Рішення

від 24.01.2007 по справі 21/486-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24"

січня 2007 р.                                                           

Справа № 21/486-06

вх. № 13374/5-21

Суддя господарського суду Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Головань В.І.

за участю представників сторін:

позивача - за первісним позовом: ОСОБА_2. за довіреністю від

27.09.2006 р.позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_3., довіреність НОМЕР_1

розглянувши справу за позовом ТОВ "Афаліна", м.

Харків 

до  СПД ФО ОСОБА_1, м.

Х-в  

про зобов'язання вчинити певні дії

та зустрічну позовну заяву: СПД ФО ОСОБА_1., м. Харків

до ТОВ “Афаліна”, м. Харків

про визнання ліцензійного договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Афаліна” (позивач за

первісним позовом)  звернулося до

господарського суду з позовом щодо зобов'язання відповідача - СПД ФО ОСОБА_1.,

вчинити певні дії, а саме передати ТОВ “Афаліна” засвідчену в установленому

порядку копію Свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_2 “Флакону-олівця для

збереження та нанесення лікарських засобів” та оригінал технічних умов

УкраїниНОМЕР_7“Флакону-олівця для збереження та нанесення лікарських засобів”.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом вказав, що 10

червня 2005 року між позивачем за первісним позовом, ТОВ „Афаліна”, з одного

боку та відповідачем за первісним позовом, СПД ФО ОСОБА_1., з другого боку був

укладений ліцензійний договір, відповідно до п. 2.4. якого відповідач

(Ліцензіар) зобов'язався передати позивачу (Ліцензіат) завірену в установленому

порядку копію Свідоцтва про державну реєстрацію “Флакону-олівця для збереження

та нанесення лікарських засобів” НОМЕР_2 від 18 червня 2004 року . Крім цього

згідно п. 2.5. названого договору відповідач зобов'язався протягом чотирнадцяти

днів з дати отримання ним Акта кваліфікаційних іспитів, передати позивачу за

первісним позовом оригінал технічних умов України НОМЕР_7“Флакону-олівця для

збереження та нанесення лікарських засобів”. Відповідно до наказу Міністерства

охорони здоров'я України від 18 червня 2004 року № 177 „Про державну реєстрацію

виробів медичного призначення” флакон-олівець для збереження та нанесення

лікарських засобів ТУ НОМЕР_7 був зареєстрований за відповідачем ОСОБА_1., та

останньому було видане свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2. Вважає, що

видача свідоцтва про державну реєстрацію                  НОМЕР_2, згідно з п. 2.2.,

2.7.Наказу МОЗ № 229 від 26.09.2000 року „Про порядок державної реєстрації

виробів медичного призначення в Україні” є презумпцією того, що всі експертизи

(випробування) з виробом були проведені, втім відповідач ухиляється від

передачі ТУ. Не дивлячись на неодноразові вимоги позивача за первісним позовом

щодо недопустимості порушувати умови договору з боку СПД ФО ОСОБА_1. та

належного виконання умов ліцензійного договору, відповідач в порушення п. 2.4.,

2.5. ліцензійного договору, ст. 193 Господарського Кодексу України свої

зобов'язання в добровільному порядку не виконав. Більш того, передав оригінал

спірних ТУ третім особам, які використовують їх в порушення ліцензійного

договору. Вважає, що невиконання своїх зобов'язань відповідачем підвищує

ймовірність передачі останнім зазначених документів третім особам, що може

завдати значної майнової шкоди позивачу.

СПД ФО ОСОБА_1., відповідач за первісним позовом, первісний позов

не визнає, звернувся до суду із 

зустрічною позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним

ліцензійний договір НОМЕР_3., укладений між сторонами по справі, мотивуючи

зустрічну позовну заяву тим, що договір про передачу виключних майнових прав на

винахід від 06.06.2005 р. між ОСОБА_4 та СПД ФО ОСОБА_1. не зареєстрований у

Держпатенті інтелектуальної власності і не набрав чинності, також ліцензійний

договір від 10.06.2005 р. не містить будь-яких визначень умов надання права на

використання об'єкта авторських прав на технічні умови ТУ

УНОМЕР_7“Флакону-олівця для збереження та нанесення лікарських засобів” та що

укладений правочин є фіктивним.

В засіданні суду декілька раз оголошувались перерви, відповідно до

ст. 77 ГПК України, остання 15.01.2007 р. до 24.01.2007 р.

24.01.2007 р. розгляд справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників

сторін господарський суд встановив, що між ТОВ „Афаліна” (позивач за первісним

позовом) та СПД ФО ОСОБА_1. (відповідачем за первісним, позивач за зустрічним

позовом)               10 червня 2005

року був укладений ліцензійний договір щодо надання СПД ФО ОСОБА_1. виключної

ліцензії ТОВ „Афаліна” на використання винаходу - „Пристрій ОСОБА_4 для

лікарських, переважно антисептичних препаратів”.

