Рішення

від 15.07.2014 по справі 925/1132/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року Справа № 925/1132/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Чабан М.Г. - голова господарства;

від відповідача: Сулятицький В.А. - голова господарства;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фермерського господарства "Арій" до Селянського фермерського господарства "Вікторія"

про стягнення 250 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 250 000,00 грн. неповернутої поворотної фінансової допомоги (позики).

В судовому засіданні 15.07.2014 року позивач змінив предмет позову та з тих же підстав просить суд стягнути відповідача в рахунок погашення боргу 250 тон зерна кукурудзи вартістю 250 000,00 грн., як передбачено за договором між сторонами від 03.02.2011 року.

В ході розгляду справи позивач зменшив свої позовні вимоги до стягнення з відповідача лише 200 тон кукурудзи вартістю 200 000,00 грн. та просить суд задовольнити зменшені позовні вимоги повністю.

Суд прийняв до розгляду заяву про зменшення позовних вимог як подану позивачем в порядку ст. 22 ГПК України.

Відповідач зменшені позовні вимоги визнав повністю, про що надав суду письмовий відзив на позов.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що зменшені позовні вимоги підлягають до повного задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

03 лютого 2011 року між сторонами по справі було укладено договір б/н (а.с.8, далі - Договір) про надання фінансової допомоги, за умовами якого позивач (далі - Позикодавець) зобов'язався надати відповідачу (далі - Позичальнику) безвідсоткову (безоплатну) фінансову допомогу (далі - позика) на вирощування кукурудзи і соняшника в сумі 250 000,00 грн.

Сторонами погоджено, що відповідач повинен провести розрахунок за отримані кошти зерном кукурудзи в кількості 250 тон по ціні 1 000,00 грн. за 1 тону зерна польовою вологістю і розрахунок провести до 01 грудня 2011 року.

На підтвердження отримання грошових коштів відповідачем позивачу надано розписку від 03.02.2011 року, якою повторено умови договору від 03.02.2011 року та підтверджено факт передачі коштів (а.с. 9).

Складення розписки від 03.02.2011 року керівником підприємства-відповідача Сулятицьким В.А. підтверджено особисто у судовому засіданні.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що договір від 03.02.2011 року ним не складався, оскільки його оригінал разом із розпискою пред'явлено позивачем суду для огляду, на договорі міститься печатка відповідача.

Доказів визнання даного договору недійсним сторонами у справу не надано.

Позичені кошти повернуті позивачу не були, з чого і виник спір.

За своїм юридичним змістом кладений між сторонами договір є договором позики та відповідає змісту ст.1046, 1047 ЦК України, у відповідності до яких за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Положення Цивільного кодексу України не містять норм, які б забороняли в договорі позики встановлювати цільове використання коштів.

Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У договір позики сторони включили і окремі положення про порядок збирання врожаю соняшника та кукурудзи, що не тягне за собою недійсність договору від 03.02.2011 року виходячи з цієї норми ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, ч. 1 ст. 207 ГК України недійсними можуть бути визнані лише ті умови договору, які прямо суперечать чинному законодавству.

Оскільки згідно вказаних норм ЦК України предметом договору позики можуть бути як грошові кошти, так і речі, визначені родовими ознаками, то сторони мали право у договорі спеціально узгодити про проведення розрахунку за позичені кошти зерном кукурудзи, що є річчю, визначеною родовими ознаками. Норми ЦК України про позику прямо не забороняють такого роду розрахунки у правовідносинах позики.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що належним доказом отримання грошових коштів у позику є лише касовий ордер, оскільки таке прямо не визначено нормами ЦК України.

Суд відхилив клопотання відповідача про призначення експертизи по справі для вирішення питань про ліміт каси у позивача, з яких джерел позивач отримав позичені відповідачу кошти та чи проведені по бухгалтерському обліку позивача рух коштів у сумі 250 000,00 грн., оскільки дані питання не входять до предмету доказування при вирішенні спорів про повернення позичальником отриманої позики.

У відповідності до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики (лише) на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Таким чином норми ЦК України про позику не надають право позичальнику оспорювати факт правомірності походження коштів у позикодавця, які були передані позичальнику як позика.

В ході розгляду справи відповідач вказував, що насправді він не отримував кошти за позикою, однак керівник СФГ "Вікторія" нічого не зміг пояснити суду про причини особистого складення ним розписки про отримання від позивача позики в сумі 250 000,00 грн., якщо такі кошти він не отримував. При цьому відповідач заперечив факт вчинення насильства чи обману з боку позивача, в результаті чого було складено розписку від 03.02.2011 року та не доводив, що під позикою приховувалася якась інша угода між сторонами.

Договір від 03.02.2011 року склали особисто керівники обох сторін, як уповноважені особи на вчинення дій від імені своїх господарств.

Згідно ЦК України для чинності договору позики та зобов'язання з її повернення не має значення правильність чи неправильність проведення бухгалтерського обліку цієї господарської операції кожною із сторін, оскільки прямих норм про це ЦК України не містить.

Договір від 03.02.2011 року про надання поворотної фінансової допомоги сторонами виконувався, однак відповідач свої зобов'язання не виконав, не розрахувавшись із позивачем за отриманою позикою.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зобов'язання для відповідача по проведенню повного розрахунку за отриманою поворотною фінансовою позикою є таким, що настало з 01.12.2011 р., доказів проведення розрахунку за позикою відповідачем суду не надано, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 200 тон зерна кукурудзи вартістю 200 000,00 грн., як узгоджено сторонами у договорі від 03.02.2011 року та розписці відповідача про отримання коштів.

Позовні вимоги відповідач визнав повністю, а тому з урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

На підставі викладеного, з урахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 200 тон зерна кукурудзи вартістю 200 000,00 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача належить стягнути 5000,00 грн. на відшкодування повної суми сплаченого судового збору, оскільки спір виник з вини відповідача.

Керуючись ст. 49,82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянського (фермерського ) господарства "Вікторія" (ідентифікаційний код 25211442, Черкаська область, Драбівськитй р-н, м. Мехедівка) на користь Фермерського господарства "Арій" (ідентифікаційний код 33259065, Черкаська область, Драбівський р-н, с. Драбове-Барятинське, вул. Суворова, 9) -- 200 тон зерна кукурудзи вартістю 200 000,00 грн.

3. Стягнути з Селянського (фермерського ) господарства "Вікторія" (ідентифікаційний код 25211442, Черкаська область, Драбівський р-н, м. Мехедівка) на користь Фермерського господарства "Арій" (ідентифікаційний код 33259065, Черкаська область, Драбівський р-н, с. Драбове-Барятинське, вул. Суворова, 9) -- 5000,00 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 16 липня 2014 року.

Суддя Н.М. Спаських