Постанова

від 15.07.2014 по справі 814/1845/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.    15 липня 2014 року                                                                        Справа № 814/1845/14   Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Жовтневої ОДПІ Головного управління Міндоходіву Миколаївській обл., вул. Торгова, 63-а, м. Миколаїв, 54050 до ТОВ "Агро-Капітал-Інвест", вул. Громадянська, 5/1, м. Миколаїв, 54001 про накладення арешту на кошти та інші цінності, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, для забезпечення податкового боргу відповідача в сумі 1421,44 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач має узгоджену заборгованість перед бюджетом, але в нього відсутнє майно, що може бути джерелом погашення боргу. У судове засідання прибув представник позивача, відповідач у судове засідання не прибув. Ухвала суду про відкриття провадження в адміністративній справі, направлена на юридичну адресу відповідача, повернулася без вручення адресату. Згідно ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Згідно ст. 128 ч. 4 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до ст. 128 ч. 6 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи те, що в судове засідання прибув тільки представник позивача, а відповідач належним чином повідомлений про дату і час судового засідання, суд вважає, що маються підстави для розгляду справи у письмовому провадженні. Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд  встановив наступне. Станом на 31.10.2013 р. податковий борг відповідача складає 1421,44 грн., що підтверджується податковими деклараціями, податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою на суму боргу (а. с. 10-18). Як слідує з листа відділення УДАІ від 19.02.2014 р. № 9/678 і довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.03.2014 р. у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення боргу  (а. с. 19-20). Підпунктом 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Як слідує з наведеної норми, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти, виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення. Пунктом 94.6 ст. 94 ПК України встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Таким чином, суд приходить до висновку про наявність передумов для накладення арешту на кошти відповідача, а тому позов підлягає задоволенню. Відповідно до ст. ст. 11, 71 ч. 1 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач своїм правом не скористався. Судові витрати у справі відсутні, оскільки на підставі ст. 5 п. 21 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від його сплати. Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1. Адміністративний позов задовольнити. 2. Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Капітал-Інвест" (вул. Громадянська, 5/1, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 32819855) на суму 1421,44 грн. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Суддя                                                                                                          А. О. Мороз