Рішення

від 20.02.2014 по справі 173/1938/13-ц

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/1938/13-ц

Провадження №2/173/33/2014

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2014

Верхньодніпровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі:

Головуючого судді Трофимової Н.А.

при секретареві Зубачевській О.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Тепличний комбінат «Прогрес» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

19.07.2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Тепличний комбінат «Прогрес» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що він працював у ТОВ «Тепличний комбінат «Прогрес» з 01.11.2011р. на посаді заступника директора з посадовим окладом згідно штатного розкладу в розмірі 4000 грн. Був звільнений з роботи за власним бажанням з 15.11.2012р. наказом № 40-К від 15.11.12р. За час роботи зарплата виплачувалась не регулярно та до лютого 2012р. Виплачувалась частково у розмірі 1150 грн. Щомісячно. З березня 2012р. Зарплату він не отримував взагалі. В день звільнення він також не отримав заборгованості по зарплаті, яка становила 45400 грн. Сума зарплати за час затримки розрахунку при звільненні, з моменту звільнення до отримання допомоги по безробіттю складає 18232,90 грн. А також йому була спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 10000 грн., на підставі чого просить стягнути з відповідача на його користь суму невиплаченої заробітної плати при розрахунку - 45400 грн.; заробітну плату за час затримки виплати - 18232,90 грн.; та моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Заявою від 10 січня 2014 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь суму невиплаченої заробітної плати при розрахунку - 45400 грн.; заробітну плату за час затримки виплати - 18232,90 грн.; та завдану моральну шкоду в сумі 10000 грн.(а.с. 69-70). Але до уточненої позовної заяви додав розрахунок, відповідно до якого заборгованість по заробітної плати складає 50000грн. за період з листопада 2011р. по 15 листопада 2012 року; сума заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.11.12р. по 15.04.13р. - 19163,15 грн., моральна шкода 10000 грн., а всього загальний розмір позовних вимог 79163 грн. 15 коп.

В судове засідання позивач з'явився, позовні вимоги, підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав вказаних в позовній заяві. Надалі надав суду заяву в якій просив розглянути справу за його відсутністю, а також вказував що не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.89)

Відповідач 13.12.2013 р., в судове засідання з'явився, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Надав письмові заперечення в яких вказував, що позивач прийнятий на роботу з посадовим окладом, згідно зі штатним розкладом у розмірі 2300 грн., та йому сплачувалася заробітна плата в зазначеному розмірі та в строки і порядку, передбаченому ст.. 115 КЗпП України та Закону України «Про оплату праці». Починаючи з квітня 2012 року та по день звільнення ОСОБА_1 на роботу до відповідача не з'являвся, а представляв інтереси підприємства на підставі довіреності. Зазначав, що оскільки позивачу сплачувалася заробітна плата в повному обсязі, то у підприємства відсутня заборгованість по заробітній плати перед позивачем, відповідно відсутні підстави для застосування ст.. 117 КЗпП України та стягнення моральної шкоди (а.с. 10-11). 16.01.2014р. відповідач надав до суду інші заперечення в яких вказував, що позивачем були отримані усі належні йому до виплати суми, що підтверджується копіями Податкових розрахунків. Зазначав, що позивачем необґрунтовані вимоги щодо стягнення моральної шкоди та відповідачем не здійснювалися неправомірні дії (а.с.73-75). Надалі відповідач в судове засідання не з'явився, про час, день та місце судового засідання повідомлений належним чином, в зв'язку з чим справа розглядалася в порядку заочного розгляду на підставі ухвали суду від 20 лютого 2014р.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що згідно Наказу від 01 листопада 2011року за №ПРЗ-52/2 позивач прийнятий на роботу з 01 листопада 2011 року в ТОВ «ТК «Прогрес» на посаду заступника директора з окладом 2300 грн. з умовами роботи - основна робота. (а.с. 15)

Наказом №ПРЗ-40 від 15 листопада 2012 року позивач звільнений з займаної посади за власним бажанням (а.с.16).

Також період роботи позивача з 01 листопада 2011 року 15 листопада 2012 року в ТОВ ТК «Прогрес» на посаді заступника директора, підтверджується записом у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2. (а.с.4-5).

Згідно з Довідкою відповідача № 109 від 01.03.2012 року, підписаною директором та головним бухгалтером ТОВ «ТК «Прогрес», заробітна плата ОСОБА_1 за період з вересня 2011р. по лютий 2012 р. складає 24572 грн. 97коп. Як убачається із змісту Довідки № 109 від 01.03.2012 року заробітна плата за вересень 2011р., жовтень 2011р., листопад 2011р., грудень 2011р., лютий 2012р., складає 4000 грн. на місяць, заробітна плата за січень 2012 р. нарахована у сумі 4573 грн. (а.с.6).

