Постанова

від 16.07.2014 по справі 911/3471/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2014 р. Справа№ 911/3471/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Котов С.В. (дов. №б/н від 31.12.2013 року;

від відповідача - Іщенко О.О. (дов. №б/н від 12.04.2014 року);

Сімонова О.Д. (дов. №б/н від 07.06.2014 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

садівницького товариства «Поляна»

на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.06.2014 року

у справі №911/3471/13 (суддя Д.Г. Заєць)

за заявою садівницького товариства «Поляна»

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2013 року справі №911/3471/13

за позовом Фастівського міжрайонного прокурора Київської області, Київська область, м. Фастів

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області, м. Київ

до садівницького товариства «Поляна», Київська область, Фастівський район, с. Мотовилівська Слобідка

про стягнення 4 069,73 грн. -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.10.2013 року позовні вимоги Фастівського міжрайонного прокурора Київської області (надалі - прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області (надалі - екологічна інспекція, позивач у справі) до садівницького товариства «Поляна» (надалі - СТ «Поляна», відповідач у справі) про стягнення 4 069,73 грн. задоволено у повному обсязі. У зв'язку із набранням вказаним рішенням законної сили, 18.10.2013 року були видані судові накази.

20.05.2014 року СТ «Поляна» звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2013 року у справі №911/3471/13 за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування своїх вимог СТ «Поляна» посилається на те, що 24.03.2014 року представник останнього дізналась від члена СТ «Поляна» - Сімонової О.Д. про існування окремого доручення Державної екологічної інспекції України від 29.11.2012 року за №10, яким було зобов'язано екологічну інспекцію відкликати претензію №87 від 01.10.2012 року про відшкодування СТ «Поляна» збитків, обумовлених самовільним водокористуванням у розмірі 4 069,73 грн., яка, в свою чергу, лягла в основу прийнятого господарським судом Київської області рішення від 30.10.2013 року у справі №911/3471/13.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2014 року у справі №911/3471/13 у задоволенні заяви СТ «Поляна» про перегляд рішенням Господарського суду Київської області від 03.10.2013 року за нововиявленими обставинами відмовлено у повному обсязі. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що факт наявності окремого доручення Державної екологічної інспекції України від 29.11.2012 року за №10 щодо відкликання державною екологічною інспекцією у Київській області претензії від 01.10.2012 року за №87 не є нововиявленою обставиною в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки станом на день розгляду даної заяви, не відкликана та не скасована. Крім того, судом встановлено, що заявнику було відомо про окреме доручення ще у листопаді 2013 року.

Не погодившись із вказаною ухвалою, СТ «Поляна» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 11.06.2014 року у справі №911/3471/13 повністю, скасувати рішення по справі №911/3471/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги СТ «Поляна» посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а викладені в ухвалі висновки суперечать обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 04.07.2014 року у справі №911/3471/13 апеляційну скаргу СТ «Поляна» прийнято до провадження та призначено її розгляд на 16.07.2014 року.

До початку судового засідання 16.07.2014 року, через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну екологічну інспекцію України.

В судовому засіданні 16.07.2014 року представник відповідача підтримав раніше заявлене клопотання про залучення третьої особи.

Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи, з огляду на наступне.

Згідно ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено обставин, що рішення суду може вплинути на права і обов'язки Державної екологічної інспекції України, а тому вказане клопотання не підлягає задоволенню.

Крім того, в судовому засіданні 16.07.2014 року представник позивача надав усні заперечення проти апеляційної скарги відповідача, просив колегію суддів залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив колегію суддів скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Представник прокуратури в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча 10.07.2014 належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №04116 0916838 2 від 08.07.2014 року.

У зв'язку із належним повідомленням прокуратури, колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності представника прокуратури за наявними матеріалами справи.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у вересні 2013 року Фастівський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області до СТ «Поляна» про стягнення 4 069,73 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.10.2013 року позовні вимоги Фастівського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області до СД «Поляна» про стягнення 4 069,73 грн. задоволено у повному обсязі.

20.05.2014 року відповідач подав заяву про перегляд рішення місцевого господарського суду за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів проаналізувавши ухвалу Господарського суду Київської області від 11.06.2014 року, якою відмовлено у задоволенні заяви СТ «Поляна» про перегляд рішенням за нововиявленими обставинами, погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Статтею 112 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Згідно з абз. 1 п. 2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Відповідно до абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Згідно з абз.3 п. 2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Відповідно до абз. 4 п. 2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Згідно з абз. 1 п. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 8.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Матеріали справи свідчать, що обставини, які заявник вважає нововиявленими у справі №911/3471/13, а саме: окреме доручення Державної екологічної інспекції України від 29.11.2012 року за №10 щодо відкликання державною екологічною інспекцією у Київській області претензії від 01.10.2012 року за №87, були відомими йому ще в листопаді 2013 року, що підтверджується матеріалами справи (лист Державної екологічної інспекції України, який адресований Сімоновій О.Д. (представник СТ «Поляна») (а.с. 158)), а відповідач звернувся із вказаною заявою тільки у квітні 2014 року.

Колегія суддів погоджується із твердженнями суду першої інстанції, що обставини, які викладені відповідачем у заяві не є нововиявленими обставинними, оскільки претензія №87 від 01.10.2012 року про відшкодування збитків, обумовлених самовільним водокористуванням у сумі 4 069,73 грн., яка лягла в основу рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2013 року, станом на день звернення з даною заявою до суду Державною екологічною інспекцією у Київській області відкликана чи скасована не була, тобто наявність вказаного доручення не можу бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки останнє ґрунтується не тільки на претензії (а.с. 27-29), а і на акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 02.07.2012 року (а.с. 30-31), на довідці №5/п від 02.07.2012 року (а.с. 77) та на приписі №б/н від 02.07.2012 року (а.с. 83).

Факт порушення природоохоронного законодавства встановлений саме актом перевірки, який відповідачем у встановлений законодавством спосіб не оскаржувався. Саме по собі наявність доручення про відкликання претензії не спростовує факти, які були покладені в основу судового рішення та не впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Доказів наявності інших нововиявлених обставин, що дають підстави для перегляду рішення, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що згідно приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України (яка містить вичерпний перелік підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами) та абз. 1 п. 2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» наявності окремого доручення Державної екологічної інспекції України від 29.11.2012 року за №10 щодо відкликання державною екологічною інспекцією у Київській області претензії від 01.10.2012 року за №87, не можуть вважатись нововиявленими обставинами, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2013 року у справі № 911/3471/13, а тому не може бути підставою для зміни або скасування судового рішенням Господарського суду Київської області від 03.10.2013 року у справі № 911/3471/13 за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в ухвалі місцевого Господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали Господарського суду Київської області від 11.06.2014 року у справі №911/3471/13.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу садівницького товариства «Поляна» на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.06.2014 року у справі №911/3471/13 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 11.06.2014 року у справі №911/3471/13 залишити без змін.

3. Справу №911/3471/13 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

С.Г. Рудченко