Рішення

від 29.04.2014 по справі 911/842/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2014 р. Справа № 911/842/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство фірма "Пламя" ,

08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Радянська, 1а

до Відділу освіти Васильківської міської ради,

08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Тімірязєва, 24-А

про стягнення 15 822,31 грн.

за участю представників:

позивача - Перегон Ю.О. (довіреність від 28.02.2014, б/н);

відповідача - Гаркавенко В.Г. (начальник відділу освіти, розпорядження виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 10.05.2006 № 45-к).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство фірма "Пламя" (далі - позивач) до Відділу освіти Васильківської міської ради (далі - відповідач) про стягнення 15 822,31 грн., з яких: 13 781,00 грн. - основний борг, 1 052,08 грн. - пеня, 976,37 грн. - 3 % річних, 12,86 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором від 01.10.2011 № 2 на виконання робіт по проведенню повірки лічильників тепла та води на об'єктах, підпорядкованих Васильківському міському відділу освіти.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.04.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 7701/14 від 24.04.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 17.03.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8877/14 від 29.04.2014) відповідачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 17.03.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8074/14 від 29.04.2014) надійшла заява відповідача про визнання позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 29.04.2014 представнику відповідача судом роз'яснено наслідки визнання позову, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки заяву про визнання відповідачем позову підписано уповноваженою особою та, з огляду на матеріали справи, зважаючи на частину 6 статті 22, частину 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання відповідачем позову не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, визнання позову відповідачем прийнято господарським судом.

У судовому засіданні 29.04.2014 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача визнав позов у повному обсязі.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29.04.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство фірма "Пламя" (далі - підрядник) та Відділом освіти Васильківської міської ради (далі - замовник) укладено договір від 01.10.2011 № 2 на виконання робіт по проведенню повірки лічильників тепла та води на об'єктах, підпорядкованих Васильківському міському відділу освіти (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт, необхідних для проведення повірки вузлів обліку тепла та води на об'єктах, які знаходяться на балансі Васильківського міського відділу освіти.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. Договору, вартість матеріалів та виконаних підрядником робіт становить 13 781,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2 296,83 грн. Оплата проводиться протягом двох банківських днів після вручення замовнику акту про виконання роботи.

Договір діє з дня підписання його обома сторонами і закінчується після підписання актів виконаних робіт, але не пізніше 31 грудня 2011 року (пункт 8.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач виконав роботи, передбачені Договором, на суму 13 781,00 грн., а відповідач вказані роботи прийняв, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт, який підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток, що оцінюється судом як погодження юридичними особами факту здійснення господарської операції з виконання робіт. До матеріалів справи долучено копію вказаного акту здачі-приймання виконаних робіт.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано банківську виписку по рахунку позивача за період з 01.10.2011 до 07.04.2014, якою підтверджується ненаходження грошових коштів від відповідача за спірним Договором. Вказану виписку підписано уповноваженою особою та скріплено відбитком печатки банку.

Відповідачем підтверджено факт виконання робіт за Договором, а також визнано позов у повному обсязі.

Згідно з частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ця дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Отже, визнання позову є процесуальним правом відповідача, з яким кореспондується повноваження суду задовольнити визнаний позов, якщо суд не встановить, що визнання позову суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

При прийнятті рішення, зважаючи на повне визнання позову відповідачем, судом взято до уваги правові позиції, що викладено у пункті 24. постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" та в абзаці 9 підпункту 3.12. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за якими, у разі визнання відповідачем позову, якщо таке визнання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту Договору, що укладений між сторонами, він за правовою природою є договором підряду, а, відтак, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання робіт, докази сплати заборгованості відсутні.

Зважаючи на вказане, господарський суд приходить до висновку, що визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, письмову заяву про визнання позову підписано уповноваженою особою відповідача - Гаркавенко В.Г. (начальник відділу освіти, розпорядження виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 10.05.2006 № 45-к), а, відтак, позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню повністю у розмірі 13 781,00 грн.

Позивач на підставі пункту 4.1. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 1 052,08 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та встановив, що вказаний розрахунок є невірним, позивачем надмірно нарахована пеня у розмірі 12,50 грн. і вказана позовна вимога у цій частині задоволенню не підлягає.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 12,86 грн. та 3% річних в розмірі 976,37 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що поданий позивачем.

За результатами перевірки розрахунку 3% річних судом виявлена його помилковість та встановлено, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 972,98 грн. Позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 12,86 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

При розгляді питання щодо віднесення вказаної суми в судові витрати у даній справі, судом враховано пункт 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" стосовно того, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача у судовому засіданні, Перегон Ю.О., який надавав правову допомогу позивачу у справі та діяв на підставі довіреності від 28.02.2014, не є адвокатом у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Відтак, оплата юридичних послуг Перегон Ю.О. позивачем не може бути віднесена до судових витрат.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову у розмірі 1 827,00 грн., покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Васильківської міської ради (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Тімірязєва, 24-А, код ЄДРПОУ 05408349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство фірма "Пламя" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Радянська, 1а , код ЄДРПОУ 19419960 ) 13 781 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп. основної заборгованості, 1 039 (одна тисяча тридцять дев'ять) 58 коп. пені, 972 (дев'ятсот сімдесят дві) грн. 98 коп. 3 % річних, 12 (дванадцять) грн. 86 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 05.05.2014.

Суддя С.О. Саванчук