В силу ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В обґрунтування заперечень в частині розміру заробітної плати позивача у сумі 4000 грн. відповідачем надана суду копія штатного розпису на 2012р., де зазначений посадовий оклад заступника директора в розмірі 2300 грн. (а.с. 17-18).

Проте суд не приймає до уваги зміст зазначеного штатний розклад, як доказ щомісячного розміру заробітної плати позивача виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 94, 97 КЗпП України, ст.ст. 1, 15 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Проте наданий суду штатний розклад не містить погодження виборним органом первинної профспілкової організації або уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, тому не є належним документом, що встановлює розмір посадового окладу позивача.

Також, як убачається із змістуштатного розпису він складений на 2012р., тоді, як спір не стосується зокрема 2011 року.

Крім того, відповідно до ст.. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять: 1)основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2)додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Із диспозиції зазначеної норми, слідує, що посадовий оклад хоча ї є основною заробітною платою, але він є складовою загальної заробітної плати яка не обмежується тільки розміром посадового окладу.

Суд пропонував представнику відповідача надати суду колективний договір або положення про оплату праці, прийняті на підприємстві відповідно до вимог діючого законодавства, для визначення доведення, зазначеного відповідачем розміру посадового окладу позивача, а також відсутність або наявність та розмірнадбавок, доплат, премій і винагород та інш. Проте зазначених документів відповідач суду не надав.

Враховуючи, що відповідачем не спростований зміст Довідки № 109 від 01.03.2012 року, яка підписана директором та головним бухгалтером ТОВ «ТК «Прогрес», скріплена печаткою підприємства та надана позивачеві, як довідка про розмір його заробітної плати, та суд вважає доведеним розмір заробітної плати в сумі 4000 грн. на місяць, який зазначений позивачем в позовній заяві.

Належних доказів сплати відповідачем заборгованості по заробітній платі в повному обсязі, та здійснення повного розрахунку при звільненні позивача, на день ухвалення рішення суду не надано.

Суд не приймає в якості доказів виплати позивачеві заробітної плати та проведення повного розрахунку при звільненні, надані відповідачем копії відомостей на виплату грошей (а.с. 33-52) та Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (а.с. 76-80), оскільки зазначені документи містять суперечливі відомості, щодо розміру сплаченої заробітної плати позивачеві, зокрема.

Згідно Відомостей на виплату грошей суми, які зазначені до виплати ОСОБА_1 зазначені в наступних розмірах: у листопаді 2011 року - 1012, 88 грн. (а.с. 41); у грудні 2011 року - 1012,88 грн. (а.с. 39), а всього за зазначений період 2025 грн. 76 коп . Одночасно з цим, відповідно до Податкового розрахунку за 4 квартал 2011 року (тобто листопад-грудень 2011р.), зазначено у рядку 38 за ідентифікаційним кодом позивача у графі 3 - сума виплаченого доходу - 2300 грн., у графі 4 - сума перерахованого податку -191,44 грн., тобто фактично сплачено 2108,56 грн . (2300 грн.-191,44грн.) (а.с. 76-78). Таким чином, сума, яка зазначена у відомостях до сплати позивачеві менш ніж сума, яка зазначена у Податковому розрахунку за той самий період.

Згідно Відомостей на виплату грошей суми, які зазначені до виплати ОСОБА_1 зазначені в наступних розмірах: у січні 2012 року - 1022, 78 грн. (а.с. 37); у лютому 2012 року - 1022,78 грн. (а.с. 35), у березні 2012 року - 1022, 78 грн. (а.с. 34) а всього за зазначений період (січень-березень 2012р. - І квартал 2012р.) - 3073 грн. 99 коп . Одночасно з цим, відповідно до Податкового розрахунку за 1 квартал 2012 року (тобто січень-березень 2012р), зазначено у рядку 10 за ідентифікаційним кодом позивача у графі 3 - сума виплаченого доходу - 2300 грн., у графі 4 - сума перерахованого податку -171,64 грн., тобто фактично сплачено 2128,36 грн . (2300 грн.-171,64грн.) (а.с. 79-80). Таким чином, сума, яка зазначена у відомостях до сплати позивачеві більші ніж сума, яка зазначена у Податковому розрахунку за той самий період.

Крім того в судовому засідання позивач наполягав, що підпис, яка міститься у Відомостях про виплату грошей йому не належить, що можливо встановити навіть візуально, оскільки підпис від імені ОСОБА_1 у відомостях значно відрізняється від підпису позивача, який міститься, зокрема у позовній заяві. В зв'язку з чим суд вимагав від відповідача подання оригіналів зазначених Відомостей до суду для огляду в судовому засідання та вирішення питання призначення судової почеркознавчої експертизи підпису. Проте на день ухвалення рішення суду не надані оригінали зазначених відомостей, що дає суду підстави для відхилення копій наданих Відомостей про виплату грошей, як неналежних доказів в силу ст.. 64 ЦПК України.

Одночасно з цим не є належнім доказом сплати заробітної плати робітнику Податковий розрахунок, оскільки на його зміст робітник не може вплинути, та за цим розрахунком взагалі не відбувається сплата заробітної плати робітнику, оскільки цей розрахунок є видом податкової звітності, а ні первинним бухгалтерським документом, підтверджуючим виплату грошей підприємством.

Будь-яких доказів нарахування та виплати заробітної плати позивачеві за період з 01.04.2012р. по 15.11.2012р. та виплати усіх інших сум при звільненні позивача, зокрема компенсації за невикористану відпустку, суду взагалі не надано.

Також в обґрунтування своїх заперечень відповідачем надані табелі обліку робочого часу за період з листопада 2011 року по листопад 2012 року, в яких зазначені дні роботи позивач та вказана тривалість робочого часу в кількості 4 години в день. Але зазначений у табелях робочий час тривалістю 4 години не ґрунтується на нормах діючого законодавства та інших матеріалах справи.

Так, відповідно до ст.ст. 50, 52 КЗпП України, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

Згідно з ч.3 та ч.4 ст. 32 КЗпП України, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Як убачається із змісту Наказу №ПРЗ-52/2к від 01 листопада 2011р. про прийняття на роботу ОСОБА_1, тривалість робочого дня (тижня) при роботі з неповним робочим часом не визначена. Також відповідачем не надані інші допустимі докази, які підтверджують встановлення скороченого робочого часу на підприємстві або для позивача особисто.

Крім того, зазначені табеля також містять суперечливі відомості, а саме:

- у табелі обліку використання робочого часу за листопад 2011, зазначений відпрацьований час позивача по 4 години в день, в графі - 21 «Кількість дні відпрацьованих за місяць» зазначено 11 днів, при цьому в графі -22 «Кількість годин відпрацьованих за місяць» зазначено - 88 год. (а.с. 65);

- у табелі обліку використання робочого часу за грудень 2011, зазначений відпрацьований час позивача по 4 години в день, в графі - 21 «Кількість дні відпрацьованих за місяць» зазначено 11 днів, при цьому в графі -22 «Кількість годин відпрацьованих за місяць» зазначено - 88 год. (а.с. 64);

- у табелі обліку використання робочого часу за січень 2012, зазначений відпрацьований час позивача по 4 години в день, в графі - 21 «Кількість дні відпрацьованих за місяць» зазначено 10 днів, при цьому в графі -22 «Кількість годин відпрацьованих за місяць» зазначено - 80 год. (а.с. 63);

що також не надає можливості суду прийняти зазначені табелі у якості доказів.

Враховуючи, що відповідачем на надано належних доказів щодо встановлення скороченого робочого часу позивачеві або на підприємстві, то суд вважає доведеним ствердження позивача про встановлення робочого часу тривалістю 8 годин з п'ятиденним робочим тижнем, що також узгоджується з положеннями ст.ст. 50, 52 КЗпП України.

Згідно ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно Листа Міністерства соціальної політики України від 25.08.2010р. №9111/0/14-10\13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік» та листа Міністерства соціальної політики України від 23.08.2011р. № 8515/0/14-11/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік» кількість робочих днів у листопаді 2011р. становить 22 дні; в грудні 2011 р. - 22 дні; в січні 2012р. - 20 днів; в лютому 2012 р. - 20 днів; в березні 2012р. - 21 день; в квітні 2012р.- 20 днів; в травні 2012 р.- 20 днів; червні 2012 р. - 19 днів; липні 2012р. - 22 дні; серпні 2012 р. - 22 дні, вересні 2012 року - 20 днів; у жовтні 2012р. - 23дні.