Відповідно до ч. 1 ст. 462 ЦК України, набуття права

інтелектуальної власності на винахід, засвідчується патентом. Згідно з ч. 1 ст.

28 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” права, що

випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу.

Зазначений припис міститься і в ч. 1 ст. 465 Цивільного кодексу України.

Деклараційний патент на винахід: „Пристрій ОСОБА_4 для лікарських,

переважно антисептичних препаратів” 51051 А був виданий ОСОБА_4 15.11.2002

року. Датою публікації відомостей про видачу деклараційного патенту   51051 А є 15.11.2002 р. Отже, датою з якою є

чинними особисті та майнові права на винахід є 15.11.2002 р. Цей висновок

підтверджується деклараційним патентом та випискою з Державного реєстру

патентів України на винаходи НОМЕР_4.

Таким чином, права інтелектуальної власності (особисті та майнові)

у ОСОБА_4 виникли з 15.11.2002 р. З цього моменту, відповідно до      ч. 2 ст. 28 Закону України „Про охорону

прав на винаходи і корисні моделі”, власник патенту отримав виключне право

використовувати винахід за своїм розсуду і міг укладати будь-які договори про

розпорядження своїми майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 28 Закону України „Про охорону прав на

винахід і корисні моделі” договір про передачу права власності на винахід і

ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені в письмовій формі і

підписані сторонами. Згідно ст. 1114 Цивільного кодексу України ліцензія на

використання об'єкта права інтелектуальної власності та ліцензійні договори,

договори про передачу виключних майнових прав інтелектуальної власності, не

підлягають обов'язкової державної реєстрації. Зазначений припис щодо

необов'язковості державної реєстрації передбачений і в п.п. 1.2, 1.3. Інструкції

про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу

права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання

винаходу (корисної моделі), затвердженої Наказом освіти та науки України від 16

липня 2001 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутність державної

реєстрації договору про передачу виключних майнових прав на винахід від

06.06.2005 р., укладеного між ОСОБА_4 та СПД ФО ОСОБА_1. та ліцензійного

договору, не впливає на дію прав, наданих по ліцензії або іншому договору на

відповідний об'єкт інтелектуальної власності та не звільняє від виконання

взятих на себе сторонами обов'язків.

Відповідно до п. 2.4, 5.5.1. вказаного ліцензійного договору від

10.06.2005 р.  СПД ФО ОСОБА_1.

(Ліцензіар), зобов'язався передати ТОВ „Афаліна” (Ліцензіат) не пізніше трьох

робочих днів завірену в установленому порядку копію Свідоцтва про державну

реєстрацію “Флакону-олівця для збереження та нанесення лікарських засобів”                           НОМЕР_2 від 18 червня

2004 року.

Оскільки в ліцензійному договорі не визначений момент початку

спливу трьох денного строку для передачі свідоцтва про державну реєстрацію

“Флакону-олівця для збереження та нанесення лікарських засобів” НОМЕР_2 від 18

червня 2004 року, суд вважає, що строк виконання відповідачем свого обов'язку

не визначений.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк

(термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом

пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в семиденний

строк з дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не витікає

з договору або актів цивільного законодавства.

20 жовтня 2006 року СПД ФО ОСОБА_1. отримав від позивача за

первісним позовом, ТОВ „Афаліна”, вимогу щодо неприпустимості порушення умови

ліцензійного договору та необхідності передати ТОВ „Афаліна” спірні документи.

Зазначена вимога за формою та змістом є претензією щодо припинення порушення

прав ТОВ „Афаліна”. Втім, СПД ФО ОСОБА_1., 

в семиденний строк з дня отримання вимоги не передав завірене в

установленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію “Флакону-олівця для

збереження та нанесення лікарських засобів” НОМЕР_2 від 18 червня 2004 року,

отже порушив взяте на себе зобов'язання.

Крім цього, згідно з п. 2.5. ліцензійного договору від 10.06.2005

р. СПД ФО ОСОБА_1. зобов'язався протягом чотирнадцяти днів з дати отримання ним

Акту кваліфікаційних іспитів, передати позивачу оригінал технічних умов України

НОМЕР_7“Флакону-олівця для збереження та нанесення лікарських засобів”. Втім

зазначених дій не виконав, не дивлячись на вимоги ТОВ „Афаліна”, позивача за

первісним позовом.

Під час судового розгляду було встановлено, що спірні ТУ

УНОМЕР_7“Флакону-олівця для збереження та нанесення лікарських засобів” СПД ФО

ОСОБА_1. зареєстрував у Державному підприємстві „Харківський регіональний

науково-виробничій центр стандартизації, метрології та сертифікації” 20.07.2005

р. за                 № НОМЕР_5, після

чого надав спірні ТУ третім особам, які використовують їх при виробництві

лікарських засобів, що вже реалізуються в аптечній мережі України.

Згідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 18

червня 2004 року   № 177 „Про державну

реєстрацію виробів медичного призначення” флакон-олівець для збереження та

нанесення лікарських засобів ТУ НОМЕР_7 був зареєстрований за відповідачем за

первісним позовом - ОСОБА_1., та останньому було видане свідоцтво про державну

реєстрацію НОМЕР_2. Виходячи з того, що видача свідоцтва про державну

реєстрацію НОМЕР_2, згідно з п. 2.2., 2.4., 2.7. Наказу МОЗ № 229 від

26.09.2000 року „Про порядок державної реєстрації виробів медичного призначення

в Україні” є документом, що підтверджує державну реєстрацію виробу медичного

призначення і надає право для його реалізації та використання в Україні, а

також враховуючи те, що спірні ТУ У після випробувань щодо якості, безпеки та

ефективності виробу, зареєстровані у Державному підприємстві „Харківський

регіональний науково-виробничій центр стандартизації, метрології та сертифікації”

20.07.2005 р. за  № НОМЕР_5, та те, що

зазначені ТУ У передані СПД ФО ОСОБА_1. не ТОВ „Афаліна”, а третім особам, суд

приходить до висновку про те, що оригінал спірних ТУ У мав бути переданий СПД

ФО ОСОБА_1. ТОВ „Афаліна”, відповідно до припису ч. 2. ст. 530 Цивільного

кодексу України, саме в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо

обов'язок негайного виконання не витікає з договору або актів цивільного

законодавства.

СПД ФО ОСОБА_1., відповідач за первісним позовом (позивач за

зустрічним) не довів, що спірні ТУ У є результатом творчої праці ОСОБА_1.,

характеризуються оригінальністю, неповторністю і, отже, є об'єктом саме

авторського права. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України „Про охорону прав на

винахід і корисні моделі” правова охорона не поширюється на будь-які ідеї,

теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції,

відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у

творі. Відповідно до абз. 1 ТУ НОМЕР_7(арк. 3 ТУ У) спірні ТУ містять опис умов

зберігання винаходу (флакону-олівця) та нанесення лікарських засобів на

ушкодженні та здорові частини тіла для надання першої невідкладної допомоги для

надання допомоги та проведення процедур.

Отже, суд доходить висновку, що СПД ФО ОСОБА_1. (відповідач за

первісним, позивач за зустрічним позовом) в результаті своєї праці з опису умов

зберігання винаходу (флакону-олівця) та способу нанесення за допомогою нього

лікарських засобів на ушкодженні та здорові частини тіла для надання першої

невідкладної допомоги, досягнув не творчого, а суто технічного результату, який

нормами авторського права не охороняється. Клопотання ж про проведення

відповідної експертизи відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним)

не заявляв.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти

господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином

відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться. Порушення СПД ФО ОСОБА_1. (відповідачем за

первісним, позивачем за зустрічним позовом) умов ліцензійного договору, а саме

обов'язку передати спірні документи, унеможливило використання ТОВ „Афаліна”

винаходу ОСОБА_4 в господарському обігу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України

державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів

України „Про державне мито”, що становить 85 грн., та згідно зі статтею 44

Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів

України від 29.03.2002 року № 411 судові витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. підлягають стягненню з

відповідача за первісним позовом - СПД ФО ОСОБА_1.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 1 п. 8, ч. 2 ст. 28

Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, ч. 1 ст. 462 ЦК

України, ч. 1 ст. 465 Цивільного кодексу України, ст. 530 Цивільного кодексу

України, п.п. 1.2, 1.3. Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення

до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель)

та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі), ст. 193

Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України

„Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 року

№ 411, ст.ст. 1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального

кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особу

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер суб'єкта підприємницької діяльності

НОМЕР_6, ІНФОРМАЦІЯ_1) передати Товариству з обмеженою відповідальністю

„Афаліна” (61177, м. Харків, вул. Старопрудна, 8, к. 39; код ЄДРПОУ 30589800)

нотаріально засвідчену копію Свідоцтва про державну реєстрацію “Флакону-олівця

для збереження та нанесення лікарських засобів” НОМЕР_2 від 18 червня 2004

року.

Зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності фізичну особу

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер суб'єкта підприємницької діяльності

НОМЕР_6, ІНФОРМАЦІЯ_1) передати Товариству з обмеженою відповідальністю

„Афаліна” (61177, м. Харків, вул. Старопрудна, 8, к. 39; код ЄДРПОУ 30589800)

оригінал технічних умов УкраїниНОМЕР_7“Флакону-олівця для збереження та

нанесення лікарських засобів”.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер суб'єкта підприємницької діяльності

НОМЕР_6, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю

„Афаліна” ((61177, м. Харків, вул. Старопрудна, 8, к. 39; код ЄДРПОУ 30589800,

п./р 26000300665 у АКБ „Меркурій” МФО 351663) - 85 грн. 00 коп. держмита та 118

грн. 00 коп. судових витрат.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення підписане 25 січня 2007 р.

Суддя                                                                                           

Калініченко Н.В.