Рішення

від 10.07.2014 по справі 924/758/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" липня 2014 р.Справа № 924/758/14

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Поділля - Ойл" м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхіменерго" м. Хмельницький

про стягнення 91 845,38 грн.

Представники сторін:

позивача: Марчук В.А. за довіреністю від 14.02.14р. № 02/2

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з ТОВ "Укрхіменерго" заборгованості в розмірі 91 845,38грн. в т.ч. 78 928,20грн. боргу за отримані відповідно до договору поставки № 135 від 07.10.11р. нафтопродукти, 5 921,77грн. пені, 2052,13грн. інфляційних нарахувань, 4943,28грн. 3% річних, обґрунтовуючи позовні вимоги наявними в матеріалах справи доказами.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, письмової позиції з приводу заявленого позову не надав. Судом зважається на те, що ухвали суду направлялись відповідачу на адресу зазначену в позовній заяві та в ЄДРПОУ та повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання", "відсутністю за зазначеною адресою". При цьому судом враховуються положення ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1 Постанови ВГСУ від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

07.10.11р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Поділля-Ойл" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхіменерго" (покупець) укладено договір поставки № 135 відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і на умовах цього Договору оплатити його вартість. Кількість, асортимент та ціна Товару зазначається у Специфікаціях (форма Специфікації затверджується Сторонами Додатком № 1), що складаються Покупцем та підтверджується шляхом підписання Постачальником на умовах даного Договору. Кожна Специфікація є невід'ємною частиною цього Договору. Кожна наступна Специфікація не відміняє і не припиняю дію попередніх Специфікацій повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в ній.

Відповідно до п.2.1 договору ціна на Товар формується Постачальником кожний день і обумовлена Сторонами, на день підписання Специфікації, зазначається у Специфікації. Ціна даного Договору складається з загальної вартості Товару, що поставляється за даним зговором протягом терміну його дії. Орієнтована загальна вартість Товару, що може бути поставлений даним Договором протягом терміну його дії, складає 300 000 гривень +/- 10%, в т.ч. ПДВ %. Зобов'язання Постачальника по поставці Товару визначеної вартості виникає тільки після підписання Сторонами відповідної Специфікації до даного Договору, у якому Сторони фіксують вартість партії Товару, що поставляється.

Покупець оплачує Товар 100% передоплатою відповідно виставленого Постачальником Рахунку протягом терміну його дії. Рахунок виписується Постачальником на підставі заявленої Специфікацією кількості Покупцем. Поставка Товару при цьому здійснюється тільки після надходження всієї суми недоплати. У випадку оплати Товару Покупцем до отримання рахунку або не в строк його дії, або з порушенням інших умов даного Договору, Постачальник має право повернути грошову суму сплачену наперед протягом 5 банківських днів на умовах даного Договору. Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок Постачальника. На кожну партію Товару Постачальником виписується окремий Рахунок. Сторони прийшли до згоди вважати датою проведення розрахунку дату зарахування грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок Постачальника. (п.3 договору).

Згідно п.4.4 договору передача Покупцю Товару здійснюється в разі надання Покупцем Довіреності (тип. форма № М-1 затв. наказом Мінстату України № 192 від 21.06.96 р.) на отримання зазначеної кількості Товару. Датою виникнення права власності на Товар у Покупця є дата підписання видаткової накладної та/або товарно - транспортної накладної з подальшою передачею видаткової накладної.

Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що у випадку ненадходження від Покупця повної оплати за відвантажений Товар протягом терміну зазначеному у пп. 3.2 даного Договору та з урахуванням ч. 2, ст. 551 Цивільного кодексу України Постачальник має право нарахувати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п.6.1 договору права та обов'язки сторін цього договору виникають в момент його підписання та діють до 31 грудня 2015 року і припиняються належним виконанням, а також в інших випадках, передбачених законом.

Договір підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Специфікацією до договору сторони визначили кількість та вартість поставленого товару в розмірі 159 463,20грн.

Позивачем по видаткових накладних № РН-0000541 від 07.10.11р., № РН-000003 від 12.01.12р. поставлено, а відповідачем за довіреністю №74 від 10.10.11р. та №3 від 12.01.2012р. отримано товар на загальну суму 159 463,20грн. який оплачено частково на суму 80 353грн.

Залишок боргу становить 78 928,20грн. про що свідчить також і акт звірки взаєморозрахунків станом на 14.02.14р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

05.03.14р. відповідачу направлено претензію про сплату боргу на протязі 7 днів з моменту її отримання, яка залишена ним без відповіді, а борг без сплати.

Оскільки відповідач в добровільному порядку борг не сплатив, позивач звернувся із позовом до суду про його стягнення в примусовому порядку. Крім того, ним нараховані та заявлені до стягнення 5 921,77грн. пені за період з 18.01.12р. по 22.03.12р., 4943,28грн. 3% річних за період з 18.01.12р. по 11.04.14р. та 2052,13грн. інфляційних нарахувань за період січень 2012 року по квітень 2014 року.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами укладено договір поставки за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і на умовах цього Договору оплатити його вартість.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174, ч.1, 2 ст. 175 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 цього Кодексу є предметом його регулювання.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення міститься і у ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судом враховується, що на виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар, який останнім отриманий, однак не оплачений в повному розмірі. Станом на 10.04.14р. заборгованість становить 78 928,20грн. Доказів про її сплату відповідачем не надано.

Зважаючи на викладене, суд вважає вимогу про стягнення 78 928,20грн. боргу обґрунтованою, підтвердженою матеріалами та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі змістом ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.3 договору та норм законодавства України позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5 921,77 грн. за прострочений платіж за період з 18.01.12р. по 18.07.12р.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення судом встановлено, що остання нарахована обґрунтовано, в межах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню повному обсязі.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене судом перераховано заявлені до стягнення річні в сумі 4943,28грн. за період з 18.01.12р. по 11.04.14р. та встановлено, що вони є обґрунтованими.

Щодо стягнення з відповідача 2052,13грн. інфляційних витрат за період січень 2012 року по квітень 2014 року судом зважається на наступне.

Індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічній справі щодо періоду нарахування інфляційних (постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12, № 16/924/963/13).

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Така позиція викладена у листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Судом перевірено нарахування інфляційних та встановлено, що вони проведені згідно зазначених норм, а тому підлягають стягненню повністю.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з вини останнього.

Керуючись ст. ст. 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Поділля - Ойл" м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхіменерго" м. Хмельницький про стягнення 91 845,38 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхіменерго" (м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 34, офіс 419 код ЄДРПОУ 37098392 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Поділля - Ойл" (м. Хмельницький, вул. Майборського, 15, кв.27, код ЄДРПОУ 33842911) 78 928,20грн. (сімдесят вісім тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень 20коп.) боргу, 5 921,77грн. (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять одну гривню 77 коп.) пені, 2052,13грн. (дві тисячі п'ятдесят дві гривні 13 коп.) інфляційних нарахувань, 4943,28грн. (чотири тисячі дев'ятсот сорок три гривні 28 коп.) 3% річних та 1836,91грн. (одну тисячу вісімсот тридцять шість гривень 91 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 14.07.2014р.

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 2 прим. : 1 - до справи, 2 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 34, офіс 419).