Постанова

від 09.07.2014 по справі 911/3662/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 911/3662/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Перемога" простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2013 року, ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Перемога" 14 131,36 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1 200,20 грн. пені та 635,12 грн. втрат внаслідок інфляції.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що за договором від 15.11.2012 року ТОВ "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" відступило йому право вимоги до ТОВ СП "Перемога" щодо стягнення відсотків, інфляційних втрат та пені на загальну суму 15 966,68 грн., що є зобов'язаннями останнього які виникли внаслідок неналежного виконання ним зобов'язань за договором поставки від 13.09.2012 року, а оскільки за договором поруки № 21-12-2012-30 від 21.12.2012 року ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" поручилося перед позивачем за виконання ТОВ СП "Перемога" зобов'язань з оплати пені у сумі 1 200, 20 грн., то на його думку солідарному стягненню з відповідачів підлягало 1 200,20 грн. пені, а з ТОВ СП "Перемога" 14 131,36 грн. відсотків та 635,12 грн. інфляційних втрат.

Рішення господарського суду Київської області від 17.02.2014 року позов задоволено частково та постановлено про солідарне стягнення з відповідачів 1 200,20 грн. пені, 1 300 грн. на відшкодування витрат на послуги адвоката та 1 689,70 грн. судового збору. Стягнено з ТОВ СП "Перемога" 14 131,36 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 349,31 грн. інфляційних втрат, а в решті позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року рішення місцевого господарського суду скасовано та постановлено нове рішення про відмову в позові у повному обсязі.

Постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 16.06.2014 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача - ТОВ СП "Перемога", перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанціями, відносини ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Перемога" з ТОВ "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" врегульовані договором поставки № ТК130910/1 від 13.09.2012 року, за яким останнє зобов'язалось поставити та передати у власність сільськогосподарського підприємства посівний матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а підприємство оплатити вартість отриманого товару у строки, що зазначаються у специфікаціях.

У розділі 8 цього договору сторони визначили, що за прострочення строків оплати товару сільськогосподарське підприємство сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 відсотка від простроченої суми за кожен день прострочення, нарахування якої здійснюється до моменту виконання грошового зобов'язання з позовною давністю по цих вимогах у 3 роки (п. п. 8.4, 8.6), а також сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 0,5 % за кожен день заборгованості.

При виконанні договору № ТК130910/1 від 13.09.2012 року виник спір, який вирішено господарським судом Одеської області, за рішенням якого від 13.07.2011 року у справі № 13/17-1645-2011, залишеним без змін постановою одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 року, ТОВ СП "Перемога" зобов'язано сплатити ТОВ "КОРПОРАЦІЯ АГРОСИНТЕЗ" 15 877,93 грн. заборгованості за товар, 1 152,99 грн. пені, 4 763,37 грн. штрафу, 476,32 грн. на відшкодування інфляційних втрат, 13 575,46 грн. відсотків та 594 грн. на відшкодування судових витрат.

В порядку виконання судового рішення, сторони по договору уклали 26.09.2011 року мирову угоду, за якою стягувач погодився на припинення зобов'язань боржника щодо сплати ним 1 152,99 грн. пені, 4 763,37 грн. штрафу, 476,32 грн. інфляційних втрат, 13 575,46 грн. процентів, 594 грн. судових витрат прощенням боргу відповідно до ст. 605 ЦК України за умови погашення боржником у строк до 23.09.2011 року заборгованості з оплати вартості поставленого товару у розмірі 15 877,93 грн.

У подальшому, сторони звернулися до суду з заявою про затвердження мирової угоди відповідно до приписів ст. 121 ГПК України і ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2011 року умови укладеної 26.09.2011 року мирової угоди було затверджено.

На час укладання мирової угоди, а це не оспорюється жодним із учасників процесу, заборгованість за товар у зазначений угодою строк була погашена, а тому з огляду на умови мирової угоди щодо прощення боргу по іншим зобов'язанням боржника перед постачальником по договору № ТК130910/1 від 13.09.2012 року, які мали місце і розраховувались до 28.03.2011 року, то зазначені зобов'язання вважаються припиненими в силу ст. 605 ЦК України.

Спір щодо цього відсутній, затвердження ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2011 року умов мирової угоди є процесуальною дією, що нерозривно пов'язана з мировою угодою, умови якої самі по собі не можуть розглядатись як договір у цивільно-правовому розумінні, а тому враховуючи наведене вище, та те, що погашення заборгованості відбулось добровільно, ще до укладання мирової угоди, зміст якої лише визначав порядок прощення боргу по решті грошових зобов'язань, висновок апеляційного господарського суду проте, що зазначення в ухвалі господарського суду Одеської області від 04.11.2011 року дати вже погашеного боргу, як дати погодженого сторонами кінцевого розрахунку по договору № ТК130910/1 від 13.09.2012 року, є помилковим, а відмова в позові з цих мотивів необґрунтованою та незаконною.

В той же час не може залишатись без змін і рішення господарського суду першої інстанції у частині стягнення солідарно судових витрат та відсотків за користування чужими грошовими коштами, оскільки встановлений договором поруки № 21-12-2012-30 від 21.12.2012 року обсяг відповідальності поручителя не передбачав включення до нього і судових витрат, судові витрати розподіляються судом відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, зокрема у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами ( ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Ч. 3 ст. 692 ЦК України, фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.

За положеннями статті 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Вважаючи правильним стягнення з покупця суми процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на підставі пункту 8.5 договору за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання, місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що за своєю правовою природою ці проценти підпадають під визначення пені.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено, а судом здійснено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а тому стягнення судом 14 131,36 грн. безпідставне, що має своїм наслідком скасування судового рішення у цій частині, а так як матеріали справи не потребують додаткового дослідження судова колегія вважає можливим не передавати на новий судовий розгляд, а постановити нове рішення про відмову в позові.

В решті заявлених вимог суд правильно виходив з того, що право вимоги позивача ґрунтується на договорі про відступлення права вимоги № 15-11/12-93 від 15.11.2012 року, зобов'язання ТОВ СП "Перемога" припинено добровільними погашенням боргу 23.09.2011 року і позивач вправі вимагати притягнення відповідача до відповідальності до порушення грошових зобов'язань, зокрема вимагати сплати ним пені, обрахованої з дотриманням умов, зазначених у п. 8.6 договору та інфляційних втрат на суму заборгованості, що мала місце на 28.03.2011 року та до дати її погашення, а тому судове рішення у частині солідарного стягнення 1 200 грн. та стягнення з ТОВ СП "Перемога" 349,31 грн. є правомірним, і підстав для його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року скасувати.

Рішення господарського суду Київської області від 17.02.2014 року в частині стягнення з ТОВ Сільськогосподарське підприємство "Перемога" на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" 14 131,36 грн. процентів скасувати і у позові у цій частині відмовити.

Це ж рішення у частині солідарного стягнення з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп", ТОВ СП "Перемога" на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" 1 300 грн. на оплату послуг адвоката та 1 689 грн. на відшкодування судового збору скасувати, постановивши у цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" 200 грн. на відшкодування витрат з оплати послуг адвоката та 93 грн. на відшкодування судового збору, стягнути з ТОВ СП "Перемога" на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" 100 грн. на відшкодування витрат з оплати послуг адвоката та 90 грн. на відшкодування судового збору.

У решті рішення господарського суду Київської області від 17.02.2014 року залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" (ЄДРПОУ 38267861) та ТОВ СП "Перемога" (ЄДРПОУ 30704504) на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (ЄДРПОУ 38039872) по 48 грн. на відшкодування судових витрат за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Київської області видати наказ.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко