Рішення

від 15.07.2014 по справі 923/926/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2014 р. Справа № 923/926/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом прокурора Комсомольського району м.Херсона в інтересах держави в особі

позивача-1- Херсонської міської ради м. Херсон

позивача-2- міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" м. Херсон

до Українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Юг" м. Херсон

про стягнення 27316грн. 11 коп.

за участю прокурора Ахременко О.Д.

представників сторін:

від позивача - 1 - не прибули

від позивача - 2 - уповноважена особа Мінкін О.В.

від відповідача - головний бухгалтер Савченко Т.М.

Прокурор Комсомольського району м.Херсона звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивача-1 - Херсонської міської ради та позивача-2 - міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" про стягнення з Українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Юг" 23927грн. 45 коп. основного боргу, 72грн. 58 коп. - 3% річних, 883грн. 03 коп. пені, 758грн. 05 коп. втрат від інфляції, 1674грн.92коп. штрафу.

В засіданні суду прокурор та позивач-2 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному розмірі.

Представник відповідача заперечень проти суми позову не надав, позовні вимоги визнає та просить надати реструктуризацію заборгованості строком на один рік, посилаючись на тяжке матеріальне становище.

Представник позивача-1 в засідання суду не прибув з невідомих причин, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про день і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням Укрпошти про вручення йому 01.07.2014року ухвали про порушення справи від 23.06.2014року.

За таких підстав, відповідно до ст.. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній доказами, без представника позивача-1, проти чого не заперечує прокурор та представники сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши прокурора та представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між міським комунальним підприємством «Херсонтеплоенерго» (позивач) та Українсько-великобританським товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта-Юг" (відповідач) 20.10.2006року укладено договір про постачання теплової енергії №873.

Згідно з зазначеним договором позивач зобов'язався виробити і поставити відповідачу теплову енергію в узгоджених договором обсягах (додаток №1), а відповідач зобов'язався здійснювати оплату послуг відповідно до умов договору.

23.01.2013року сторонами підписано додаткову угоду №5 до договору від 20.10.2006року, якою внесено зміни до розділів 3, 6 договору (пункти 3.2.1-3.2.6, 4.1.6, 6.1 - 6.9) .

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 01.01.2014 року по 31.03.2014року виконував свої обов'язки за договором від 20.10.2006року та постачав відповідачу теплову енергію у відповідний період, загальна вартість якої становить 30227грн.45коп., що підтверджується наданими до матеріалів справи розрахунком суми позову, актами приймання-передачі робіт (надання послуг) та рахунками на оплату. Розрахунки відповідач здійснив частково, сплативши всього 6230грн.00коп.

Відповідно до пунктів 4.1.1, 6.6 договору від 20.10.2006року, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 23.01.2013року, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки за надані послуги не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Наданими до справи доказами підтверджується, що сторонами підписані акти виконаних робіт за січень, лютий, березень 2014року, позивачем передавалися відповідачу щомісячно рахунки на оплату вартості спожитої теплової енергії. Факт їх отримання відповідачем, разом з актами виконаних робіт, підтверджується підписом відповідної посадової особи відповідача на рахунках з зазначенням дати отримання.

Фактично борг відповідача станом на день звернення з позовом становив 23927грн.45коп., що підтверджується розрахунком суми боргу, а також наданим до матеріалів справи доказами та підписаним сторонами без будь-яких зауважень актом звірки розрахунків станом на 31.03.2014року.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 20.10.2006року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів, якими б підтверджувався факт належного виконання обов'язків за договором щодо здійснення своєчасних розрахунків за теплову енергію, а також погашення боргу відповідач суду не надав.

Належних доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, відповідач суду також не надав, тому позовні вимоги про стягнення 23927грн.45коп. основного боргу обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадках, якщо сторони у договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Оскільки матеріалами справи доведено невиконання відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 72грн.58коп. та 758грн.05коп. втрат від інфляції підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені та штрафу, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції , оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Вимога про стягнення пені та штрафу заявлена прокурором на підставі пункту 7.3.3 договору, яким передбачено, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором термін, відповідно до ст.. 231 ГК України відповідач сплачує пеню в розмірі .1% вартості наданих послуг за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7% зазначеної вартості.

Таким чином, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків розрахунків за договором, умови договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 883грн.03коп. підлягає задоволенню

В той же час, перевіривши розрахунок суми штрафу, який прокурор просить стягнути в розмірі 1675грн.00коп., суд дійшов до висновку, що він підлягає задоволенню частково в сумі 1674грн.92коп., що становить 7% від суми боргу.

Розглядаючи клопотання відповідача про надання реструктуризації сплати боргу, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.6 ст. 83, ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При зверненні з заявою відповідач посилається на складне фінансове становище, однак ним не надані копії балансів, звітів про фінансові результати, доказів на підтвердження відсутності коштів на відповідних банківських рахунках в установах банків, тощо.

Крім того, суд зобов'язаний також враховувати той факт, що позивач-2, в інтересах якого прокурором заявлено позов, є комунальним підприємством і має ті ж проблеми, тому заява відповідача про реструктуризацію (розстрочку) виконання рішення не може бути задоволена судом.

В той же час суд наголошує, що на стадії виконавчого провадження сторони не позбавлені права укласти мирову угоду щодо порядку та строків погашення боргу та звернутися до суду з заявою про її затвердження.

З урахуванням вищезазначених норм права, позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Юг" м. Херсон, вул. Потьомкінська (К.Маркса) №112, ідентифікаційний код 24946495 інші реквізити суду не відомі на користь міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" м. Херсон, Острівське шоссе №1, р/рахунок 26007698461 ПАТ «Марфінбанк», МФО 328168, ідентифікаційний код 31653320 - 23927грн. 45 коп. основного боргу, 72грн. 58 коп. - 3% річних, 883грн. 03 коп. пені, 758грн. 05 коп. втрат від інфляції, 1674грн.92коп. штрафу.

В решті суми позову відмовити.

3.Стягнути з Українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Юг" м. Херсон, вул. Потьомкінська (К.Маркса) №112, ідентифікаційний код 24946495 інші реквізити суду не відомі в доход спеціального фонду державного бюджету на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 37959779 одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу: судовий збір код 03500045 - 1827грн.00коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16 липня 2014р.

Суддя З.І. Ємленінова