Рішення

від 15.07.2014 по справі 914/1806/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2014 р. Справа № 914/1806/14

За позовом: Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс», м. Львів,

про стягнення 18'953,90 грн. неустойки.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Гелеш Г.

Прокурор: Леонтьєва Н.Т.

Представники:

від позивача: Долішній І.І.

від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Прокурором Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпобутсервіс» про стягнення 19' 292,03 грн. неустойки.

Ухвалою суду від 26.05.2014р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 08.07.2014р. 08.07.2014р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

15.07.2014р. прокурор подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 18'953,90 грн., оскільки приміщення фактично було повернуто 17.12.2013р., а тому стягувати неустойку потрібно тільки по 16.12.2013р. включно.

Щодо заяви про зменшення позовних вимог суд зазначає наступне. Відповідно до п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову , виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

У судовому засіданні 15.07.2014р. прокурор та представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили суд позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача 18'953,90 грн. неустойки за період з 01.10.2013 р. по 16.12.2013 р. у зв'язку з неповерненням орендованого майна у встановлений термін.

У судове засідання 15.07.2014р. представник відповідача не з'явився, хоча був належно повідомлений про час і місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що знаходиться в матеріалах справи, вимог ухвал суду не виконав, проти позову не заперечив, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

29.04.2009 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс» (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №31.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення (№35-41) на І поверсі та приміщення підвалу (№ХХІV-XXX) виробничого корпусу (далі майно), загальною площею 226,7 кв.м, що розміщені за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61, та перебувають на балансі ДП МОУ «Львівський проектний інститут» (надалі -Балансоутримувач).

Майно передається в оренду з метою розміщення хімчистки - 212,9 кв.м та майстерні з ремонту взуття - 13,8 кв.м (п. 1.2 договору).

Згідно з п.3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць оренди лютий 2009 р. 4' 895,21 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - квітень 2009 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди лютий 2009 р. на індекс інфляції за березень та квітень 2009 р.

Відповідно до п.10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Чинність договору припиняється внаслідок: 1) закінчення строку, на який його було укладено; 2) загибелі орендованого майна; 3) достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; 4) банкрутства орендаря; 5) ліквідації орендаря-юридичної особи (п. 10.6 договору).

Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.9 договору).

29.04.2009р. сторони на виконання умов договору підписали Акт приймання-передачі майна, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення (№35-41) на І поверсі та приміщення підвалу (№XXIV-XXX) виробничого корпусу (далі-Майно), загальною площею 226,7 кв.м, що розміщені за адресою: м. Львів, вул. І. Франка, 61, та перебувають на балансі ДП МОУ «Львівський проектний інститут».

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.03.2013 р. у справі №5015/5450/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 р. та постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2013 р., встановлено, що договір припинив свою дію 26.04.2013 р.; зобов'язано ТзОВ «Хімпобутсервіс» повернути по акту приймання-передавання орендоване майно; виселено ТзОВ "Хімпобутсервіс" з нежитлових приміщень на першому поверсі та приміщення підвалу; стягнуто з ТзОВ "Хімпобутсервіс" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 46' 633,30 грн. неустойки за період з 05.05.2012 р. по 30.11.2012 р. та 2' 682,50 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

17.12.2013р. орендар повернув балансоутримувачу орендоване майно, про що було складено відповідний акт прийому-передачі.

Станом на момент прийняття рішення докази сплати відповідачем неустойки за період безпідставного користування майном з 01.10.2013р. по 16.12.2013р. відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб (ч.2 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Даний позов заявлено прокурором Галицького району м.Львова в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області для захисту його прав, передбачених Законом України «Про Фонд державного майна України», а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У частині 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не повернув орендоване майно та безпідставно користувався ним у період з 01.10.2013 р. по 16.12.2013р., отже позивач правомірно нарахував йому 18' 953,90 грн. неустойки.

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи зі змісту всього наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В силу положень ст. 49 ГПК України сума судового збору підлягає до стягнення з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 549, 611, 785 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 12, 22, 29, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс» (вул. І. Франка, буд. 61, м. Львів, 79000 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22390177) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20823070) 18' 953,90 грн. - неустойки

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпобутсервіс» (вул. І. Франка, буд. 61, м. Львів, 79000 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22390177) в дохід Державного бюджету України 1' 827,00 грн. - судового збору.

4. Накази видати відповідно до статті 116 ГПК України.

У судовому засіданні 15.07.2014р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 17.07.2014р.

Суддя Яворський Б.І.