Рішення

від 25.01.2007 по справі 51/394-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м.

Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел.

канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25"

січня 2007 р.                                                           

Справа № 51/394-06

вх. № 16435/6-51

Суддя господарського суду Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Мартинова В.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився; 

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Суб"єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м.Харків 

до  Харківської міської

ради, м.Харків  

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Харківської міської

ради про визнання права власності на нерухомість, мотивуючи тим, що він,

реконструював нежитлові приміщення в літ. В-1, що знаходиться в м.Харкові, за

адресою: АДРЕСА_1, які належать йому на праві власності, в результаті чого

загальна площа реконструйованих приміщень збільшилась з 17,7 кв.м. до 106,6

кв.м.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує на

тих підставах що, позивач до відповідача за дозволом на реконструкцію

нерухомого майна, а також з питань оформлення самовільно реконструйованих

нежитлових приміщень, відповідно до діючого законодавства, не звертався.

У судове засідання представники сторін не з"явилися; про

причину неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були

повідомлені належним чином.

До канцелярії суду 25.01.2007р. позивач надав письмові пояснення

по справі, в яких позивач зазначив, що згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України, право

власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону

або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Самочинна

реконструкція нежитлових приміщень, на думку позивача, не порушує прав та

охоронюваних законом інтересів інших осіб, тому він просить визнати за ним

право власності на спірну нерухомість.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

27.07.1999 року позивач, на підставі Договору НОМЕР_1 про дольову

участь у будівництві торгівельних павільйонів, який був укладений з ДКП Центр

дозвілля «Культура» (забудовник), доручив останньому здійснити функції

замовника по будівництву торговельних павільйону що знаходиться в АДРЕСА_1.

Виконуючи умови цього договору забудовник, 17.09.2001 року,

передав позивачу збудований торгівельний павільйон літ. В-1 загальною площею

17, 7 кв. м.

03.11.2004 року між позивачем та відповідачем був укладений

договір оренди землі загальною площею 0,0037 га, строком до 01.03.2009 року.

Зазначена земельна ділянка розташована за адресою:  АДРЕСА_1.

21.02.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено ще два

договори оренди земельних ділянок загальними площами 0,0027 га та 0,0027 га.

Всі земельні ділянки мають спільні межі одне з одним.

Без надання відповідного дозволу Харківської міської ради, чи

виконавчого комітету Харківської міської ради на реконструкцію нерухомого

майна, в межах наданих йому земельних ділянок, позивач зробив реконструкцію

приналежних йому нежитлових приміщень в будівлі літ. «В-1», в результаті чого

загальна площа реконструйованих приміщень збільшилась з 17, 7 кв. м. до 106, 6

кв. м.

Своїми діями, позивач порушив вимоги ст. 24 Закону України

"Про планування і забудову територій" та самочинно реконструював

вищезазначені нежитлові приміщення.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про основи

містобудування" закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в

експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація

не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Право власності на земельну ділянку і право постійного

користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди

землі оформляється договором (ст. 126 ЗК України).

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним

інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і

правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого

самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила

(здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої

перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво,

відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає

знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка

здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати,

пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Всі будівельні роботи з реконструкції нежитлових приміщень в літ.

В-1 виконані в повному обсязі. Вищезазначені нежитлові приміщення придатні для

подальшої експлуатації, що підтверджується технічним висновком про стан

вищезазначених будівельних конструкцій після реконструкції та можливості їх

подальшої експлуатації, виконаними ТОВ фірмою «ВІСТ» (Ліцензія серії АВ №

050534).

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим

правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття

права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що самочинна реконструкція нежитлових приміщень не

порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, приймаючи до уваги,

що згідно положень ч. 3 ст. 376 ЦК України суд має право визнати право

власності за особою, що здійснила самочинне будівництво, суд вважає позов

таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 376 ЦК України, ст. ст. 1,

12-15, 44, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Суб"єктом підприємницької діяльності - фізичною

особою ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) право власності на нежитлову будівлю літ. «В-1»,

яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 106,6 кв.м.

Суддя                                                                                           

Шарко Л.В.