69 Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням продовження на 15 днів ухвалою від 23.06.2014р.), що за висновками суду виключає можливість відкладення вирішення справи згідно вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд встановив:

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають, зокрема, з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.13 Конституції України власність зобов'язує.

У ст.28 Закону України Про благоустрій населених пунктів зазначено, що охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність , наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку .

Порядок визначення відновної вартості об'єктів благоустрою затверджений Кабінетом Міністрів України (ст.19 Закону України Про благоустрій населених пунктів ).

Згідно з п.11 Постанови №1045 від 01.08.2006р. Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах та п.15 Розпорядження №811 від 27.06.2007р. Київської міської державної адміністрації Про затвердження Порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відновна вартість зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, що відведена в установленому порядку фізичній або юридичній особі, сплачується під час передачі такої ділянки у власність відповідної особи.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі набуття особою права власності на земельну ділянку необхідність сплати до бюджету відновної вартості багаторічних зелених насаджень, які розташовані на ній, виникає з самого лише факту переходу до особи права власності на земельну ділянку з розташованими на ній зеленими насадженнями, і не пов'язується з їх фактичним видаленням. Аналогічну позицію наведено у постанові від 12.06.2013р. Верховного Суду України по справі №6-44цс13.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ст.78 Земельного кодексу України).

У статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності (ст.80 вказаного нормативно-правового акту).

За приписами ч.1 ст.82 Земельного кодексу України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, зокрема, у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ст.90 вказаного Кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Власники земельних ділянок мають право, в тому числі, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст.122 Земельного кодексу України).

У ст.128 Земельного кодексу України зазначено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Рішення, зокрема, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Зі змісту ст.126 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Як встановлено судом, рішенням №983/3052 від 24.12.2009р. Київської міської ради Про продаж земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю Будсервіскомплект для будівництва та експлуатації готельно-офісних комплексів з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського і торговельного призначення та підземними паркінгами на Набережному Шосе, 4-6 у Подільському районі м.Києва погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки, затверджено вартість земельної ділянки у розмірі 21 145 248 грн. та вирішено продати відповідачу земельну ділянку площею 0,5219 га, що знаходиться за адресою: м.Київ, Подільський район, Набережне Шосе, 4-6.

Наразі, судом встановлено, що на підставі звернення №40 від 13.12.2010р. відповідача комісією, призначеною Управлінням навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно наказу №39 від 30.12.2008р. Про затвердження складу постійно діючої комісії з обстеження зелених насаджень у м.Києві у присутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіскомплект здійснено обстеження зелених насаджень, що знаходяться на земельні ділянці по вул.Набережне шосе, 4-6. Результати перевірки оформлено актом №900 від 30.12.2010р. Вказаний акт підписано членами комісії, а також представниками відповідача без зауважень та заперечень. На підставі зазначеного документу було здійснено розрахунок відновної вартості зелених насаджень, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:002:0007, та визначено, що у зв'язку з отриманням права власності на земельну ділянку Товариство з обмеженою відповідальністю Будсервіскомплект зобов'язане сплатити відновну вартість в розмірі 708 441,30 грн.

На підставі договору від 24.09.2010р. купівлі-продажу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю Будсервіскомплект 01.03.2011р. було видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Отже, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги момент виникнення обов'язку сплати відновної вартості зелених насаджень, а також наявний в матеріалах справи розрахунок, господарський суд встановив, що строк сплати відновної вартості зелених насаджень, які знаходились на земельній ділянці, яку передано у власність відповідачу, настав.

Проте, за твердженнями прокурора, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю Будсервіскомплект відновної вартості зелених насаджень у розмірі 708 441,30 грн. сплачено не було.

Наразі, прокурором до матеріалів представлено довідку №064-2120 від 12.03.2014р. Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища та лист №148-03/05-1187 від 12.05.2014р. Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд , з яких вбачається, що відомості стосовно сплати відповідачем відновної вартості зелених насаджень відсутні.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалою від 23.06.2014р. господарським судом було зобов'язано Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд надати відомості стосовно сплати відповідачем відновної вартості зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці площею 0,5219 га по вул.Набережне Шосе, 4-6 в Подільському районі м.Києва.

На виконання вимог суду, вказаною особою представлено до матеріалів справи довідку №142-ЮР від 07.07.2014р., якою повідомлено про відсутність доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю Будсервіскомлект відновної вартості зелених насаджень.

Ухвалами від 24.04.2014р., від 14.05.2014р., від 04.06.2014р. та від 23.06.2014р. господарського суду відповідача було зобов'язано надати докази сплати відновної вартості зелених насаджень, що знаходяться на земельній ділянці за адресою: м.Київ, Подільський район, вул.Набережне Шосе, 4-6, а також заперечення (у разі наявності) з приводу розрахунку відновної вартості зелених насаджень, яку заявлено прокурором до стягнення у межах справи №910/7680/13.

