Рішення

від 09.07.2014 по справі 910/9299/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9299/14 09.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічний центр «Прінт 24»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора Плюс»

про стягнення 12 625,73 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Мусатенко В.С. за довіреністю б/н від 22.04.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграфічний центр «Прінт 24» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора Плюс» (далі - відповідач) про стягнення 12 625,73 грн., в тому числі 11 650,00 грн. основного боргу, 782,31 грн. пені, 193,42 грн. 3% річних. Також, позивач просить покласти на відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9299/14 та призначено її до розгляду на 17.06.2014 р.

03.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представник позивача на виконання вимог ухвали суду подав документи для долучення до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 17.06.2014 р. представники сторін не з'явились, проте, 10.06.2014 р. представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.06.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 09.07.2014 р.

В судовому засіданні 09.07.2014 р. представником позивача надано на виконання вимог ухвали суду документи для долучення до матеріалів справи, позов підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.07.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Під час розгляду справи судом на підставі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців згідно з Інформаційним ресурсом «Пошук даних у ЄДР» (режим доступу - http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html), встановлено, що місцезнаходженням відповідача є адреса, яка зазначена в позовній заяві, а саме: станом на 09.07.2014 р. юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора Плюс» є: 03037, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Механізаторів, будинок 9-А. Аналогічна інформація міститься у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 09.07.2014 р., наданим представником позивача у судовому засіданні 09.07.2014 р.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 09.07.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2013 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про виготовлення поліграфічної продукції № 06/08/13, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язався за завданням замовника виготовити поліграфічну продукцію (далі - продукція), згідно з Додатками, які є невід'ємною частиною даного Договору, а замовник зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити продукцію, що виготовляється виконавцем відповідно до вимог цього Договору.

Згідно із п. 1.2. Договору, перелік продукції, яка буде виготовлятися виконавцем згідно з положеннями цього Договору, а також її види, кількість, ціна, вимоги до якості, строки надання, та інші необхідні умови цього Договору, які сторони будуть вважати за потрібне узгодити, визначатимуться згідно з Додатками до цього Договору, які є невід'ємними складовими частинами.

У відповідності до п. 3.4. Договору, замовник зобов'язується сплатити виконавцеві вартість виготовлення продукції у строки, що визначаються згідно з Додатками до цього Договору.

Згідно із п. 8.2. Договору, він розпочинає свою дію з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р., але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. Договір вважається автоматично продовженим на наступний рік у випадку якщо протягом 30 днів до закінчення стоку дії Договору одна із сторін не повідомить іншу про бажання розірвати даний Договір.

На виконання умов Договору сторонами було укладено та підписано Додатки № 1 - № 5 до нього, якими визначено асортимент продукції, яка поставляється, її кількість та вартість, а також п. 2.2. яких визначено, що замовник зобов'язується здійснити 50 % передплату на поточний рахунок виконавця протягом 1 робочого дня з дня підписання даного Додатку. Остаточний розрахунок між замовником і виконавцем у розмірі 50 % від вартості продукції здійснюється протягом 1 робочого дня з дати підписання видаткової накладної та/або акта прийом-передачі продукції.

Позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 30 642,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 1477 від 23.08.2013 р. на суму 1 680,00 грн., № 1564 від 04.09.2013 р. на суму 8 052,00 грн., № 1563 від 04.09.2013 р. на суму 14 520,00 грн., № 1754 від 01.10.2013 р. на суму 4 520,00 грн., № 1927 від 24.10.2013 р. на суму 1 870,00 грн.

Для оплати визначеної видатковими накладними продукції позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату: № 1418 від 06.08.2013 р. на суму 14 520,00 грн., № 1419 від 06.08.2013 р. на суму 8 052,00 грн., № 1420 від 06.08.2013 р. на суму 1 680,00 грн., № 1744 від 17.09.2013 р. на суму 4 520,00 грн., № 1858 від 02.10.2013 р. на суму 1 870,00 грн.

Вказаний товар було отримано відповідачем в особі Генерального директора п. Рудого Анатолія Віталійовича на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей: № 1 від 23.08.2013 р., № 2 від 04.09.2013 р., № 3 від 04.09.2013 р., № 5 від 30.09.2013 р., № 6 від 22.10.2013 р.

В свою чергу відповідачем сплачено вартість поставленої продукції лише частково у розмірі 18 992,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 5 від 20.08.2013 р. на суму 12 966,00 грн., № 15 від 11.09.2013 р. на суму 4 026,00 грн., № 16 від 25.11.2013 р. на суму 2 000,00 грн., разом з цим, зазначене підтверджується наданими позивачем банківськими виписками по його особовому рахунку.

Таким чином, на момент вирішення спору у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 11 650,00 грн.

Також, сторонами підписано та скріплено печатками Акт звірки взаєморозрахунків на означену суму.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є змішаним договором, який містить як елементи договору поставки, так і елементи договору підряду.

Так, згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

В той же час, як зазначалося вище сторони визначили умови оплати, а саме: замовник зобов'язується здійснити 50 % передплату на поточний рахунок виконавця протягом 1 робочого дня з дня підписання даного Додатку. Остаточний розрахунок між замовником і виконавцем у розмірі 50 % від вартості продукції здійснюється протягом 1 робочого дня з дати підписання видаткової накладної та/або акта прийом-передачі продукції.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлену ним продукцію, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 782,31 грн. пені та 193,42 грн. 3 % річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

При цьому, відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові № 910/2224/13 від 02.10.2013 р., положення ч. 6 ст. 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 5.3. Договору сторони визначили, що у випадку порушення замовником зобов'язань по оплаті, які встановленні даним Договором, замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 782,31 грн. пені на суму 11 650,00 грн. за період з 26.10.2013 р. по 26.04.2014 р. та 193,42 грн. 3 % річних на суму 11 650, 00 грн. за період з 26.10.2013 р. по 15.05.2014 р. розрахунок яких є вірним, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про їх задоволення.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора Плюс» (03037, місто Київ, вулиця Механізаторів, будинок 9-А, код ЄДРПОУ 31484287) на користь Публічного акціонерного товариства «Поліграфічний центр «Прінт 24» (04074, місто Київ, вулиця Шахтарська, будинок 9-Г, код ЄДРПОУ 36871568) 11 650 (одинадцять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 782 (сімсот вісімдесят дві) грн. 31 коп. пені, 193 (сто дев'яносто три) грн. 42 коп. 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.07.2014 р.

Суддя В.С. Ломака