Ухвала

від 08.07.2014 по справі 825/266/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/266/14 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

08 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Гром Л.М. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс" до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техсервіс» звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000482200 від 30.12.2013 року, винесеного Корюківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 19700,00 грн. та нараховано штрафних санкцій в сумі 9850,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій, укладених позивачем з ТОВ «Інтерколірметгруп», факт виконання договорів підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними, факт оплати за отримані товари підтверджується виписками банку та картками рахунку 631. Відповідачем, натомість єдиною підставою для визнання укладених угод нікчемними та, відповідно, порушення позивачем норм ПК України є посилання на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, що є порушенням норм чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техсервіс» (ід. код 32680313) як юридичну особу зареєстровано 06.10.2003 року Щорською районною державною адміністрацією Чернігівської області (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 372595), включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з ЄДР серії АБ № 928404), взято на облік до органу державної податкової служби як платника податків з 13.10.2003 року за № 15 (станом на 10.06.2013 року перебуває на обліку в Щорському відділенні Корюківської ОДПІ), зареєстрований платником ПДВ з 13.10.2003 року (свідоцтво про реєстрацію платника від 06.11.2003 року № 33786702).

На підставі направлення від 27.11.2013 року № 125 та згідно вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755, відповідно до наказу від 27.11.2013 року № 199 (вручено під розписку головному бухгалтеру Зінченко О.І.), Корюківською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Техсервіс" (код ЄДРПОУ 32680313) з питань достовірності визначення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) в декларації за січень 2013 року при здійсненні фінансово-господарських операцій взаємовідносин з ТОВ "Інтерколірметгруп" (код ЄДРПОУ 37386733).

Перевірку проведено з відома директора ТОВ "Техсервіс" Єременка О.А. та в присутності головного бухгалтера Зінченко О.І.

Перевірка проводилась з 27.11.2013 року по 28.11.2013 року, про що складено Акт від 05.12.2013 року № 328/22/32680313, в якому встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 (зі змінами та доповненнями), п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2, п. 2.7 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, в результаті чого ТОВ "Техсервіс" не підтверджено податкового кредиту за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року на загальну суму 19 700,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки Корюківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення, що є предметом даного спору:

від 30.12.2013 року № 0000482200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 29 550,00 грн. (за основним платежем - 19 700,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9 850,00 грн.

Вважаючи податкове повідомлення - рішення, винесене контролюючим органом протиправним, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтями 3 та 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Техсервіс" (покупець) та ТОВ "Інтерколірметгруп" (продавець) у січні 2013 року на підставі усної домовленості відбулись господарські відносини, а саме: ТОВ "Техсервіс" придбало у контрагента ТОВ "Інтерколірметгруп" на підставі рахунків-фактур від 23.01.2013 року № 164, від 23.01.2013 року № 165 відповідні товари. У відповідності до усної домовленості між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов останньої.

При цьому, ТОВ "Інтерколірметгруп" на виконання умов вищевказаного усного договору на адресу ТОВ "Техсервіс" були виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ у розмірі 19 700,00 грн. в січні 2013 року (від 23.01.2013 року № 402 в сумі 59 100,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 850,00 грн.), від 23.01.2013 року № 403 в сумі 59 100,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 850,00 грн.), які були відображені Корюківською ОДПІ в Акті перевірки від 05.12.2013 року № 328/22/32680313, тобто були досліджені в ході проведення перевірки.

Сума ПДВ у розмірі 19 700,00 грн. за виписаними контрагентом на адресу позивача податковими накладними включена ТОВ "Техсервіс" до податкового кредиту відповідних періодів та відображена у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, які відповідають даним податкової декларації з ПДВ за такий період.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за вищевказаним договором купівлі товарів, позивачем надано контролюючому органу та до суду:

- податкові накладні від 23.01.2013 року № 402 в сумі 59 100,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 850,00 грн.), від 23.01.2013 року № 403 в сумі 59 100,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 850,00 грн.);

- видаткові накладні від 23.01.2013 року № 164 в сумі 59 100,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 850,00 грн.), від 23.01.2013 року № 165 в сумі 59 100,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 850,00 грн.);

- рахунки-фактури від 23.01.2013 року № 164, від 23.01.2013 року № 165;

- оборотну відомість аналітичного обліку до 631 рахунку;

- картки рахунку 631, бухгалтерські проводки;

- журнали реєстрації довіреностей;

- виписки банку.

Факт відвантаження товару ТОВ "Інтерколірметгруп" до ТОВ "Техсервіс" протягом січня 2013 року підтверджується видатковими накладними на суму 118 200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 19 700,00 грн.

Одержувачем товару є начальник відділу матеріально-технічного забезпечення ТОВ "Техсервіс" Козлов В.М., на якого було виписано довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Інтерколірметгруп".

Розрахунки між сторонами в сумі 118 200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 19 700,00 грн., здійснені у безготівковій формі. По бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" заборгованість відсутня, що підтверджено податковим органом в ході проведення перевірки (4 арк. Акту перевірки).

При цьому, ПДВ було включено позивачем до складу податкового кредиту у січні 2013 року в загальній сумі 19 700,00 грн. В бухгалтерському обліку ТОВ "Техсервіс" зроблено проводки:

Д-т 207 - К-т 631 в сумі 98 500,00 грн.

Д-т 641/5 - К-т 631 в сумі 19 700,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що усі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані контрагентом позивача за результатами укладених договорів містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Судом першої інстанції також вірно наголошено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача був належним чином зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мав належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Варто наголосити, що єдиною підставою для визнання укладених позивачем угод недійсними є посилання відповідача на Акт ДПІ у м. Полтаві від 10.04.2013 року № 439/22.5-10/37386733 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтерколірметгруп" (код ЄДРПОУ 37386733) з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за листопад 2011 року - лютий 2013 року", в якому встановлено, що зустрічну звірку провести не виявляється можливим, у зв'язку з тим, що місцезнаходження ТОВ "Інтерколірметгруп" не встановлено, стан платника на 15.02.2013 року - 9 (направлено повідомлення 15-ОПП до державного реєстру щодо відсутності платника за місцезнаходженням). Також відсутня інформація щодо наявності у ТОВ "Інтерколірметгруп" складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення операцій в об'ємах, що декларуються, у зв'язку з чим вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій для надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та не мають реального товарного характеру.

З даного приводу варто також зазначити, що відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Враховуючи те, що колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення - рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Л.М. Гром

О.М. Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 08.07.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Гром Л.М.

Романчук О.М