Рішення

від 10.07.2014 по справі 906/621/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" липня 2014 р. Справа № 906/621/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Лісовчук В.В., довіреність № 124 від 11.06.2014 р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелла Пак Україна" (м.Луцьк, Волинська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемь" (м. Житомир)

про 10901,35 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стелла Пак Україна" (м.Луцьк, Волинська область) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемь" (м.Житомир) про стягнення 6160,70 грн., з яких 5731,01 грн. основного боргу, 272,99 грн. пені, 126,08грн. інфляційних та 30,62 грн. 3% річних на підставі договору купівлі-продажу товару №24/04/12 від 24.04.2012р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 14.05.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №906/621/14, розгляд справи призначено на 12.06.2014р.

23.05.2014 р. на адресу суду повернулася неврученою ухвала господарського суду Житомирської області від 14.05.2014р. по справі №906/621/14, яка направлялася на адресу відповідача: 10019, м.Житомир, вул.Комерційна,4, з довідкою поштового відділення щодо причин повернення: "За закінченням терміну зберігання".

10.06.2014 р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вих.№122 від 06.06.2014р.), відповідно до якої ТОВ "Стелла Пак Україна" просить стягнути з відповідача на користь позивач 10901,35 грн., з яких 9779,92 грн. основного боргу, 434,55 грн. пені, 608,07 грн. інфляційних, 78,81 грн. 3% річних. До заяви додані додатки згідно переліку та докази направлення відповідачу заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Враховуючи приписи ст.ст.22, 55 ГПК України, судом прийнято до розгляду заяву ТОВ "Стелла Пак Україна" про збільшення позовних вимог за вих.№122 від 06.06.2014р., розгляд справи здійснюється в межах визначеної даною заявою ціни позову в сумі 10901,35 грн.

Зважаючи на неявку представника відповідача в засідання 12.06.2014р., для надання відповідачу можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, розгляд справи відкладено судом на 10.07.2014р.

01.07.2014р. до суду від позивача надійшов на вимогу ухвал суду з супровідним листом обґрунтований розрахунок суми основного боргу, починаючи з 30.11.2013 р. (а.с.92-95).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі згідно заяви про збільшення позовних вимог. Як пояснив представник позивача, внаслідок збою у програмі в обґрунтованому розрахунку суми основного боргу допущено помилки при зазначенні номерів платіжних доручень (збились на один порядковий номер), проте, всі інші відомості відповідають фактичним обставинам. Представником подано до справи згідно клопотання (вх.№9241/14) наявні у нього платіжні документи, роздруковані з системи Клієнт-Банк, щодо здійснених відповідачем платежів в рахунок часткового погашення боргу (а.с.98-109). Також, до суду факсом передано позивачем обґрунтований розрахунок суми основного боргу, в якому позивачем усунуто наявні у надісланому суду розрахунку недоліки (а.с.96) та платіжне доручення №1310 від 20.12.2013р. щодо часткового погашення заборгованості відповідачем (а.с.97).

Представник відповідача для участі в судовому засіданні не прибув.

Як уже зазначалося, судом вживались всі необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, дату, час та місце судових слухань: ухвали суду надсилались Товариству з обмеженою відповідальністю "Кемь", проте, адресовані відповідачу рекомендований з повідомленням про вручення та рекомендований лист з ухвалами суду повернулись на адресу суду неврученими з довідкою поштового відділення щодо причин повернення "За закінченням терміну зберігання" (а.с.52-54, 89-91).

Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п.3.9 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п.3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, жодних письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судових засіданнях до суду не надходило.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, а також, запобігаючи невиправданому затягуванню розгляду спору по справі з огляду на встановлений ст.69 ГПК України строк вирішення спору та зважаючи на приписи ст.75 ГПК України, зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 10.07.2014р. за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24.04.2012р. між Товариством з обмежкеною відповідальністю "Стелла Пак Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кемь" (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару №24/04/12 (а.с.15-17), за яким продавець зобов'язується передавати у власність покупця товар партіями, згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору (п.1.1. договору). Сторонами також підписано протокол розбіжностей до договору (а.с.18).

Згідно п.1.3. договору, загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару.

У відповідності до п.3.1. договору, асортимент, кількість товару погоджуються сторонами в замовленні і зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 5.1. договору встановлено, що ціна кожної партії товару погоджується сторонами в замовленні, а також зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 6.1. договору, оплата за товар здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару покупцю. Розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем готівкою або в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, який вказаний в цьому договорі або повідомлений продавцем додатково (п.6.2. договору).

Згідно пункту 9.2.3 договору покупець зобов'язаний, зокрема, проводити оплату товару в розмірах і терміни, установлені даним договором.

Пунктом 11.1. договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р., але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. При цьому, в пункті 11.2. договору передбачено, що дія даного договору продовжується на кожний наступний рік на тих же умовах, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення договору, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні норми містяться в ст.193 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до умов договору купівлі-продажу №24/04/12 від 24.04.2012р. позивач виконував свої зобов'язання належним чином, передаючи відповідачу товар в узгодженому договором порядку, партіями, відповідно до видаткових накладних, у тому числі, згідно видаткової накладної РН-0002166 від 06.12.2013р. на суму 6851,53 грн., видаткової накладної РН-0002254 від 19.12.2013р. на суму 6586,40грн., видаткової накладної РН-0000052 від 16.01.2014 р. на суму 5935,54грн., видаткової накладної РН-0000163 від 30.01.2014р. на суму 11254,93грн.

Поданий до справи акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами (а.с.64) підтверджує, що в межах існуючих між сторонами правовідносин на підставі договору купівлі-продажу №24/04/12 від 24.04.2012р. у відповідача виникла заборгованість за отриманий товар перед позивачем, яка станом на 30.11.2013р. складала 14805,88 грн.

Згідно поданого позивачем до справи обґрунтованого розрахунку суми боргу (а.с.93, 96), підтвердженого наявними у позивача первинними документами, відповідачем неналежним чином виконувались зобов'язання з оплати отриманого товару, на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість складала 9779,92 грн.

Відповідно до бухгалтерської довідки за №125 від 11.06.2014р., станом на 11.06.2014р. сума основного боргу відповідача перед ТОВ "Стелла Пак Україна" не змінилась та становить 9779,92 грн. (а.с.85).

На день розгляду справи відповідач доказів погашення вказаної суми боргу перед позивачем суду не надав.

З огляду на викладене, позов в частині стягнення 9779,92 грн. основного боргу заявлений обгрунтовано, підтверджується відповідними доказами та грунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню господарським судом.

При цьому, вищевикладеними встановленими обставинами справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі продажу товару №24/04/12 від 24.04.2012 р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У даному випадку, відповідачем у справі було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару згідно умов договору.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 608,07 грн. інфляційних та 78,81 грн. 3% річних.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних (а.с.57), господарський суд встановив їх правомірність та, відповідно, обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 608,07 грн. інфляційних та 78,81 грн. 3% річних.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами договору сторони передбачили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п.6.1. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки (п.10.2.1 договору).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені на загальну суму 434,55 грн. за періоди прострочення по кожній окремій партії товару (а.с.56), господарський суд встановив його відповідність вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача 434,55 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. В даному випадку, відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів у спростування позовних вимог не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню повністю: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 9779,92 грн. основного боргу, 434,55 грн. пені, 608,07 грн. інфляційних та 78,81 грн. 3% річних.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемь" (10019, м.Житомир, вул.Комерційна, 4, ідентифікаційний код 36389780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелла Пак Україна" (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Потебні, буд.52А, ідентифікаційний код 33559762):

- 9779,92 грн. основного боргу,

- 434,55 грн. пені,

- 608,07 грн. інфляційних,

- 78,81 грн. 3% річних,

- 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.07.14

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу (реком.)