Рішення

від 15.07.2014 по справі 911/2133/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2014 р. Справа № 911/2133/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек";

до Приватного акціонерного товариства "Альба Україна";

про стягнення 200 430,91 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Свистун Ю.Я. (довіреність № 0089 від 19.03.2014 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" до Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" про стягнення 200 430,91 грн. з яких 193 881,40 грн. основного боргу, 3 972,11 грн. пені, 466,05 грн. інфляційних, 2 11,35 грн. річних за Договором поставки № 18.2-12/13 від 18.12.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав свої зобов'язання по поставці Товару належним чином і в строк, визначений Договором, проте відповідач за поставлений Товар не розрахувався, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 193 881,40 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2014 року порушено провадження у справі № 911/2133/14 та призначено до розгляду на 24.06.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 24.06.2014 року представник відповідача не з'явився, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 03.06.2014 року виконали частково, відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 15.07.2014 року.

В судовому засіданні 15.07.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 15.07.2014 року не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міралек" (позивач, Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Альба Україна" (відповідач, Покупець) був укладений Договір поставки № 18.2-12/13 від 18.12.2013 року (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші товари лікувального, косметичного та медичного призначення (надалі - Товар), згідно замовлень Покупця, на умовах та в строки встановлені цим Договором, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати поставлений Товар на умовах передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору кількість, ціна та вартість кожної партії Товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура за видами, марками, типами, розмірами) визначаються у накладних на кожну окрему партію Товару, які є невід'ємними частинами до цього Договору. Комплектність Товару визначається виробником Товару. Партією Товару - є попередньо погоджена Сторонами до поставки кількість Товару, сформована згідно замовлень Покупця.

На виконання умов Договору, позивач, згідно видаткових накладних № МІ000000171 від 28.02.2014 року, № МІ000000268 від 21.03.2014 року, № МІ000000269 від 21.03.2014 року, № МІ000000270 від 21.03.2014 року поставив відповідачу Товар на загальну суму 193 981,40 грн., який прийнятий уповноваженими представниками відповідача за довіреностями на ТМЦ № А 52641 від 03.03.2014 року та № А 52935 від 21.03.2014 року, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Оплата за Товар здійснюється Покупцем з відстрочкою платежу. Покупець зобов'язаний розрахуватися з Постачальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки кожної партії Товару. Розрахунок з Постачальником здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на його банківський рахунок (п. 4.2 Договору).

Постачальник погодився, що Покупець проводить оплату один раз в тиждень, а саме у вівторок (далі-платіжний день). У разі, коли день оплати кожної товарної партії зазначений в п. 4.2 Договору припадає не на платіжний день, Покупець зобов'язується провести оплату в наступний за ним платіжний день (п. 4.5 Договору).

Строк дії Договору до 31.12.2015 року (п. 11.1 Договору).

Незважаючи на положення чинного законодавства України та умов Договору (п. 4.2 Договору) про розрахунок протягом 30 днів з дати поставки, відповідач своє зобов'язання за Договором не виконав, у з'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 193 881,40 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Крім того, позивач зазначив, що з метою досудового врегулювання спору, 26.05.2014 року, направив відповідачу Претензію № 63 від 13.05.2014 року з вимогою погасити заборгованість за Договором і повідомив, що у випадку несплати заборгованості буде змушений звернутися до суду. Відповідач заборгованість не погасив. На пропозицію про добровільну сплату боргу не відповів.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 193 981,40 грн. основного боргу, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати поставленої продукції позивач просить стягнути з відповідача 3 972,11 грн. пені. Також, позивач просить стягнути 466,05 грн. інфляційних та 2 111,35 грн. 10 % річних.

Відповідно до п. п. 8.3 та 8.4 Договору сторони домовились, за порушення строків оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожен день простроченя та суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також десять процентів річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня в розмірі 3 972,11 грн. нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» і підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування 10 % річних та інфляційних проведено виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату, таким чином, вимога позивача про стягнення 10 % річних (2 111,35 грн.) та інфляційних (466,05 грн. ) підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100, код 22946976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міралек" (03148, м. Київ, Святошинський р-н, вул. Пшенична, буд. 4-3, код 37509371) 193 881 грн. (сто дев'яносто три тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню) 40 коп. основного боргу, 3 972 грн. (три тисячі дев'ятсот сімдесят дві гривні) 11 коп. пені, 466 грн. (двісті шістдесят шість гривень) 05 коп. інфляційних, 2 111 грн. (дві тисячі сто одинадцять гривень) 35 коп. річних та 4 008 гн. (чотири тисячі вісім гривень) 62 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 17.07.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.