Рішення

від 14.07.2014 по справі 902/877/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 липня 2014 р. Справа № 902/877/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" юридична адреса: 23241, Вінницька область, Вінницький район, с.Стадница, вул.Гонти, 88; поштова адреса: 21011, м.Вінниця, вул.Гонти, 88

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Поділля і К" 22437, Вінницька область, Вінницький район, с.Сосонка, вул.Тракторний стан

про стягнення 61574,34 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача : Розгонюк Г.М. - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Поділля і К" про стягнення 61574,34 грн. заборгованості за договором про надання послуг, з яких: 51420,00 грн. основного боргу, 1572,01 грн. - 3 % річних, 5754,98 грн. інфляційних та 2827,35 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25.06.14 р. порушено провадження у справі № 902/877/14 та призначено засідання на 14.07.14 р.

В судове засідання з''явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовільнити, з підстав, зазначених в позові.

Відповідач в судове засідання не з''явився, відзиву по справі не надав. Поряд з тим, через канцелярію суду 14.07.2014 р. до суду від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване хворобою головного бухгалтера та відсутністю можливості надати необхідні докази по справі.

Представник позивача проти відкладення розгляду заперечував, просив суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши клопотання відповідача суд дійшов висновку про відхилення останнього виходячи з наступних міркувань.

Як наголошено в п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Із матеріалів справи не вбачається неможливості забезпечити відповідачу явку в судове засідання іншого уповноваженого представника, крім того, жодних доказів в підтвердження зазначених обставин до клопотання не додано.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

На виконання укладених однотипних договорів №19 від 15.10.2012 р. та № 0310013 від 03.10.2013 р. на виконання сільськогосподарських робіт, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга" (виконавець, позивач) до Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Поділля і К" (замовник, відповідач) позивачем було надано відповідачу послуги посіву та збирання сої на загальну суму 51420,00 грн., про що свідчать підписані та скріплені печатками сторін акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ -0000030 від 15.10.12 р. та №ОУ -0000027 від 15.10.13 р. без жодних зауважень та претензій щодо обсягу та якості робіт.

Пунктами 2.1., 2.2. договорів встановлено, що відповіч зобов'язався своєчасно здійснювати оплату виконаних виконавцем (позивачем) робіт.

Згідно п.п.4.2. укладених договорів оплата проводиться протягом 10 банківських днів з моменту підписання актів здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Всупереч умов вказаних договорів відповідачем послуги по посіву та збиранню сільськогосподарських культур оплочені не були, в результаті чого за останнім перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 51420,00 грн.

Несплата відповідачем виниклої заборгованості в добровільному порядку змусила позивача звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Крім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 1572,01 грн. - 3 % річних, 5754,98 грн. інфляційних та 2827,35 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов''язання.

З урахуванням встановленого суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту- "ЦК України") цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповіднодо до припису ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, беручи до уваги зміст укладених правочинів між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства регулюються главою 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Свої зобов"язання згідно укладених домовленостей позивач виконав належним чином, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ - 0000030 від 15.10.12 р. та №ОУ - 0000027 від 15.10.13 р., які знаходяться в матеріалах справи.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення норм Закону відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за надані послуги, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 51420,00 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після прийняття послуг у відповідача, як замовника, виникли безумовні зобов'язання виконання умов обумовленого договору та оплати виконаних робіт, при цьому чинним законодавством, а саме ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В ч.5 обумовлених сторонами договорів сторони регламентували відповідальність за порушення їх умов.

Зокрема, згідно п.5.2. договору від 05.10.12 р. та від 03.10.13 р., відповідно до яких, у випадку прострочення оплати виконаної роботи, Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству, однак, суд не погоджується з розрахунком позивача з огляду на таке.

Здійснивши перерахунок 3% річних, інфляційних та пені, який здійснювався судом за допомогою ІПС Бази даних "Законодавство", судом нарахованно слідуюче:

3% річних по договору №19 від 15.10.12 р.: акт здачі прийняття робіт по договору №19 від 15.10.12 р. підписаний 15.10.12 р., оплата згідно п.4.2. договору здійснюється на протязі 10 днів з дня підписання акту виконаних робіт, відтак, в силу ст. 612 ЦК України з 26.10.12 р. боржник є таким, який прострочив. Позивачем по договору №19 від 15.10.12 р. здійснюються нарахування за період з 30.10.12 р. по 12.06.14 р. Здійснивши перерахунок за вказаний позивачем період, виходячи з суми боргу в розмірі 20520,00 грн. судом отримано 590 днів прострочки та 994,79 грн. річних, що і підлягає задоволенню. В частині стягнення 2,48 грн. річних слід відмовити.

3% річних по договору №0000013 від 03.10.13 р.: акт здачі прийняття робіт по договору №0000013 від 03.10.13 р. підписаний 15.10.13 р., оплата згідно п.4.2. договору здійснюється на протязі 10 днів з дня підписання акту виконаних робіт, відтак, в силу ст. 612 ЦК України з 26.10.13 р. боржник є таким, який прострочив. Позивачем по договору №0000013 від 03.10.13 р. здійснюються нарахування за період з 30.10.13 р. по 12.06.14 р. Здійснивши перерахунок за вказаний позивачем період, виходячи з суми боргу в розмірі 30900,00 грн. судом отримано 225 днів прострочки та 571,43 грн. річних, що і підлягає задоволенню. В частині стягнення 3,31 грн. річних слід відмовити.

В сукупності по позову в частині стягнення 5,79 грн. 3% річних слід відмовити повністю.

Інфляційні втрати позивач нараховує по акту від 15.10.12 р. за період з листопада 2012 р. по травень 2014 р., та по акту від 15.10.13 р. з листопада 2013 р. по травень 2014 відповідно. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, судом отримано 2282,07 грн. (суд не вправі виходити за межі позовних вимог, відтак підлягає задоволенню сума, вказана позивачем - 2281,82 грн.) та 3472,13 грн. В стягненні 1,03 грн. інфляційних слід відмовити.

Щодо пені, суд наголошує, що по акту від 15.10.12 р. позивачем пропущено строк позовної давності по нарахуванню штрафних санкцій, поряд з тим, по акту від 15.10.13 р. з урахуванням вимог ст.232 Господарського кодексу України за період з 30.10.13 р. по 01.05.14 р., кількість днів 183, виходячи з суми боргу в розмірі 30900,00 грн. сума пені становить 2100,35 грн. В стягненні 727,00 грн. пені слід відмовити.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача судовий збір покладається на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Поділля і К" (22437, Вінницька область, Вінницький район, с.Сосонка, вул.Тракторний стан, код ЄДРПОУ 35098081) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" (юридична адреса: 23241, Вінницька область, Вінницький район, с.Стадница, вул.Гонти, 88; поштова адреса: 21011, м.Вінниця, вул.Гонти, 88, код ЄДРПОУ 32811950) 51420,00 грн. основного боргу, 1566,22 грн. 3% річних, 5753,95 грн. інфляційних втрат, 2100,35 грн. пені та 1805,22 грн. судового збору.

3. В стягненні 5,79 грн. 3% річних відмовити.

4. В стягненні 1,03 грн. інфляційних втрат відмовити.

5. В стягненні 727,00 грн. пені відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 17 липня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2,3 - позивачу юридична адреса: 23241, Вінницька область, Вінницький район, с.Стадница, вул.Гонти, 88; поштова адреса: 21011, м.Вінниця, вул.Гонти, 88;

4 - відповідачу 22437, Вінницька область, Вінницький район, с.Сосонка, вул.Тракторний стан