Ухвала

від 09.07.2014 по справі 821/4036/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4036/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 16.10.2013р. №0004701702 про донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 140 293,11 грн., в тому числі 88 234,49 грн. основного зобов'язання та 22 058,62 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки, в ході якої відповідачем зроблено висновки про неможливість реального здійснення фінансово-господарської діяльності у взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ПП «Інсайт Плюс» за серпень 2011р., ТОВ «Агротранстрейд Компані» за період червень-липень 2012р., ПП «Градостройінвест-СВ» за червень 2012р. та, відповідно про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за операціями із вказаними контрагентами. Позивач стверджував, що такі висновки є помилковими, оскільки вони не ґрунтуються на дійсних обставинах взаємовідносин позивача із контрагентами, а засновані на суб'єктивній думці відповідача про неможливість реального постачання товарів. При цьому позивачем надавались до перевірки всі необхідні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами-постачальниками ПП «Інсайт Плюс» за серпень 2011р., ТОВ «Агротранстрейд Компані» за період червень-липень 2012р., ПП «Градостройінвест-СВ» за червень 2012р. та правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Херсонській області від 16 жовтня 2013 року №0004701702 про донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 140293,11 грн., в тому числі 88234,49 грн. основного зобов'язання та 22058,62 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом позову є податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 16.10.2013р. №0004701702 про донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 140 293,11 грн., в тому числі 88 234,49 грн. основного зобов'язання та 22 058,62 грн. штрафних санкцій, яке прийнято на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 06.09.2013р. №717/21-03-17-02/НОМЕР_1.

Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ПП «Проторус Інвест Груп» за період липень-серпень 2010р., ПП «Інсайт Плюс» за серпень 2011р., ТОВ «Агротранстрейд Компані» за період червень-липень 2012р., ПП «Градостройінвест-СВ» за червень 2012р., за наслідками якої складено акт від 06.09.2013р. №717/21-03-17-02/НОМЕР_1.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що податковим органом зроблено висновки про відсутність поставки товарів, надання послуг (виконання робіт) ПП «Інсайт Плюс», ТОВ «Агротранстрейд Компані», ПП «Градостройінвест-СВ» платнику податків ФОП ОСОБА_1 у період 2011-2012р.р., що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. На думку податкового органу, відповідно до п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215 Цивільного кодексу України укладені з ПП «Інсайт Плюс» правочини є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Також податковий орган вважав, що у ФОП ОСОБА_1 відсутні об'єкти за операціями із вищеназваними юридичними особами, які підпадають під визначення ст.185 та ст.186 Податкового кодексу України, а дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за періоди, що перевірялись, є недійсними.

У зв'язку з цим податковий орган зробив висновки, що позивачем порушені вимоги пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3, пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та занижено податок на додану вартість в загальній сумі 115 734,49 грн., в тому числі: за липень-серпень 2010р. на суму 27 500,00 грн. за серпень 2011р. на суму 10 000,00 грн., за червень 2012р. на суму 50 591,66 грн., за липень 2012р. на суму 27 642,83 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що судження відповідача про безтоварність укладених позивачем правочинів є помилковими

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За змістом пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

На підставі п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За правилами п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичних осіб - підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу («Податок на прибуток підприємств»).

У відповідності до пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3, пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

За змістом п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

На підставі пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

За правилами пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, цією ж статтею визначені обов'язкові реквізити податкової накладної.

В ході судового розгляду встановлено, що податковим органом за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ставиться під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами-постачальниками ПП «Інсайт Плюс» за серпень 2011р., ТОВ «Агротранстрейд Компані» за період червень-липень 2012р., ПП «Градостройінвест-СВ» за червень 2012р.

Варто зазначити, що вимогами п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 (далі - Порядок № 984), передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

За правилами п.6 Порядку № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В ході перевірки відповідачем використано акт ДПІ у м. Херсоні від 21.05.2012р. №210/22-4 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП «Інсайт плюс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та покупцями за серпень 2011р., акт Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції від 16.10.2012р. №57/23-1/38047265 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Агротранстрейд Компані» з постачальниками та покупцями за червень-вересень 2012р., акт ДПІ у м. Херсоні від 11.07.2012р. №98/15-3/34555182 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Градостройінвест-СВ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. та з 01.05.2012р. по 31.05.2012р.

При цьому будь-які первинні документи щодо господарських операцій між позивачем та вказаними юридичними особами відповідачем не досліджувались, що визнано в судовому засіданні суду першої інстанції представником відповідача.

Водночас на підставі акту ДПІ у м. Херсоні від 21.05.2012р. №210/22-4, відповідачем зроблені висновки про безпідставність декларування ПП «Інсайт плюс» податкового кредиту за серпень 2011р. та відсутність об'єкту оподаткування при продажу товарів контрагентам - покупцям, а відтак і про відсутність у позивача як контрагента об'єктів оподаткування та неправомірне включення до податкового кредиту сум ПДВ за серпень 2011р. в сумі 10 000,00 грн.

З аналізу змісту акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 06.09.2013р. №717/21-03-17-02/НОМЕР_1 та акту ДПІ у м. Херсоні від 21.05.2012р. №210/22-4, вбачається, що єдиною підставою для таких висновків був факт наявності серед контрагентів-постачальників ПП «Інсайт плюс» такого суб'єкта господарювання, як ТДВ «Гулівер», яке відсутнє за місцезнаходженням, не звітує про наявність основних фондів та щодо якого неможливо підтвердити факт передачі товарів чи послуг. Також, відсутні будь-які дані, що передані позивачу від ПП «Інсайт плюс» товари, були отримані останнім від ТДВ «Гулівер».

Водночас, в ході судового розгляду встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 10 000,00 грн., сплачені ним у складі вартості наданих ПП «Інсайт плюс» будівельних послуг відповідно до договору №28 від 26.07.2011р.

Згідно умов цього договору, ПП «Інсайт плюс» як підрядник зобов'язується виконати на користь ФОП ОСОБА_1 як замовника будівельні роботи з ремонту приміщення кухні п'ятиповерхового гуртожитку Херсонського кооперативного коледжу за адресою : м. Херсон, проспект Ушакова, 60. Вартість робіт за договірною ціною складає 60 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10 000,00 грн.; підрядник зобов'язується виконати роботи з власних матеріалів.

Факт виконання робіт підтверджується дослідженими в ході судового розгляду первинними документами, які надані позивачем: договором №28 від 26.07.2011р., виписаною на його підставі податковою накладною №30 від 25.08.2011р., платіжним дорученням №658 від 25.08.2011р., актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за серпень 2011р., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2011р., випискою за особовим рахунком від 25.08.2011р.

Перелічені документи у своїй сукупності та кожен окремо відповідають ознакам первинного документу, наведеним у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а, отже, є належними і допустимими доказом, що фіксують господарські операції.

Жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував доводи позивача про реальність та дійсність господарських операцій з ПП «Інсайт плюс», а також про недійсність перелічених вище первинних документів, відповідачем до суду не надано.

Також в ході судового розгляду встановлено, що під час перевірки відповідачем використано акт Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції від 16.10.2012р. №57/23-1/38047265 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Агротранстрейд Компані» з постачальниками та покупцями за червень-вересень 2012р., оскільки стан цього платника податків є «8» - внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. За змістом цього акту, ТОВ «Агротранстрейд Компані» не знаходиться за місцезнаходженням, звіту форми 1 ДФ не подавало, за даними декларації з податку на прибуток основні фонди на підприємстві відсутні, а тому воно не має фізичних та технічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій.

На підставі вказаного акту податковим органом зроблено висновок про відсутність у позивача об'єктів оподаткування з господарських операцій з ТОВ «Агротранстрейд Компані» та неправомірне включення до податкового кредиту сум ПДВ за червень-липень 2012р. в загальній сумі 44 901,16 грн.

Проте, в ході судового розгляду встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (покупцем) та ТОВ «Агротранстрейд Компані» (продавцем) укладено договір від 13.06.2012р. №1306/1 поставки будівельних матеріалів вартістю 300 000,00 грн. На виконання цього договору ТОВ «Агротранстрейд Компані» поставлено позивачу будівельних матеріалів на загальну суму 269 407,00 грн., в тому числі ПДВ - 44 901,18 грн.

Позивачем надано договір від 13.06.2012р. №1306/1, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, які у своїй сукупності підтверджують факт реального постачання ТОВ «Агротранстрейд Компані» на адресу позивача товарів.

При цьому варто зауважити, що надані позивачем документи відповідають вимогам до первинних документів, які закріплені в ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Водночас податковий орган ці первинні документи не витребовував від позивача, а тому не досліджував під час проведення перевірки. Доказів, які б спростовували доводи позивача про дійсне постачання товарів, відповідачем до суду не надано, як і не спростовано чинність поданих ФОП ОСОБА_1 первинних документів.

Також слід зазначити, що податковим органом не надано належних доказів відсутності у ТОВ «Агротранстрейд Компані» як контрагента-постачальника позивача, реальної можливості до вчинення задекларованих господарських операцій. Зокрема, факт відсутності працюючих на підприємстві нічим не підтверджений, висновок відповідача про таке ґрунтується лише на тій обставині, що ТОВ «Агротранстрейд Компані» не подав у 2012р. звіту форми 1 ДФ. Жодних доказів про те, що саме на час здійснення господарських операцій із позивачем ТОВ «Агротранстрейд Компані» не знаходилось за своїм місцезнаходження, відповідачем також не надано. Використаний же відповідачем акт Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції від 16.10.2012р. №57/23-1/38047265 про неможливість проведення зустрічної звірки таким доказом бути не може з урахуванням інших доказів, які надані позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган використав акт ДПІ у м. Херсоні від 11.07.2012р. №98/15-3/34555182 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Градостройінвест-СВ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. та з 01.05.2012р. по 31.05.2012р.

За цим актом зроблено висновки про не підтвердження реальності здійснення ПП «Градостройінвест-СВ» господарських відносин з платниками податків за вказаний період, оскільки підприємство має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, основні засоби згідно декларації з податку на прибуток за І квартал 2012р. відсутні, відповіді про належність підприємству нерухомого майна, земельних ділянок та автотранспорту не отримані.

Водночас в ході судового розгляду встановлено, що між ПП «Градостройінвест-СВ» (продавцем) та ФОП ОСОБА_1 (покупцем) 22.05.2012р. укладено договір №220503 поставки будівельних матеріалів вартістю 250 000,00 грн. На виконання цього договору ПП «Градостройінвест-СВ» поставлено позивачу будівельних матеріалів на загальну суму 200 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 33 333,14 грн.

Позивачем до суду першої інстанції було надано договір від 22.05.2012р., податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, які у своїй сукупності підтверджують факт реального постачання ПП «Градостройінвест-СВ» на адресу позивача товарів.

Дослідженням наданих позивачем документів встановлено, що вони відповідають вимогам, які пред'являються законодавством (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») до первинних документів.

Доказів, які б спростовували доводи позивача про реальне постачання товарів, відповідачем до суду не надано, як і не спростовано дійсність поданих ФОП ОСОБА_1 первинних документів. Жодних доказів про те, що саме на час здійснення господарських операцій із позивачем ПП «Градостройінвест-СВ» не знаходилось за своїм місцезнаходження, податковим органом також не надано.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз наданих позивачем первинних та платіжних документів у сукупності із установленими обставинами справи свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та витрат по операціях з ПП «Інсайт Плюс», ТОВ «Агротранстрейд Компані», ПП «Градостройінвест-СВ», які були предметом перевірки.

На момент проведення операцій з позивачем наведені вище підприємства мали свідоцтва про реєстрацію платниками ПДВ, а тому мали право на виписку податкових накладних. Анулювання свідоцтв здійснено податковим органом вже після вчинення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1

Також не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит порушення податкового законодавства іншими контрагентами по ланцюгу постачання.

За правилами пп.16.1.2-16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Варто зазначити, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені в акті перевірки обставині діяльності ПП «Інсайт Плюс», ТОВ «Агротранстрейд Компані», ПП «Градостройінвест-СВ», з якими ДПІ у м. Херсоні пов'язує свої висновки про безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності цих контрагентів в матеріалах справи відсутні. Податковий орган не обґрунтував наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальників на момент проведення з ними операцій.

Колегія суддів також зазначає, що висновки перевіряючого порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Щодо механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, варто зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України встановлюють вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій, але акт перевірки не містить зауважень щодо правильності складання наданих позивачем первинних документів, оскільки відповідачем вони і не перевірялись.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, податковий орган повинен був надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів та послуг у вищевказаних контрагентів в дійсності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем в їх адрес коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг. А оскільки такі дії, які ставляться відповідачем у провину позивачу, за своєю суттю мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства. Однак у даній справі докази вчинення позивачем таких дій відсутні.

В ході проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари роботи чи послуги від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

Водночас в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

Податковий орган не посилається на факти вчинення представниками позивача таких злочинних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаних контрагенті, до кримінальної відповідальності за такі дії.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ПП «Інсайт Плюс», ТОВ «Агротранстрейд Компані», ПП «Градостройінвест-СВ» та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з цими підприємствами, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Отже, судження відповідача про безтоварність укладених позивачем правочинів є помилковими, оскільки базуються лише на особистих припущеннях податкового органу, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі у справі № 821/4036/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян