Рішення

від 16.07.2014 по справі 910/11865/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11865/14 16.07.14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Львів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" простягнення 43 419,88 грн. Суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 14/7 від 14.07.14; від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 16.07.14, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Готель "Львів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія «Хорс» про стягнення боргу в розмірі 43419,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що протягом серпня-листопада 2013 року позивачем були надані відповідачу послуги з проживання в готелі екіпажів літаків на загальну суму 39 625 грн., які відповідачем оплачені не були, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 39625.00 грн. основного боргу, 2978,97 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 815,91 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 17.06.14 порушено провадження у справі № 910/11865/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 16.07.14.

У судове засідання, призначене на 16.07.14, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 910/11865/14 від 17.06.2014 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи не направляв, про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який наявний в матеріалах справи, а саме: 01133 м. Київ, бульв. Лесі Українки, 34 (юридична адреса); 03095 м. Київ, вул. Механізаторів, 10 (фактична адреса). Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Як вбачається з матеріалів справи протягом серпня-листопада 2013 року позивачем було надано відповідачу послуги з розміщення в готелі „Львів" на загальну суму 39 625,00 грн. Вказані послуги надавались позивачем на підставі електронних замовлень відповідача з виставленням позивачем рахунків-фактур, в яких зазначався кінцевий строк сплати за надані послуги.

Надання послуг з проживання в готелі екіпажів літаків відповідача підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), що підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками:

- акт від 10.08.13 на суму 5240 грн.;

- акт від 19.08.13 на суму 4640 грн.;

- акт від 02.09.13 на суму 4800 грн.;

- акт від 09.09.13 на суму 8960 грн.;

- акт від 12.09.13 на суму 2240 грн.;

- акт від 19.09.13 на суму 4480 грн.;

- акт від 23.09.13 на суму 4480 грн.;

- акт від 28.09.13 на суму 1950 грн.;

- акт від 29.09.13 на суму 435 грн.;

- акт від 30.10.13 на суму 4640 грн.

Всього на суму 39625,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.13, підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Виходячи з вимог ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч.1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Виходячи з вимог положення ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи строки сплати, зазначені в рахунках-фактурах позивача, строк виконання грошових зобов'язань відповідача по сплаті за надані послуги на момент вирішення спору настав.

17.03.14 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 22 про сплату заборгованості в розмірі 39625,0 грн.. яка була отримана відповідачем 24.03.14, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 7907003767877. За твердженням позивача відповідь на претензію відповідачем не надано, заборгованість не сплачено.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника позивача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом позивачем було надано послуги з проживання в готелі екіпажів літаків на загальну суму 39 625 грн., які відповідачем оплачені не були.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 39625,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2978,97 грн. та 3% річних в сумі 815,91 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат складає суму більшу, ніж заявлено позивачем до стягнення, проте, враховуючи, що відповідно до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача підлягає стягненню 2978,97 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розмір 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті орендної плати становить суму, що заявлена позивачем до стягнення, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Факт наявності суми заборгованості відповідачем не спростовано, доказів повної сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 39625,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 2978,97 грн. та 3% річних в сумі 815,91 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд включити до складу судових витрат витрати позивача на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката та оплата інших витрат, пов'язаних із розглядом справи. В контексті цієї норми, зокрема, судовими витратами є витрати на послуги адвоката, пов'язані із розглядом справи, якщо згадані витрати понесені стороною, котрій такі послуги надавались, а їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2014 р. між позивачем (клієнт) та адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 від 27.12.01) (представник) було укладено Договір про правову допомогу, який регулює відносини між сторонами з приводу надання адвокатських (юридичних) послуг - представництва представником інтересів клієнта в господарських судах по справі за позовом до ТОВ «Авіакомпанія Хорс» про стягнення заборгованості.

Відповідно до п. 3.1.1 договору про правову допомогу плата за представництво в суді складає 5000,00 грн., які клієнт сплачує в якості передплати протягом 3-х банківських днів з дня підписання сторонами договору.

На підтвердження виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором позивачем надано копію виписки з банківського рахунку за 06.06.14, відповідно до якої клієнтом було сплачено представнику 5000,00 грн. згідно договору про правову допомогу від 30.05.14. Таким чином, суд вважає, що витрати позивача по оплаті послуг адвоката в сумі 5000,00 грн. є документально підтвердженими та обґрунтованими, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись 33, 34, ч.5 ст.49, ст.ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, ідентифікаційний код 04937956) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Львів» (79058 м. Львів, просп. Чорновола, буд. 7, ідентифікаційний код 13836941) заборгованість в розмірі 39 625 (тридцять дев'ять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 00 коп., 2 978 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 97 коп. інфляційного збільшення боргу, 815 (вісімсот п'ятнадцять) грн. 91 коп. - 3 % річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 88 коп. судового збору та 5 000 (п'ять тисяч) 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.