Проте, як вже зазначалось, відповідач у розгляді справи участі не приймав, жодних доказів сплати відновної вартості не надав. Проти розрахунку відновної вартості, що підлягає сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю Будсервіскомплект , не заперечив.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Одночасно, в матеріалах справи міститься акт №1305 від 21.06.2012р. на підставі якого зроблено повторний розрахунок відновної вартості зелених насаджень. Відповідно до розрахунку загалом відновна вартість зелених насаджень, що підлягають видаленню та збереженню на земельній ділянці за адресою: м.Київ, Подільський район, вул.Набережне Шосе, 4-6 станом на 21.06.2012р. становила 566 300,60 грн.

Проте, вказані документи не є належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами розміру дійсного розміру відновної вартості зелених насаджень, що підлягають сплаті Товариством з обмеженою відповідальністю Будсервіскомлект , оскільки, як вказувалось вище державний акт на право власності земельною ділянкою відповідачу видано 01.03.2011р., тоді і виник обов'язок здійснити відповідну виплату.

За висновками суду, обстеження земельної ділянки, а також зроблений на підставі нього розрахунок, більш ніж через рік після передачі земельної ділянки у власність відповідача може не відображати дійсної кількості, вартості дерев та кущів, які знаходились на земельній ділянці, в момент отримання речових прав на неї з тих причин, що частина зелених насаджень могла вже бути видаленою.

За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства, приймаючи до уваги всі представлені до матеріалів справи документи, господарський суд дійшов висновку, що позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіскомплект про стягнення відновної вартості зелених насаджень в розмірі 708 441,30 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.5 Постанови №1045 від 01.08.2006р. Про затвердження Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах відновна вартість зелених насаджень, що належать до комунальної власності, сплачується до відповідного місцевого бюджету.

Згідно з п.4.1 рішення №384/6600 від 27.10.2011р. Київської міської ради Про затвердження Порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва кошти відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню, перераховуються заявником до спеціального фонду бюджету міста Києва без урахування ПДВ.

Зі змісту п.2.4 рішення №6/10152 від 04.02.2014р. Київської міської ради Про бюджет міста Києва на 2014 рік джерелами формування коштів цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва, зокрема, є кошти відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню на території міста Києва.

Таким чином кошти відновної вартості, що підлягають стягненню з відповідача повинні бути зараховані до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва.

Наразі, клопотання №18907-14 від 14.04.2014р. прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,5219 га на Набережному Шосе, 4-6 у Подільському районі міста Києва залишено судом без задоволення з огляду на наступне.

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до змісту п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

За змістом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, прокурором не доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно.

При цьому, надані прокурором до матеріалів справи довідки про відсутність на рахунках відповідача грошових коштів не можуть свідчити про неможливість виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, оскільки приписами чинного законодавства, що регулюють порядок виконання судових рішень, передбачено право державного службовця звертати стягнення на майно боржників. Тобто, виконання грошових зобов'язань боржника може бути здійснене шляхом звернення стягнення на рухоме та нерухоме майно.

Одночасно, прокурором не представлено належних доказів вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю Будсервіскомплект жодних дій, направлених на відчуження свого майна, в тому числі, земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м.Київ, Подільський район, вул.Набережне Шосе, 4-6.

Крім того, судом при вирішенні питання про забезпечення позову повинно бути встановлено адекватність заходів, які просить застосувати заявник. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п.3 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову ).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що станом на отримання відповідачем земельної ділянки у власність її вартість становила 21 145 248 грн., тоді як прокурором заявлено позовні вимоги про стягнення 708 441,30 грн.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства та позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог прокурора про забезпечення позову, з огляду на що клопотання №18907-14 від 14.04.2014р. залишено судом без задоволення.

Судовий збір за подання позовної заяви згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 827 грн. підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити в повному обсязі позов заступника прокурора міста Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіскомплект , м.Київ про стягнення відновної вартості зелених насаджень в розмірі 708 441,30 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіскомплект (04070, м.Київ, Подільський район, вул.Набережне Шосе, буд.6-А) на користь Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, Шевченківський район, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 37993783; банк - ГУ ДКС у м. Києві, код банку - 820019, р/р 31518920700001, одержувач: ГУ ДКС у м. Києві) відновну вартість зелених насаджень у розмірі 708 441,30 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіскомплект (04070, м.Київ, Подільський район, вул.Набережне Шосе, буд.6-А) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 14 168, 83 грн.

Стягнути з Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, Шевченківський район, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 3799378) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1827 грн.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

У судовому засіданні 08.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 14.07.2014р.

Суддя М.О.Любченко