Рішення

від 09.07.2014 по справі 910/9156/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9156/14 09.07.14

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берген Україна»

про стягнення заборгованості в розмірі 76 148,19 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Штронда А.М., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Берген Україна» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 76 148,19 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/9156/14, розгляд справи призначено на 11.06.2014 р.

У судове засідання 11.06.2014 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 16.05.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/9156/14 позивач виконав частково.

У судове засідання 11.06.2014 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 16.05.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/9156/14 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 11.06.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 16.05.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/9156/14, розгляд справи було відкладено на 09.07.2014 р.

Представник позивача у судове засідання 09.07.2014 р. з'явився, надав суду пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 09.07.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.02.2013 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Берген Україна» (далі - відповідач) було підписано заяву про відкриття рахунку, відповідно до якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), які разом із заявою складають кредитний договір, укладений між відповідачем, як клієнтом, та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач), як банком.

За приписами п. 3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплати відсотків та винагороди.

Відповідно до п. 3.18.2.1.1. Умов банк зобов'язався обслуговувати кредитний ліміт на поточному рахунку клієнта в порядку, передбаченому даним розділом Умов.

В свою чергу, пунктами 3.18.2.2.1., 3.18.2.2.2., 3.18.2.2.3. Умов передбачено, що клієнт зобов'язаний використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.18.1.1. даного розділу Умов, сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом, згідно з п. п. 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, погашати кредит, отриманий в рамках встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.18.1.11. Умов.

Відповідно до п. 3.18.1.11. Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 35 днів. Датою завершення періоду безперервного користування кредитними коштами вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Умовами виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти, в свою чергу, відповідач порушив вищезазначені положення Умов в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

З наявної у матеріалах справи банківської виписки по особовому рахунку відповідача також вбачається, що банк свої зобов'язання за Умовами виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що додана позивачем до позовної заяви банківська виписка по особовому рахунку відповідача є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому приймається до уваги судом.

З наданої позивачем виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 50 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 50 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також зазначає про те, що у відповідача крім заборгованості по поверненню кредитних коштів також існує заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 16 553,34 грн. та заборгованість по сплаті комісії в розмірі 4 950,00 грн.

Відповідно до п.3.18.5.2 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 3.18.2.2.9, 3.18.2.2.10, 3.18.2.2.13, 3.18.4.11, 3.18.7.1, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення штраф в розмірі 2 % від суми отриманого кредиту.

Судом досліджено розрахунок, долучений позивачем до позовної заяви, та встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 16 553,34 грн. та заборгованості по сплаті комісії в розмірі 4 950,00 грн. також підлягають задоволенню.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування тверджень позивача щодо наявності у відповідача заборгованості по поверненню кредиту, сплати відсотків та комісії за користування кредитом.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань в розмірі 4 664,85 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 3.18.5.1. Умов при порушенні клієнтом будь-якого зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом , передбаченого п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, строків повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру пені та встановлено, що позивачем було вірно розраховано зазначений показник.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань в розмірі 4 664,85 грн. також підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 50 000,00 грн., відсотків та комісії за користування кредитними коштами в розмірі 16 533,34 грн. та 4 950,00 грн. відповідно, а також пені в розмірі 4 664,85 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берген Україна» (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, будинок 3; ідентифікаційний код: 38611512) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; ідентифікаційний код: 14360570) заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 16 533 (шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 34 коп., заборгованість по сплаті комісії в розмірі 4 950 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., пеню в розмірі 4 664 (чотири тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 85 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 14.07.2014 р.

Суддя О.В. Нечай