Рішення

від 08.07.2014 по справі 922/2031/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2014 р.Справа № 922/2031/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Дергачівського району Харківської області м. Дергачі в інтересах держави в особі Державної пенітенціарної служби України в особі Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державної пенітенціарної служби України в Харківської області, с. Дворічний Кут до Публічного акціонерного товариства "Куряжський домобудівний комплекс", с. Пісочин про стягнення 24253,00 грн. за участю представників сторін:

прокурора - Захаров Ф.О. (посв. № 006797 від 28.09.2012 р.)

позивача - Старжинська О.О. (дов. від 22.05.2014 р.)

відповідача - Пелецький В.О. (дов. № 11 від 08.01.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дергачівського району Харківської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Куряжський домобудівний комплекс" на користь позивача 24253,00 грн. заборгованості за Договором виконання робіт на контрагентських об'єктах № Г-1/61 від 20.11.2012р., а також просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу та перебувають на розрахунковий рахунок відповідача. Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.05.2014 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/2031/14 та розгляд справи призначено на 11.06.2014 р. об 11:45 год.

У судовому засіданні 11 червня 2014р. було оголошено перерву до 24.06.2014 р. о 12:00 год., у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про перенесення розгляду справи та з метою надання сторонами додаткових доказів в обґрунтування своїх позицій по справі.

24 червня 2014 року прокурором на адресу суду надано клопотання (вх 21583), в якому зазначено, що відповідачем, відповідно до платіжного доручення № 11001 від 10.06.2014 р. сплачено заборгованість за договором № Г-1/61 від 20.11.2012 у розмірі 20646,00 грн., у зв'язку з чим викладено прохання припинити провадження по справі № 922/2031/14 в частині стягнення стягнення основної заборгованості у розмірі 20646,00 грн., у зв'язку із добровільною сплатою на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У судовому засіданні 24 червня 2014р. було оголошено перерву до 08.07.2014 р. об 11:00 год., з метою надання сторонами додаткових доказів в обґрунтування своїх позицій по справі.

Представник прокуратури у судовому засіданні, яке відбулося 08.07.2014р., підтримує клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 20646,00 грн. та просить суд в іншій частині позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги з урахуванням наданого прокурором клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № Г-1/61 від 20.11.2012 р.

Представник відповідача в судовому засіданні та у наданому до суду відзиві-клопотанні (вх. 19500 від 11.06.2014 року) просить суд, враховуючи важке матеріальне становище відповідача, що склалося внаслідок фінансово-економічної кризи в державі, та ступінь виконання зобов'язання відповідача, суттєво зменшити розмір належних до сплати відповідачем штрафних санкцій.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Дергачівська виправна колонія № 109 (позивач) в особі начальника, звернулась до прокуратури Дергачівського району Харківської області із заявою від 07.05.2014 р. за № 9/1-1011/св щодо вирішення питання про пред'явлення позовні заяви до ПАТ "Куряжський домобудівний комплекс" про стягнення заборгованість за оплату робочої сили за укладеним договором.

Прокуратурою було здійснено перевірку документальних матеріалів, наданих позивачем, за результатами якої встановлено, що 20.11.2012р. між Дергачівською виправною колонією № 109 (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Куряжський домобудівний комплекс" (замовник, відповідач у справі) був укладений Договір № Г-1/61 виконання робіт на контрагентських об'єктах.

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, виконавець зобов'язується протягом терміну дії цього договору, за дорученням замовника, відповідно до його завдань, виконувати підсобні роботи та роботи з прибирання приміщень на об'єкті замовника, а замовник зобов'язується оплатити ці роботи

Згідно з п. 2.1 договору, вартість робіт визначається сторонами за фактом їх виконання по результатам кожного календарного місяця до калькуляції та фіксується в актах виконаних робіт, які складаються до 4-го числа кожного місяця, наступного за звітним.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов спірного договору у листопаді-грудні 2012 року та січні 2013 року силами спецконтингенту ДВК № 109 виконані роботи на суму 4008,08 грн., 15308,99 грн. та 20646,00 грн., про що складено відповідні акт виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.3. спірного договору сторони визначили, що оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у гривні на розрахунковий рахунок позивача, протягом 15 днів після підписання сторонами акту виконаних робіт.

