Постанова

від 10.07.2014 по справі 910/14566/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2014 р. Справа№ 910/14566/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від Прокуратури м.Києва: Вакулюк Д.С. - старший прокурор відділу

від позивача-1: Кавун І.М. - юрист

від позивача-2: Уманська О.В.

від відповідача: ОСОБА_5 - адвокат

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: Іщенко І.О. - юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу

Колективного підприємства "Фірма Наш Дім"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 19.05.2014р.

у справі № 910/14566/13 (головуючий суддя: Цюкало Ю.В., судді: Босий В.П., Котков О.В.)

позовом Першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва

до Колективного підприємства "Фірма Наш Дім"

3-я особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1: Київська міська рада

3-я особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Регіональне відділення фонду державного майна України по м.Києву

про звільнення приміщення та стягнення 132 801, 91 грн.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Деснянського району м. Києва діючи в інтересах держави в особі Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва, звернувся в Господарського суду міста Києва з позовом до Колективного підприємства «Фірма Наш Дім», про звільнення приміщення та стягнення 132 801,91грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.05.2014р. у справі № 910/14566/13 позовні вимоги задоволено повністю, зобов'язано Колективне підприємство «Фірма Наш Дім» звільнити нежитлове приміщення загальною площею 247,40 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 73/1 та повернути дане приміщення Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва за актом прийому-передачі; стягнуто з Колективного підприємства «Фірма Наш Дім» або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: заборгованість по орендним платежам у сумі 115 363,40 грн., заборгованість за централізоване опалення у сумі 6 225,86, пеню у розмірі 7 716,97, 3% річних у сумі 3 495,68.

На підставі рішення суду з Колективного підприємства «Фірма Наш Дім» або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у сумі 3 803,04.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Колективне підприємство «Фірма Наш Дім» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.05.2014р. у справі № 910/14566/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом першої інстанції недоведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, висновки викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Представник прокуратури та представники позивачів проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.05.2014р. у справі № 910/14566/13 без змін.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити повністю, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.05.2014р. у справі № 910/14566/13 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судове засідання представники Київської міської ради не з'явились, однак не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України. Виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 10.07.2014 року за відсутності представників Київської міської ради.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія встановила наступне.

01 квітня 2003р. між Комунальним підприємством «Житлорембудсервіс» (орендодавець за договором) та Колективним підприємством фірма «Наш Дім» (орендар за договором) було укладено Договір № 1216 оренди комунальної власності (будівель, споруд, приміщень) та надання комунальних послуг від 01.04.2003 на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.03.2003 № 301, відповідно до п.1.1. якого орендодавець передав в оренду нежитлове приміщення загальною площею 247,40 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 73/1 для магазину по продажу меблів.

Відповідно до п. 1.2. укладеного Договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування спірне приміщення.

Пунктом 1.3. договору стторони погодили, що за користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату та комунальні послуги. Місяфний розмір орендної плати на момент початку дії договору становить 1484, 40 грн. (без ПДВ). Розмір орендної плати на кожний наступний місяць визначаєтсья з урахуванням індексу інфляції на поточний місяць. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках пердбачених законодавством. За користування комунальними послугами орендар сплачує ораендодавцю згідно з додатками до цього договору.

Згідно п. 6.2 договору строк дії договору сторонами погоджено з 01.04.2003 до 31.12.2003р.

Відповідно до п.6.3 укладеного договору після закінчення строку дії договору оренди орендоване приміщення (будинок) має бути звільненим в передано орендодавцю за актом. За час фактичного користування об»єкту оренди після припинення дії данного договору до передачі приміщення за актом орендар зобов»язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати.

Укладання повторного договору оренди на вказане приміщення можливо в разі надання нових розпорядчих докуменів ( розпорядження) на підставі звернення орендаря, поданого не пізніше як за місяць до закінчення строку дії договору ( п. 6.4 договору).

Прокуратурою Деснянського району м.Києва було проведено перевірку у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів за зверненням першого заступника голови Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації щодо законності використання Колективним підприємством «Фірма Наш Дім» комунального майна територіальної громади Деснянського району м.Києва за адресою: м.Київ, вул. Закревського, 73/1.

За наслідками проведеної перевірки перший заступник прокурора Деснянського району м.Києва звернувся до Господарського суду м.Києва діючи в інтересах держави в особі Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації та Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва з позовом до Колективного підприємства «Фірма Наш Дім» про звільнення приміщення та стягнення 132 801,91грн. заборгованості, що виникла у відповідача за весь час фактичного користування спірним майном.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору оренди комунальної власності (будівель, споруд, приміщень) та надання комунальних послуг № 1216 від 01.04.2003р. (надалі - Договір), укладеного між позивачем - 2 та відповідачем, після закінчення строку дії Договору не виконало зобов'язань по звільненню спірного приміщення, повернення орендодавцеві об'єкту оренди за актом прийому-передачі та сплати орендних платежів за фактичне користування приміщенням, що свідчить про порушення умов Договору та вимог Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення, визнав доведеними обставини, що мають значення для справи, а саме: право комунальної власності Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації на спірне майно та закріплення цього майна за Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва, на праві повного господарського відання.

Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду першої інстанції про перебування спірного майна в комунальній власності, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Згідно ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Відповідно до положень абз.3 ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Частиною 1 ст.761 ЦК України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Стаття 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює обов'язковість державної реєстрації речових та інших прав та їх обтяжень на нерухоме майно та визначає, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

До прийняття Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» діяли положення Наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року «Про затвердження тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», відповідно до пункту 1.5. якого обов'язковій реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном. Підтвердженням державної реєстрації права власності на нерухоме майно, є свідоцтво про право власності, форма якого затверджена вказаним вище Наказом міністерства Юстиції України.

Частиною 2 ст.35 Закону України «Про власність» визначено, що у комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.

Абзацом другим пункту 5 Постанови Верховної ради УРСР «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність»» встановлено, що майно, необхідне для задоволення соціально-економічних потреб населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці, підлягає передачі в її комунальну власність до 1 липня 1991 року.

В період з 1987 року по день розгляду апеляційної скарги, порядок передачі державного майна в комунальну власність регулювався декільками нормативними актами, зокрема: Законом України «Про передачу державного та комунального майна» від 03.03.1998 року, а до його прийняття, це питання було врегульоване Постановою Ради міністрів Української РСР від 28 квітня 1980 р. N 285 «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд», яка втратила чинність після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 р. N 678 «Про порядок передачі державного майна».

Аналіз змісту положень вищезазначених нормативних актів свідчить, що передача нерухомого майна (яким є спірне майно) провадиться із загальнодержавної власності у власність адміністративно-територіальних одиниць та навпаки на підставі законодавчо визначеної певної, зокрема:

Пунктом 2 Постанови Ради міністрів Української РСР від 28 квітня 1980 р. N 285 «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд» було визначено, що передача державних підприємств, виробничих, науково-виробничих, виробничо-аграрних, будівельно-монтажних та інших аналогічних об'єднань (комбінатів), а також організацій і установ одними державними органами УРСР іншим державним органам УРСР провадиться: з республіканського підпорядкування у місцеве підпорядкування:

- підприємств, об'єднань, організацій та установ - Радою Міністрів УРСР за пропозиціями виконавчих комітетів обласних, Київської, Севастопольської міських Рад народних депутатів, погодженими з відповідним міністерством, державним комітетом і відомством УРСР, а також Держпланом УРСР і Міністерством фінансів УРСР;

- підприємств торгівлі, громадського харчування, комунального господарства та побутового обслуговування населення, лікувальних і культурно-освітніх закладів, а також дошкільних, позашкільних та інших дитячих закладів і загальноосвітніх шкіл - міністерствами, державними комітетами і відомствами УРСР за погодженням з виконавчим комітетом обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів, з наступним повідомленням Держплану УРСР, Міністерства фінансів УРСР і ЦСУ УРСР.

Згідно з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 1996 р. N 678 «Про порядок передачі державного майна» - передача майна провадиться із загальнодержавної власності у власність адміністративно-територіальних одиниць та навпаки - на підставі рішень Кабінету Міністрів України (пп. «а» п. 2 Постанови).

Пунктом 1 ст. 4 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» встановлено, що передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: Кабінету Міністрів України - щодо підприємств, нерухомого майна, акцій (часток, паїв), що належать державі у майні господарських товариств; органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України та Фондом державного майна України - щодо окремого індивідуально визначеного майна підприємств (крім нерухомого).

Згідно п.1 ст.6 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі.

У відповідності до п. 4 ст.7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 ст.7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» встановлено, що право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Згідно пункту «б» статті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. N 1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» - об'єктами передачі згідно з цим Положенням є нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, а також нежитлові приміщення після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі складання в установленому порядку розподільного балансу за умови обов'язкового наступного укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому розташовані ці приміщення, угоди про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території).

Абзацом 4 частини 2 статті Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» встановлено, що не можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність об'єкти, право власності на які не зареєстровано в установленому законом порядку (крім об'єктів житлового фонду та гуртожитків, нерухомого військового майна, яке вивільняється у процесі реформування Збройних Сил України).

Підтвердженням того, що спірне майно не перебувало і не перебуває у комунальній власності та спростуванням висновку суду першої інстанції про перебування спірного майна у комунальній власності з 1987 року, є той факт, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та відповідачем, було укладено Договір оренди державного майна № 35 від 29.12.1992 року (копія знаходиться в матеріалах справи). Строк дії Договору з 29.12.1992 по 28.12.1995. Об'єктом вищезазначеного договору було, в тому числі і спірне майно.

Як свідчать матеріали справи, а саме письмові пояснення регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києва (№ 30-10/76 від 10.01.2014 р.) - «у регіонального відділення ФДМУ по м. Києву в наявній архівній справі відсутні документи, що підтверджують повернення до державної власності та передачі з державної власності до комунальної власності територіальної громади Деснянського (Ватутінського) району квартир №№1,2,3 по вул. Закревського, 73/1 в м. Києві».

Відсутність реєстрації права власності та інших майнових прав на спірне майно, у осіб, в інтересах яких подано позов, підтверджується відповідями, що отримав суд першої інстанції, на свої запити та які знаходяться в матеріалах справи, а саме: Київське Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна листом від 04.11.2013 р. № 23270 (И-2013) повідомило, що право власності на спірне майно, БТІ до 01.06.2010 року не реєструвалось та на зазначену дату «нежитлові приміщення/будівлі за адресою вул. Закревського 73/1 на праві власності не зареєстровані»; Державна реєстраційна служба України своїм листом від 06.11.2013 р. № 1415/16-13-05 також не підтвердила наявності зареєстрованого права власності на спірні приміщення за будь-якою особою.

Першим заступником прокурора Деснянського району, позивачами та третіми особами на стороні позивачів, не надано жодного доказу, на підтвердження як права власності так і права повного господарського відання на спірне майно у позивачів, а також набуття, у відповідності з вимогами чинного законодавства України, позивачем -1 спірного майна з державної у комунальну власність.

Судом не приймаються, як докази перебування спірного майна в комунальній власності посилання суду першої інстанції на Рішення Київської міської ради від 13.01.1992 року № 26 «Про формування комунального майна міста та районів», Рішення Київської міської ради від 27.12.2001 року № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальної громад районів міста Києва» та п. 23 додатку до Рішення Київської міської ради від 2 грудня 2010 року № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», так як такі односторонні дії органу місцевого самоврядування, в частині, що можуть стосуватися спірного майна, не відповідають положенням законодавства України, яке регулює порядок передачі майна з державної в комунальну власність та набуття суб'єктами комунальної власності прав на нерухоме майно, а тому, згідно ст.4 ГПК України, місцевий господарський суд не мав права застосовувати вищезазначені акти при розгляді справи та мотивувати прийняте рішення посилаючись на них, як на доказ.

Зазначене порушення процесуального права місцевим господарським судом призвело до прийняття неправильного рішення у справі.

Перший заступник прокурора Деснянського району в м. Києві у своїй позовній заяви, поданій в інтересах територіальної громади Деснянського району міста Києва та комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс», посилається на ті ж самі обставини, на які, в обґрунтування своїх позовних вимог, посилалося комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» у справі № 36/140.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2004р. у справі № 36/140, в якій брали участь Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» (позивач) та Колективне підприємство «Фірма Наш Дім» (відповідач), так як під час розгляду даної справи Господарським судом міста Києва було встановлено той факт, що спірне майно не належить на праві власності територіальній громаді Деснянського району міста Києва.

Згідно частини другої ст. 35 ГПК України - факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Викладене вище підтверджує недоведеність обставин, що мають значення для справи, а саме: право комунальної власності Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації на спірне майно та закріплення цього майна за Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва, на праві повного господарського відання, які місцевий господарський суд визнав встановленими та спростовують висновок місцевого господарського суду про те, що «нежитлові приміщення загальною площею 247,40кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 73/1 належали до комунальної власності територіальної громади міста Києва щонайменше з 1987 року».

Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення, серед іншого, мотивував його висновком про те, «що цивільне законодавство не містило та не містить норм щодо припинення права власності внаслідок нездійснення його реєстрації».

Такий висновок місцевого господарського суду є абсолютно казуїстичним, та таким, що не відповідає обставин справи. Під час розгляду апеляційної скарги встановлено, що як під час слухання справи в суді першої інстанції так і під час розгляду апеляційної скарги відповідач не заперечував проти позову, з тих підстав, що у позивачів припинено право власності та право господарського відання на спірне майно, навпаки, відповідач доводив, з чим погодився суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги позивачів не підлягають задоволенню, так як у позивачів не має жодних майнових чи не майнових прав щодо спірного майна, так як воно не було набуте ними ні в силу Закону, ні в результаті будь-якого правочину.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги докази відповідача, що позивачі не мають жодних майнових чи не майнових прав щодо спірного майна, а тому відповідач - 2 не мав жодних законних підстав передавати в оренду спірне майно, внаслідок чого місцевим господарським судом безпідставно визнано за позивачем - 2 право на передачу в оренду спірного майна, чим порушено положення абз.3 ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч.1 ст.761 ЦК України, згідно яких право передання в оренду майна має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Враховуючи вищевикладене, факт володіння та користування відповідачем спірним майном не порушує прав позивачів, а тому позов першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва, заявлений в інтересах цих осіб, є безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.

Наведене вище доводить незаконність рішення суду першої інстанції про звільнення та повернення відповідачем спірного майна, а також виникнення у відповідача боргу в розмірі 132 801,91грн. та його стягнення за оскаржуваним рішенням.

Стаття 4-3 ГПК України визначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до положень ст. ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Суд першої інстанції оцінюючи докази по справі приділив увагу лише поясненням позивачів, перевіряючи фактичні данні щодо наявності чи відсутності прав на спірне майно, не взяв до уваги відсутність певних засобів доказування, внаслідок чого висновки місцевого господарського суду, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, що потягло прийняття необґрунтованого та незаконного рішення по справі.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 19.05.2014р. у справі № 910/14566/13 прийнято з порушення та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства "Фірма Наш Дім" на рішення Господарського суду м. Києва від 19.05.2014р. у справі № 910/14566/13 задовольнити повністю.

Рішення Господарського суду м. Києва від 19.05.2014р. у справі № 910/14566/13 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (02260, м.Київ, пр. Мяковського, 29, код ЄДРПОУ 37415088) на користь Колективного підприємства "Фірма Наш Дім" (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б, р/р 260023010297 Деснянське відділення.ОБУ №8451, МФО 320230, код ЄДРПОУ 05275641) 969, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за поданняапеляційної скарги.

Видати наказ.

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, р/р 2600333540901 філії Акціонерного банку "Південний", МФО 320917, код ЄДРПОУ 31776030) на користь Колективного підприємства "Фірма Наш Дім" (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б, р/р 260023010297 Деснянське відділення ОБУ № 8451, МФО 320230, код ЄДРПОУ 05275641) 969, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

Матеріали справи № 14/14566/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх