Рішення

від 15.07.2014 по справі 918/888/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

    ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

---

РІШЕННЯ   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ      "15" липня 2014 р.                                                                            Справа № 918/888/14        Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ситопром" (далі –                                ТОВ "Ситопром") до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком Оіл" (далі –              ТОВ "Нафтоком Оіл") про стягнення заборгованості в сумі 19 803 грн. 77 коп., за участі представників: позивача: не з'явився, відповідача: не з'явився, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У червні 2014 року ТОВ "Ситопром" звернулося до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору поставки № 002/13, укладеного 11 лютого 2013 року між позивачем та ТОВ "Нафтоком Оіл", останньому згідно видаткових накладних було передано у власність обладнання виробничо-технічного призначення на загальну суму 40 503 грн. 17 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару виконав лише частково, сплативши позивачу 24 126 грн. 15 коп. та заборгувавши таким чином останньому 16 377 грн. 02 коп.,              ТОВ "Ситопром", посилаючись на статті 546, 623, 625, 627 Цивільного кодексу України (далі –  ЦК України) та статті 193, 199, 231, 265 Господарського кодексу України (далі – ГК України), просило суд стягнути з ТОВ "Нафтоком Оіл" вищезазначену суму боргу, а також 1 596 грн. 49 коп. пені та три проценти річних з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 1 830 грн. 26 коп., нараховані за несвоєчасне проведення розрахунків. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16 червня 2014 року порушено провадження у справі № 918/888/14 та призначено її до розгляду на 1 липня 2014 року. Ухвалою суду від 1 липня 2014 року розгляд справи відкладено на 15 липня 2014 року. Позивач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив, документів, витребуваних у нього ухвалою суду від 1 липня 2014 року, не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не направив. Відповідач явку свого повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не направив. Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі –                  ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня            2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду справи були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а саме: 34240, Рівненська область, Рокитнівський район, селище міського типу Томашгород, вулиця Леніна, будинок 22, кімната 2. Факт отримання ТОВ "Нафтоком Оіл" вищезазначених судових документів підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 56, 71). Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів. З огляду на тривалий розгляд справи, підтвердження факту отримання сторонами копії ухвали про призначення даного судового засідання, а також враховуючи те, що уповноважені представники позивача брали участь у судовому засіданні 1 липня 2014 року, суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 11 лютого 2013 року між позивачем та ТОВ "Нафтоком Оіл" був укладений договір поставки № 002/13, за умовами якого ТОВ "Ситопром" зобов'язалося передавати у власність покупця сита промислові, комплектуючі для сортувальних та транспортерних машин (грохотів), а останній, у свою чергу, – прийняти та оплатити вартість цього товару (а.с. 10-13). Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками вказаних суб'єктів господарювання. Пунктом 2.2 спірного договору передбачено, що загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості товару за всіма додатками до нього. Відповідно до пункту 3.1 цієї угоди розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом переказу покупцем грошових коштів на рахунок постачальника. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника. У пункті 3.2 договору сторони погодили, що весь обсяг товару поділяється на 2 партії. Кількість одиниць товару, що складає партію товару, а також відсоткове співвідношення партії товару до всього обсягу товару зазначається у додатках до даного договору. Оплата вартості товару здійснюється наступним чином: перший етап – попередня оплата у розмірі 100 % вартості першої партії товару, визначеної сторонами у відповідному додатку до даного договору, протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури; другий етап – оплата 100 % вартості другої партії товару – протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури. Рахунок-фактура в даному випадку виставляється покупцеві після поставки всього обсягу готового товару на склад покупця. Згідно з пунктом 5.3 договору покупець зобов'язаний прийняти товар негайно після його доставки та підписати документи, визначені у пункті 3.3 даного договору. За умовами пункту 9.1 даної угоди остання набуває чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками цих суб'єктів господарювання і діє до 31 грудня 2013 року. Договір вважається продовженим на один рік, якщо жодна із сторін не висловила наміру внести зміни та доповнення за місяць до закінчення терміну його дії. Судом встановлено, що після укладення вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу обладнання виробничо-технічного призначення на загальну суму 40 503 грн. 17 коп. Вказана поставка була здійснена за наступними видатковими накладними: від 4 жовтня 2013 року № РН-0000238 на суму 1 016 грн. 88 коп., від 23 жовтня 2013 року № РН-0000259 на суму               19 181 грн. 45 коп. та від 30 жовтня 2013 року № РН-0000285 на суму 20 304 грн. 84 коп. (а.