Проте, відповідачем в порушення умов Договору № Г-1/61 виконання робіт на контрагентських об'єктах від 20.11.2012 р., оплата за виконані роботи проведена частково, а саме на загальну суму 19317,07 грн.

21.03.2013р., 17.06.2013 р. та 17.09.2013р. позивачем були направлені на адресу відповідача вимоги-претензії (№ 9/1-724, 9/1-1513 та № 9/1-2498 відповідно) про сплату виниклої дебіторської заборгованості, які були залишені відповідачем без задоволення та відповіді.

Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати виконаних робіт, у відповідача станом на час звернення прокурора до суду, виникла перед позивачем заборгованість за Договором № Г-1/61 виконання робіт на контрагентських об'єктах від 20.11.2012 р. в розмірі 20646,00 грн., яка і стала підставою звернення прокурора з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали додані до справи, судом встановлено та підтверджено позивачем, що 10 червня 2014 р., тобто після звернення прокурора з позовом до суду, відповідачем було погашено основну заборгованість у розмірі 20646,00 грн. за виконані роботи за Договором № Г-1/61 виконання робіт на контрагентських об'єктах від 20.11.2012 р., у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне, відповідно до п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 20646,00 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Прокурором, в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, здійснено нарахування 3% річних у розмірі 177,07 грн. та інфляційних витрат у розмірі 1270,53 грн.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку про те, що дане нарахування відповідає вимогам чинного законодавства України та фактичним відносинам, що склалися між сторонами, тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Крім того, прокурором заявлена до стягнення сума пені за прострочення виконання договірних зобов'язань, що склала 2159,40 грн.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 ЦК України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до п. 4.2 спірного договору сторонами передбачено, що за прострочення оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Прокурор надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та відповідно якого належна до сплати сума становить 2159,40 грн.

Дослідивши правильність нарахування пені, суд вважає, що дане нарахування відповідає вимогам чинного законодавства, умовам Договору та фактичним відносинам, що склалися між сторонами, тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання відповідача про суттєве зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду (аналогічної позиції дотримується й Вищий господарський суд України в постанові від 09.11.2011р. по справі №5021/785/2011).

Дослідивши матеріали справи та заяву відповідача про зменшення пені, заявленої до стягнення з відповідача, суд не вбачає винятковості випадку, що зумовило б зменшення штрафних санкцій, адже фінансово-економічна криза, на що посилався відповідач не є винятковим випадком в контексті ст. 83 ГПК України, натомість підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність та суб'єкти підприємництва зобов'язані не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави.

За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення нарахованої позивачем пені.

Крім того, прокурором у позовній заяві викладено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу та перебувають на розрахунковий рахунок відповідача.

Розглянувши клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Ретельно дослідивши підстави, на які посилається заявник, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора не обґрунтоване жодними доказами та прокурором не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв'язку з чим відмовляє у його задоволенні, як необґрунтованого.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Отже, судовий збір у розмірі 1827,00 грн. покладається на відповідача з вини якого спір доведено до суду, та підлягає стягнення в доход державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 44, 49, 66, 67, ст.ст. п.1-1 ст.80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про забезпечення позову відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Куряжський домобудівельний комплекс" (юридична адреса: 62418, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Кільцева, 41; ідент. код 04852585) на користь Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (62351, Харківська область, Дергачівський район, с.Двурічний Кут; р/р 31251201211534 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011; ідент. код 14316994) 2159,40 грн. пені, 177,07 грн. - 3% річних, 1270,53 грн. інфляційних витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Куряжський домобудівельний комплекс" (юридична адреса: 62418, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Кільцева, 41; ідент. код 04852585) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1827,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 20646,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 14.07.2014 р.

Суддя М.І. Шатерніков