При визначенні розміру заборгованості по заробітної плати, суд приймає до уваги Довідкою відповідача № 109 від 01.03.2012 року, в якій зазначений розмір заробітної плати позивача за певні місяці, яка не менш 4000 грн за місяць, та враховує позовні вимоги позивача та положення щодо розгляду справи в межах заявлених вимог, тому розраховує заборгованість виходячи із зазначеного позивачем розмір заробітної плати у сумі 4000 грн., відповідно заборгованість по заробітної плати складає:

м-ць,рікК-ть роб. днів Розмір заробітної платиСередньоденний заробітоксума зар.плати Листопад 2011 22 4000 грн. 181,82 грн. 4000 грн. Грудень 2011 22 4000 грн. 181,82 грн. 4000 грн. Січень 2012 20 4000 грн. 200,00 грн. 4000 грн. Лютий 2012 20 4000 грн. 200,00 грн. 4000 грн. Березень 2012 21 4000 грн. 190,48 грн. 4000 грн. Квітень 2012 20 4000 грн. 200,00 грн. 4000 грн. Травень 2012 20 4000 грн. 200,00 грн. 4000 грн. Червень 2012 19 4000 грн. 210,53 грн. 4000 грн. Липень 2012 22 4000 грн. 181,82 грн. 4000 грн. Серпень 2012 22 Серпень 2012 22 4000 грн. 181,82 грн. 4000 грн. Вересень 2012 20 4000 грн. 200,00 грн. 4000 грн. Жовтень 2012 23 4000 грн. 173,91 грн. 4000 грн. Листопад 2012 11 4000 грн 181,82 грн. 2000 грн. всього 50000 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по виплаті заробітної плати позивачеві складає 50000,00 грн., але позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача меншу суму, а саме 45400 грн., тому суд задовольняє вимоги в межах заявлених позивачем та з відповідача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 45400 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за №100, затверджений Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до якого, обчислення середньої заробітної плати для оплати випадках, зокрема затримки розрахунку при звільненні, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (п. 1 та п. 2 Порядку).

Враховуючи, що на день ухвалення рішення, відповідачем не надано суду доказів про проведення повного розрахунку з позивачем при його звільненні, а також відповідачем не доведено, що затримка розрахунку виникла не з вини відповідача, то позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 16листопада 2012 року (наступний день після звільнення позивача, по 15 квітня 2013 року (заявлений позивачем період) підлягають задоволенню в сумі 19163,15 грн. , виходячи із наступного розрахунку:

186, 05 грн. * 103 дн. = 19163,15грн, де:

186, 05 грн. - середньоденний заробіток, який визначений наступним чином: (4000 грн.+4000грн.) : 43 дні, де: (4000 грн. - заробітна плата за вересень 2012 р., 4000 грн. - заробітна плата за жовтень 2012 р.; 43 дні - кількість робочих днів у вересні-жовтні 2012р.)

103 дн. - кількість робочих днів за час затримки за період з 16.11.12р. по 15.04.13р.; кількість робочих днів визначена згідно Листів Міністерства соціальної політики України щодо розрахунку норми тривалості робочого часу на відповідний рік.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вказує позивач, порушення його законних прав призвели до моральних страждань пов'язаних з втратою нормальних життєвих зв'язків та необхідністю прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Враховуючи, суть порушених відповідачем прав позивача, глибину моральних страждань позивача та наявність у нього іншого доходу, керуючись принципом справедливості, розумності та співмірності моральної шкоди до суми відшкодування, суд вважає за необхідне задовольнить вимоги позивача частково та стягнути з відповідача 1000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати, відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 655 грн. 63коп.

Керуючись ст.ст. 32, 50, 52, 94, 97, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 1, 15, 24 Закону України «Про оплату праці» Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за №100 « Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 214, 215, 217, 218, 224, 225 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Тепличний комбінат «Прогрес» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Прогрес» (код ЄДРПОУ 36933524; місцезнаходження: 51606, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Пушкарівка, вул. Ілляшевської, буд. 30) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі у сумі 45400 грн (сорок п'ять тисяч чотириста) грн. 00-коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 19163 (дев'ятнадцять тисяч сто шістдесят три) грн. 15- коп.; відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 (одна тисяча) грн., а всього 65563 (шістдесят п'ять тисяч п'ятсот шістдесят три) грн.. 15 коп.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепличний комбінат «Прогрес» (код ЄДРПОУ 36933524; місцезнаходження: 51606, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Пушкарівка, вул. Ілляшевської, буд. 30) на користь держави судовій збір у сумі 655 (шістдесят п'ятдесят пять) грн. 63 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.А. Трофимова