Рішення

від 16.07.2014 по справі 910/12041/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12041/14 16.07.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОСАНТЕХСЕРВІС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівац Груп»

про стягнення 30 900,00 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Горецький О.В. - представник за довіреністю від 04.06.14;

Пацалюк С.П. - представник за довіреністю від 14.10.13

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 16.07.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОСАНТЕХСЕРВІС» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівац Груп» грошові кошти у сумі 30 900,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сторони домовилися про співпрацю у вигляді, що відповідач надає рахунок на продукцію для монтажу інженерних мереж та після оплати рахунка позивачем, доставляє продукцію позивачу однією партією протягом одного місяця га адресу по вул. Степаненка, буд. 4 у м. Києві. За доводами позивача, ТОВ «ТЕРМОСАНТЕХСЕРВІС» було оплачено, виставлений відповідачем рахунок № СФ-0000010 від 29.01.2014 р. на суму 65 546,40 грн, що підтверджується банківською випискою. Відповідачем поставлено позивачу частину продукцію по видатковій накладній № РН-0000007 від 07.02.2014 р. на суму 34 646,40 грн. Також відповідач зобов'язався поставити іншу частину продукції на суму 30 900,00 грн пізніше, проте вказаного зобов'язання не виконав. Позивач, з метою досудового врегулювання спору направляв відповідачу вимогу від 10.04.2014 № 79 щодо виконання обов'язку предмети протягом семи днів продукцію та вимогу від 14.05.2014 р. № 93 щодо повернення грошових котів у сумі 30 900,00 грн за не поставлений товар. Проте відповідачем дані вимоги виконані не були, а тому позивач звернувся до суду за захистом порушеного права та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 30 900,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.06.2014 за вказаною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/12041/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 16.07.2014 р.

15 липня 2014 року позивач подав через загальний відділ суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду.

У судове засідання 16.07.2014 з'явилися представники позивача. Позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов повністю.

У судове засідання 16.07.2014 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду надсилалася на адреси відповідача, що зазначені в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 03035, м. Київ, вул. Георгія Кирпи, буд. 2 А, та 03062, м. Київ, вул.. Кулібінга, буд. 4/2, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України .

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України ).

За змістом приписів статей 205 та 206 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі рахунку-фактури № СФ-000010 від 28.01.2014, виставленого ТОВ «Сівац Груп» (надалі - відповідач), ТОВ «ТЕРМОСАНТЕХСЕРВІС» (надалі - позивач) 29 січня 2014 р. перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 65 546,40 грн, що підтверджується банківською випискою від 29.01.2014 р.

За видатковою накладною № РН-0000007 від 07.02.2014 р. на підставі замовлення рахунку-фактури № СФ-000010 від 28.01.2014, відповідач передав, а позивач отримав продукцію на суму 34 646,40 грн (належним чином завірена копія видаткової накладної наявна в матеріалах справи).

За доводами позивача, відповідач зобов'язання щодо поставки іншої частину продукції за замовленням рахунку-фактури № СФ-000010 від 28.01.2014 р. на суму 30 900,00 грн виконано не було, у зв'язку з чим позивач просить стягнути вказана суму з відповідача на користь позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України , ст. 173 Господарського кодексу України , в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України , ст. 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України ).

Дослідивши представлені позивачем документи, господарський суд вважає, що вони свідчать про вчинення позивачем та відповідачем правочину в усній формі, в якому сторони досягли згоди щодо умов, в тому числі і в частині оплати за отриманий товар і в частині поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-000010 від 28.01.2014, позивач передоплату продукції здійснив на загальну суму 65 546,40 грн. Відповідачем в свою чергу було поставлено позивачу продукцію на суму 34 646,40 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000007 від 07.02.2014. За доводами позивача, інша частина продукції на суму 30 900,00 грн відповідачем поставлена не була.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач направляв відповідачу вимогу від 10.04.2014 р. № 79 щодо виконання обов'язку по поставці оплаченої продукції протягом семи днів. Листом від 15.04.2014 р. відповідач на вказану вимогу позивача зобов'язався протягом 14 календарних днів виконати вимогу у повному обсязі. Позивачем направлено вимогу № 93 від 14.05.2014 р. про перерахування коштів у сумі 30 900,00 грн у зв'язку з невиконанням обов'язку щодо поставки продукції. Дана вимога отримана відповідачем 28.05.2014 р. за вх.. № 5, про що свідчить підпис директора Савченко І.П. на 2 арк. вимоги. Проте, вимога відповідачем залишена без реагування, грошові кошти на рахунок позивача не перераховані.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

На підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Враховуючи той факт, що відповідач не здійснив поставку товару і отриману від позивача попередню оплату в сумі 30 900,00 грн. не повернув, суд, вважає що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 30 900,00 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання щодо поставки продукції виконав своєчасно та в повному обсязі. Проте, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд включити до складу судових витрат витрати позивача на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката та оплата інших витрат, пов'язаних із розглядом справи. В контексті цієї норми, зокрема, судовими витратами є витрати на послуги адвоката, пов'язані із розглядом справи, якщо згадані витрати понесені стороною, котрій такі послуги надавались, а їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2014 р. між позивачем (клієнт) та адвокатом Горецьким Олегом Васильовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3756/10 від 25.09.2008 р.) (представник) було укладено Договір № 04-06/14 від 04.06.2014, який регулює відносини між сторонами з приводу надання адвокатських (юридичних) послуг - представництва представником інтересів клієнта в господарських судах про стягнення заборгованості з ТОВ «Сівац Груп», що виникла на підставі рахунку-фактури № СФ-000010 від 28.01.2014 р.

Відповідно до п. 3.2 договору № 06-06/14 винагорода за виконання доручення встановлюється у розмірі 5 000,00 грн.

На підтвердження виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором позивачем надано копію акта виконаних робіт від 15.07.2014 р. та платіжне доручення № 353 від 14.07.2014 р., відповідно до яких клієнтом було сплачено представнику 5 000,00 грн. згідно договору № 04-06/14 від 04.06.2014 р. Таким чином, суд вважає, що витрати позивача по оплаті послуг адвоката в сумі 5 000,00 грн. є документально підтвердженими та обґрунтованими, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сівац Груп» (03035, м. Київ, вул.. Георгія Кірпи, буд. 2 А, ідентифікаційний код 38513570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРМОСАНТЕХСЕРВІС» (01001, м. Київ, вул.. Михайлівська, буд. 19, кв. 8, ідентифікаційний код 33447996) грошові кошти у сумі 30 900 (тридцять тисяч дев'ятсот) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. та 5 000 (п'ять тисяч) 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.