Постанова

від 27.06.2014 по справі 804/6682/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2014 р. Справа № 804/6682/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Конєвої С.О.

розглянувши у скороченому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія "ІНТЕР" про стягнення 6187,28 грн., -

ВСТАНОВИВ :

13 травня 2014 року Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія "ІНТЕР" та просить стягнути з відповідача суму узгодженого грошового зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями №0000581520 від 11.06.2013 року, №0003111501 від 05.11.2013 року, № 0000342204 від 10.02.2014 року та податковою декларацією з податку на додану вартість № 9082589726 від 20.12.2013 року у розмірі 6187,28 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та має податковий борг по податку на додану вартість у загальній сумі 6187,28 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою відповідачем штрафних санкцій по податковим повідомленням-рішенням: №0000581520 від 11.06.2013р., №0003111501 від 05.11.2013р., №0000342204 від 10.02.2014р. та декларації з ПДВ № 9082589726 від 20.12.2013р. з урахуванням переплати відповідачем податкового боргу у сумі 14,31 грн. та пені у розмірі 1,59 грн. Позивачем вживалися заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України на адресу відповідача була надіслана податкова вимога № 9-25 від 19.02.2014р., яка добровільно не була погашена у встановлені законом строки, а тому позивач просить стягнути вищезазначену суму боргу з відповідача у судовому порядку.

Ухвалою суду від 16.05.2014 р. про відкриття скороченого провадження скорочене провадження у справі, відповідачу було запропоновано у строк до 29.05.2014р. надати до суду письмові заперечення на позов та докази в обґрунтування заперечень або заяву про визнання позову (а.с. 1).

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про відкриття провадження у цій справі та її розгляд у скороченому провадженні повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи (а.с. 40).

У відповідності до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адресу повістки надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні, суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав, приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно до п.2 ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія "ІНТЕР" 03.05.2001р. зареєстровано як юридична особа за адресою: 49051, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Будівельників, буд.23, офіс 512 та з 23.05.1994р. знаходиться на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області як платник податків за №17957, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.04.2014р., довідкою про взяття на облік платника податків від 08.06.2012р. № 21732 (а.с. 5, 29).

Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія "ІНТЕР" має податковий борг перед бюджетом на загальну суму 6187,28 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 27).

Зазначений податковий борг виник у зв'язку з наступним.

22.05.2013р. податковою інспекцією було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2013 року було складено акт №1287/15.2-31/13448015, за висновками якого було встановлено порушення відповідачем п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: безпідставне віднесення суми ПДВ у розмірі 3327,55 грн. до податкового кредиту за березень 2013р. (а.с.31-33).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000581520 від 11.06.2013р., за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 3328 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі - 832 грн. (а.с.11).

Вказане вище податкове повідомлення-рішення було вручено особисто представнику відповідача 14.06.2013р., що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 11 - зворот).

Таким чином, з урахуванням дати вручення відповідачеві вказаного податкового повідомлення-рішення (14.06.2013 року), податковий борг за вказаним податковим повідомленням - рішенням виник у відповідача з 25.06.2013 року.

Також, 29.10.2013р. податковою інспекцією було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за серпень 2013 року, за результатами якої було складено акт, за висновками якого було встановлено несвоєчасне подання податкової звітності з ПДВ за серпень 2013р. в порушення вимог п.п. 49.18.1 (49.18.2) п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України .

На підставі вказаного акту перевірки 05.11.2013р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003111501, за яким визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1020грн. (а.с.12).

Вказане вище податкове повідомлення-рішення було вручено особисто представнику відповідача під розпис 05.11.2013р., що підтверджується відміткою про отримання на корінці податкового повідомлення-рішення (а.с. 12).

Таким чином, з урахуванням дати вручення відповідачеві вказаного податкового повідомлення-рішення (05.11.2013 року), податковий борг за вказаним податковим повідомленням - рішенням виник у відповідача з 18.11.2013 року.

21.01.2014р. податковим органом було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2013 року, в результаті якої було складено акт №214/04-66-22-04-06/13448015, за висновками якого було встановлено порушення відповідачем п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне подання податкової звітності з ПДВ за липень 2013р. (а.с. 37-38).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342204 від 10.02.2014р., за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість на суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі - 1020 грн. (а.с.13).

Вказане вище податкове повідомлення-рішення було вручено представнику відповідача 26.02.2014р., що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи (а.с. 13-зворот).

Таким чином, з урахуванням дати вручення відповідачеві вказаного податкового повідомлення-рішення (26.02.2014 року), податковий борг за вказаним податковим повідомленням - рішенням №0000342204 виник у відповідача з 10.03.2014 року.

Із матеріалів справи також вбачається, що відповідач до податкового органу подав податкову декларацію з ПДВ від 20.12.2013р. № 9082589726 у якій зазначив про сплату узгодженого грошового зобов'язання у розмірі 438 грн. (а.с. 6-8).

Вказана сума грошового зобов'язання не була сплачена у встановлені законодавством строки.

Згідно до п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Так, на виконання вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, з метою вжиття заходів щодо погашення податкового боргу Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» №9-25 від 19.02.2014р. на суму 5165,69 грн., у тому числі на суму податкового боргу за основним платежем у розмірів 3313,69 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 1832 грн., яку направлено відповідачу 25.02.2014р., що підтверджується наявним в матеріалах справи доказами (а.с. 14).

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилися не виконана відповідачем у встановлені законодавством строки.

Згідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

За приписами п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у інформаційному листі від 23.04.2012р. № 1044/11/13а.

Підпунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтями 16, 36 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

За п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

П.203.2 ст.204 Податкового кодексу України передбачає, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Також, згідно і п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно наведеного у листі позивача від 28.05.2014р. розрахунку податкового боргу, відповідач має податковий борг у загальній сумі 6187,28 грн., у тому числі 3313,69грн. -основний платіж за податковим повідомленням-рішенням № 0000581520, 832 грн. - штрафна санкція по податковому повідомленню-рішенню №0000581520, 1020грн. - штрафна санкція по податковому повідомленню-рішенню №00000342204, також 1,59 грн. - пеня (а.с. 27).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач доказів погашення податкового боргу у встановлені законом строки в сумі 6187,28 грн. суду не надав, а також не надав доказів і оскарження у встановленому законодавством порядку вищенаведених податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що факт порушення відповідачем вимог діючого законодавства доведений, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія "ІНТЕР" про стягнення 6187,28 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія "ІНТЕР" (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Будівельників, буд.23, офіс 512, код ЄДРПОУ 13448015) на користь державного бюджету (р/р 31114029700008 за кодом бюджетної класифікації 14010100, отримувач: УДКС України у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська, код 37989253, банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровська, МФО 805012) - податковий борг у загальній сумі 6187 грн. 28 коп. (шість тисяч сто вісімдесят сім гривень 28 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст.183-2, ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва