Рішення

від 14.07.2014 по справі 916/1619/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2014 р.Справа № 916/1619/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: Моценко О.В. згідно довіреності від 14.04.2014р.;

від відповідача: Зелик Г.О. згідно довіреності від 25.12.2013р. за №580; Чорноморченко А.Б. згідно довіреності від 08.07.2014р. за №260;

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Картпром" (м. Київ);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропром" (м. Одеса);

про стягнення 154176,96грн.

У засіданні суду оголошувались перерви, а саме: з 02.07.2014р. по 09.07.2014р. та з 09.07.2014р. по 14.07.2014р. на підставі ст.77 ГПК України.

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони відповідно до ст.69 ГПК України.

28.04.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Картпром" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропром" про стягнення 154176,96грн.

Ухвалою суду від 29.04.2014р. порушено провадження у справі № 916/1619/14 за зазначеним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з підстав викладених в позовній заяві. Пояснив, що позивач належно виконав умови договору поставки, поставив відповідачу товар. Але відповідач неналежно виконував умови договору, бо систематично не розраховувався своєчасно за отриманий товар. Заперечення відповідача є безпідставними, оскільки за отриманий товар по видаткових накладних №РН-0000105 від 14.03.2013 року та № 449 від 18.10.2013р. і №450 від 18.10.2013р. відповідач розрахувався, що підтверджується платіжними дорученнями і виписками з банку, в яких зазначено підставу сплати - рахунки, які зазначені в спірних накладних №РН-0000105 від 14.03.2013 року та № 449 від 18.10.2013р. і №450 від 18.10.2013р. Відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували поставку позивачем неякісного товару. Складені акти відповідачем не відповідають Інструкції П-7. Предметом спору у справі не являється поставка неякісного товару.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову. Пояснювали, що товар по видаткових накладних №РН-0000105 від 14.03.2013 року та № 449 від 18.10.2013р. і №450 від 18.10.2013р. відповідач не отримував. А сплата вартості товару не підтверджує отримання товару. Відповідач не надав довіреності на отримання товарів у позивача представниками відповідача. Також зазначили, що відповідач повністю зарахував сплату вартості товарів згідно виписок з банку і спору в цій частині немає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Картпром» (надалі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідропром» (надалі відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 1801/2013.

Предметом договору є зобов'язання постачальникапротягом дії договору поставити та передати у власність покупцю гофрокартонну продукцію, а покупця - прийняти та оплатити товар згідно з умовами цього договору.

Найменування, кількість, ціни та асортимент зазначаються у специфікаціях - додатках до договору, що є невід'ємною частиною даного договору, складені на підставі замовлень покупця.

За умовами п. 2.1 договору, якість товару повинна відповідати державним стандартам, технічним умовам, іншій документації, що встановлює вимоги до якості товару, і посвідчуватись сертифікатом якості виробника. Найменування, номери та стандартів, технічних умов, іншої документації встановлюється також в специфікаціях до договору.

Розділом 3 договору передбачено, що поставка товарів здійснюється у відповідності до вимог міжнародних правил ІНКОТЕРМС - 2000. Умови поставки зазначаються в специфікаціях на поставку відповідної партії товару. Постачальник зобов'язався поставити продукцію в 15-денний термін з дня надання покупцем заявки та підписання відповідної специфікації.

Зобов'язання постачальника відносно поставки товару вважаються виконаними в момент передачі товару. Право власності на поставлену партію товарів переходить до покупця з моменту передачі такої партії товару покупцю. Покупець зобов'язаний прийняти партію товару в строки, визначені чинним законодавством України.

Приймання покупцем партії товару за кількістю здійснюється згідно з „Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" №П-6, затвердженою Постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 15.06.1965 р. Приймання покупцем партії товару за якістю здійснюється відповідно до «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" № П-7, затвердженою Постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 25.04.1966 р.

Відповідно п. 4.1 договору ціна товару, що поставляється, зазначається у специфікаціях.

Згідно п. 4.2 договору порядок розрахунків за товар, що поставляється, зазначається сторонами в специфікаціях (додатках до договору).

Відповідно до п. 4.3 договору зобов'язання покупця з оплати товару вважаються виконаними в день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Приписами розділу 5 договору передбачено за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки в частині, не покритій штрафними санкціями.

Штрафні санкції визначені сторонами у вигляді пені в розмірі подвійної ставки НБУ діючої в період, за який сплачується пеня, за несвоєчасну оплату товару покупцем, за порушення покупцем строків приймання товару, за порушення Постачальником строків поставки товару( п.5.2 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

На виконання умов договору №1801/2013 від 18.01.2013р., позивач поставив товар, а відповідач отримав товар згідно видаткових накладних, наявних в матеріалах справи (а.с. 22-51), однак останній не розрахувався за отриманий товар в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 137909,89грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших в'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статья 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі - товарів (робіт, послуг).

Отже, відповідач неналежно виконав прийняте зобов'язання за договором, бо не розрахувався за отриманий товар в повному обсязі станом на час подачі позову та на час розгляду справу, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 137909,89грн. і тому суд задовольняє позов в частині стягнення основного боргу.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 10995,12грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд вважає, що розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов у частині стягнення з відповідача пені у сумі 10995,12грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2455,73грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 2816,22грн.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 3% річних в сумі 2455,73грн. та суму інфляційних втрат в розмірі 2816,22грн.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів повної сплати заборгованості за отриманий товар не надав.

Суд не приймає доводи відповідача в частині не отримання товару по видаткових накладних №РН-0000105 від 14.03.2013 року та № 449 від 18.10.2013р. і №450 від 18.10.2013р., оскільки доводи останнього спростовуються матеріалами справи, зокрема: платіжними дорученнями - виписками з банку, якими оплачений товар, отриманий відповідачем по спірних накладних, в яких зазначаються підстави оплати: рахунки, що були зазначені в спірних накладних. При цьому, сплачена сума відповідає сумі отриманого товару, яка зазначена в спірних накладних.

Також суд не приймає доводи відповідача щодо поставки неякісного товару позивачем, оскільки в передбачених законом способах відповідач не довів поставку неякісних товарів. До того ж, у справі немає предмету спору щодо поставки неякійсного товару.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 137909,89грн. - основного боргу, 10995,12грн. - пені, 2455,73грн. - 3% річних, 2816,22грн.- інфляційних втрат, оскільки вимоги підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропром", оскільки по вині останнього позивач вимушений був звернутись до суду за захистом порушених прав.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 69, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідропром" (65005, м. Одеса, вул. Середня, 83-Б, код ЄДРПОУ 31292870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Картпром" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, 9, код ЄДРПОУ 38179833):

- 137909,89грн. - основного боргу,

- 10995,12грн. - пені,

- 2455,73 грн. - 3% річних,

- 2816,22грн.- інфляційних,

- 3083,54грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 17 липня 2014р.

Суддя Брагіна Я.В.