Рішення

від 15.05.2014 по справі 911/1542/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2014 р. Справа № 911/1542/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

09100, АДРЕСА_1

до Комунального закладу «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»,

09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 37

про стягнення 79 985,57 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 25.04.2014 № 1177);

відповідача - Дем'янчук Ю.В. (довіреність від 07.10.2013 № 01-25/308).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунального закладу «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж» (далі - відповідач) про стягнення 80 115,60 грн., з яких: 75 514,80 грн. основного боргу, 3 096,10 грн. інфляційних втрат, 1 504,70 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором підряду від 08.07.2013 № 37.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.04.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.05.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8445/14 від 07.05.2014) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 30.04.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8545/14 від 12.05.2014) відповідачем подано документи на вимогу ухвали суду від 30.04.2014 та відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає суму основного боргу у повному обсязі та заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 8813/14 від 13.05.2014) надійшло клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 3 % річних, у зв'язку з невірним визначенням позивачем періоду нарахування 3 % річних у розрахунку, що доданий до позовної заяви.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 79 985,57 грн., з яких: 75 514,80 грн. - основний борг, 3 096,10 грн. - інфляційні втрати, 1 374,67 грн. - 3 % річних.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

У судовому засіданні 13.05.2014 оголошено перерву до 15.05.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.05.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, представник відповідача заперечив позов частково з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.05.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - генпідрядник) та Комунальним закладом «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж» (далі - замовник) укладено договір підряду від 08.07.2013 № 37 (далі - Договір), відповідно до умов якого, генпідрядник приймає на себе виконання поточного ремонту кімнат №310, №311 учбового корпусу Комунального закладу «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж» за адресою: АДРЕСА_2, згідно кошторисного розрахунку, а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим Договором та додатками до нього (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1.2. Договору, генпідрядник зобов'язаний надати замовнику на підпис акт прийому-здачі робіт, що фактично виконані. Акти оформляються на технологічно завершені роботи.

Згідно з пунктом 2.2.5. Договору, замовник зобов'язаний проводити оплату робіт, виконаних генпідрядником протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту приймання-здачі робіт.

Термін виконання робіт за Договором: початок - 08 липня 2013 року, закінчення - 15 серпня 2013 року (пункт 3.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору, загальна вартість робіт складає 75 514,80 грн., з ПДВ.

Договір набирає чинність з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання робіт (пункт 8.1. Договору).

До матеріалів справи позивачем надано копії договірної ціни на будівництво - поточний ремонт кімнат №310, №311 учбового корпусу Комунального закладу «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж» за адресою: АДРЕСА_2, що здійснюється у 2013 році, локального кошторису № 2-1-1 на ремонт приміщень та зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, відповідно до яких визначена вартість виконаних робіт у розмірі 75 514,80 грн.

До матеріалів справи додано також копію дефектного акту від 04.07.2013, яким визначено об'єми виконання робіт. Вказаний дефектний акт складено сторонами згідно з пунктом 3.2. Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України від 23.09.2003 № 154.

Перед виконанням поточного ремонту, комісією, призначеною власником об'єкта благоустрою, до складу якої включається представник балансоутримувача, складається дефектний акт. На підставі дефектного акта розробляється кошторисна документація для проведення поточного ремонту, яка затверджується балансоутримувачем об'єкта благоустрою або його власником.

На підтвердження виконання робіт за Договором, позивачем надано в матеріали справи копії акту приймання виконаних робіт за серпень 2013 року від 09.08.2013 (типова форма КБ-2в) на суму 75 514,80 грн. та довідки про вартість виконаних робіт (та витрати) від 09.08.2013 (типова форма № КБ-3) на суму 75 514,80 грн., що підписані уповноваженими представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін.

Судом враховано, що вказана вартість виконаних робіт відповідає ціні Договору та розміру позовних вимог про стягнення основного боргу.

Позивачем стверджується про невиконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором з оплати робіт, що виконані позивачем та прийняті відповідачем.

На підтвердження наявності заборгованості, позивачем надано до матеріалів справи довідку з банківської установи від 06.05.2014 вих. Р1-В5/43-286 про відсутність надходження коштів на рахунок позивача від відповідача у період з 08.07.2013 до 05.05.2014. Вказану довідку підписано уповноваженою особою та скріплено відбитком печатки банку.

У відзиві на позовну заяву відповідач повністю визнає суму основного боргу та заперечує проти задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у зв'язку з тим, що затримка перерахування грошових коштів відбулася не з вини відповідача, а з вини Білоцерківського управління Державної казначейської служби у Київській області. За твердженнями відповідача, оскільки він є бюджетною установою, перерахування коштів здійснено ним шляхом надання платіжного доручення від 09.08.2014 № 625, тобто, без порушення строку виконання грошового зобов'язання за Договором. Проте, вказані кошти казначейством перераховані не були.

Судом враховано заперечення відповідача щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних. З урахування доводів відповідача, суд зазначає наступне.

Зважаючи на пункт 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому, порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.

Вказану правову позицію викладено також у підпункті 1.4. пункту 1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14.

Відтак, несвоєчасне перерахування грошових коштів Білоцерківським управлінням Державної казначейської служби у Київській області не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання за Договором.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що сплата 3% річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не являються штрафними санкціями і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про виклик до суду та допит в якості свідків начальника Білоцерківського управління Державної казначейської служби у Київській області ОСОБА_4, головного бухгалтера Комунального закладу «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж» ОСОБА_5, бухгалтера Комунального закладу «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж» ОСОБА_6

Вказане клопотання обґрунтоване необхідністю з'ясувати чиї працівники: відповідача чи державної казначейської служби, винні у неперерахуванні коштів на рахунок позивача.

За результатами розгляду вказаного клопотання у судовому засіданні за участю представників сторін, судом відмовлено у його задоволенні, зважаючи на наступне.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, будь-які докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарський суд повинен врахувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з якими обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Як зазначено вище, на підставі аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що, навіть, встановлення судом факту наявності вини Білоцерківського управління Державної казначейської служби у Київській області за несвоєчасне перерахування спірних грошових коштів, не вплине на вирішення спору у даній справі, а, відтак, встановлення цих обставин не входить до предмету доказування у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Зі змісту Договору вбачається, що він за правовою природою є договором підряду, а, відтак, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Згідно з частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в, що затверджена наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5) - документ первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат (типова форма № КБ-3, що затверджена наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5).

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відтак, позивач на виконання умов Договору підряду виконав роботи на суму 75 514,80 грн., а відповідач прийняв вказані роботи без зауважень.

Натомість, відповідач зобов'язання за Договором виконував неналежним чином, виконані підрядні роботи за серпень 2013 року не оплатив.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище акт (типової форми КБ-2в) та довідку (типової форми КБ-3) за серпень 2013 року на суму 75 514,80 грн. - у якості письмових доказів виконання робіт позивачем, прийняття робіт уповноваженою особою відповідача та визначення сторонами їх вартості.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 татті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 75 514,80 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а відтак, підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 1 374,67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 096,10 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат і з'ясував, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними, а тому, позовні вимоги про стягнення 1 374,67 грн. 3% річних та 3 096,10 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

За результатами аналізу вищезазначених норм чинного законодавства та всебічного розгляду матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 75 514,80 грн. основної заборгованості, 1 374,67 грн. 3% річних та 3 096,10 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального закладу «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 37, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37381693) на користь Фізичної особи-підприємця ГуриВіктора Васильовича (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 75 514 (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 80 коп. основної заборгованості, 1 374 (одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 67 коп. 3% річних, 3 096 (три тисячі дев'яносто шість) грн. 10 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 20.05.2014.

Суддя С.О. Саванчук