с. 21, 25, 28). Також у матеріалах даної справи містяться копії рахунків-фактур, які були виписані позивачем відповідачу для здійснення оплати вартості вищезазначеної продукції (а.с. 20, 24, 27). Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки від 11 лютого 2013 року № 002/13 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди. Проте всупереч умовам вищенаведеного договору ТОВ "Нафтоком Оіл" взятий на себе обов'язок по оплаті вартості поставленого йому товару у встановлений строк виконало лише частково, сплативши позивачу 24 126 грн. 15 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями виписок з банківського рахунку ТОВ "Ситопром" (а.с. 16-19, 22-23, 26). Відтак судом встановлено, що сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором поставки від 11 лютого 2013 року № 002/13 на момент вирішення даного спору складає 16 377 грн. 02 коп. Даний факт також підтверджується наданою ТОВ "Ситопром" довідкою про суму заборгованості відповідача (а.с. 64). Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Судом встановлено, що між сторонами виникли правововідносини, пов'язані з поставкою обладнання виробничо-технічного призначення. За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У частині 1 статті 692 ЦК України закріплено загальне правило, за яким покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки від             11 лютого 2013 року № 002/13, яка складає 16 377 грн. 02 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і ТОВ "Нафтоком Оіл" на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "Ситопром" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню. Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором в частині своєчасної оплати вартості поставленої йому продукції, ТОВ "Ситопром" просило суд стягнути з ТОВ "Нафтоком Оіл" 1 596 грн. 49 коп. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу по кожній спірній видатковій накладній згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 33). Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Крім того, на підставі статті 625 ЦК України ТОВ "Ситопром" просило суд стягнути з відповідача три проценти річних з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 1 830 грн. 26 коп., нараховані на відповідні суми основного боргу по кожній спірній видатковій накладній окремо згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 34-36). За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вже було зазначено вище, позивач просив суд стягнути з ТОВ "Нафтоком Оіл" три проценти річних з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 1 830 грн. 26 коп. У той же час в порушення імперативних приписів чинного законодавства останній ні в прохальній частині своєї позовної заяви, ні в доданих до неї розрахунках заявлених до стягнення грошових коштів не розмежував свої позовні вимоги та не вказав окремо конкретної суми інфляційних втрат та суми трьох процентів річних, які заявляються до стягнення з ТОВ "Нафтоком Оіл". Крім того, у пункті 3.2 договору сторони погодили, що оплата вартості товару здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури. З метою встановлення конкретного розміру належних до стягнення сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, а також визначення конкретних періодів прострочки відповідачем виконання свого обов'язку щодо оплати поставленого йому товару по кожній спірній видатковій накладній, ухвалою суду від 1 липня 2014 року у позивача були витребувані докази, які підтверджують дату виставлення відповідачу вищезазначених рахунків на оплату спірного товару, а також письмові пояснення із зазначенням окремо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та трьох процентів річних. У той же час в порушення імперативних вимог даної ухвали суду ТОВ "Ситопром" вищезазначених доказів не надало, про причини неподання вказаних документів суд не повідомило. У зв'язку з неподанням позивачем таких доказів суд позбавлений можливості чітко встановити періоди прострочення відповідачем виконання свого грошового обов'язку щодо оплати поставленого йому товару по кожній спірній видатковій накладній та визначити конкретний розмір пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача. Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З огляду на вищезазначені нормативні приписи чинного законодавства та положення спірного договору, суд дійшов висновку про  необґрунтованість вимог ТОВ "Ситопром" у частині стягнення з відповідача 1 596 грн. 49 коп. пені та трьох процентів річних з урахуванням інфляційних втрат у розмірі 1 830 грн. 26 коп., у зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Відтак, даний позов підлягає частковому задоволенню.   За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтоком Оіл" (34240, Рівненська область, Рокитнівський район, селище міського типу Томашгород, вулиця Леніна, будинок 22, кімната 2, ідентифікаційний код: 32384883) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ситопром" (03134, місто Київ, вулиця М. Трублаїні, будинок 2-А, ідентифікаційний код: 35893821) 16 377 (шістнадцять тисяч триста сімдесят сім) грн. 02 коп. основного боргу, а також            1 510 (одну тисячу п'ятсот десять) грн. 86 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 16 липня 2014 року Суддя                                                                                                                                    Є.В. Павленко