Рішення

від 11.07.2014 по справі 910/10354/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10354/14 11.07.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомПервинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» доПублічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» провизнання права власності Представники: від позивача: Потапенко О. П. - представник за довіреністю № 7 від 07.04.2014 від відповідача: не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.05.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» з вимогами до Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» про визнання права власності на транспортний засіб Daewoo Lanos 1.6, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач неправомірно володіє вказаним транспортним засобом, так як дійсним його власником є позивач, який на законних підставах придбав автомобіль у власність, але під час реєстрації транспортного засобу була допущена помилка та у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу вказано відповідача. При зверненні позивача до Центру № 12 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, підпорядкованих УДАІ ГУ МВС України в м. Києві йому було відмовлено у здійсненні заміни свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу у зв'язку із тим, що оригінали документів, на підставі яких здійснювалась реєстрація, були знищенні по закінченню терміну зберігання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.05.2014 порушено провадження у справі № 910/10354/14 та справу призначено до розгляду на 23.06.2014.

18.06.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У судове засідання 23.06.2014 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи був відкладений на 11.07.2014.

Представник відповідача у судове засідання 11.07.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судове засідання 11.07.2014 з'явився представник позивача, надав письмові та усні пояснення, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 11.07.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Первинною профспілковою організацією Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» та Акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація» в особі Філіалу «АвтоЗАЗ-Сервіс» було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу Daewoo Lanos, модель TF696227, колір 23М, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3. Факт укладення договору та набуття права власності позивачем підтверджується рахунком-фактурою № 214212-717 від 21.02.2007, платіжним дорученням № 8 від 21.02.2007, видатковою накладною № 3С-0000431 від 23.02.2007 та актом прийому-передачі № 0734 від 23.02.2007, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

23.02.2007 позивачем була видана довіреність на отримання матеріальних цінностей № 002714 на ім'я ОСОБА_2 відповідно до копії витягу з журналу реєстрації довіреностей.

Відповідно до письмових пояснень позивача та копій платіжних доручень №№ 13,14, 18, 19 від 28.02.2007 позивачем було здійснено оплату за оформлення та видачу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та державні номерні знаки.

13.03.2007 УДАІ ГУ МВС України в м. Києві була здійснена реєстрація транспортного засобу Daewoo Lanos 1.6, номер кузова НОМЕР_2, присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_1 та видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, відповідно до якого власником вказано Відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт».

Відповідно до бухгалтерської довідки від 03.02.2014 № 01-29-54, виданої відповідачем, зазначено, що відповідачем транспортний засіб Daewoo Lanos 1.6, реєстраційний номер НОМЕР_1, не купувався та на балансі підприємства не перебуває.

17.02.2014 позивач звернувся до Центру № 12 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, підпорядкованих УДАІ ГУ МВС України в м. Києві з листом вих. № 3 з проханням здійснити заміну свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Daewoo Lanos, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, у зв'язку з помилкою при реєстрації, а саме, зазначення власником не Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт», а Відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт».

Відповідно до листа Центру № 12 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, підпорядкованих УДАІ ГУ МВС України в м. Києві (копія в матеріалах справи) позивачу було відмовлено у здійсненні заміни свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу у зв'язку із тим, що оригінали документів, на підставі яких здійснювалась реєстрація, були знищенні по закінченню терміну зберігання та повідомлено, що заміна можлива лише на підставі рішення суду про визнання права власності.

Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно із ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

За приписами ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права), а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Предметом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Зокрема, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

З огляду на обраний позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст. 392 Цивільного кодексу України, предметом доказування є наявність у позивача права власності на спірне майно та порушення (невизнання) такого права відповідачем.

На підставі зібраних у справі доказів суд прийшов до висновку, що позивач належними засобами доказування довів набуття ним права власності на спірний автомобіль - Daewoo Lanos 1.6, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позивачем доведено відсутність можливості отримання документу, що засвідчує право власності на автомобіль - Daewoo Lanos 1.6, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, в позасудовому порядку.

Так як судом встановлено, що спірний транспортний засіб був помилково зареєстрований за Публічним акціонерним товариством «Київський річковий порт», який хоч і не оспорює права власності позивача, однак має майновий інтерес з огляду на наявність передумов для фактичного здійснення повноважень власника, та відповідно є належним відповідачем у справі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на транспортний засіб - Daewoo Lanos 1.6, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, за Первинною профспілковою організацією Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий збір покладається на позивача у зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильний дій позивача, який не забезпечив належну реєстрацію транспортного засобу та своєчасне виправлення помилки, допущеної при реєстрації.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати право власності на транспортний засіб Daewoo Lanos 1.6, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, за Первинною профспілковою організацією Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» (04070, м. Київ, вул. Верхній вал, буд. 70, ідентифікаційний код 21689537).

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 16.07.2014

Суддя І.М. Отрош