Рішення

від 01.07.2014 по справі 922/2037/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р.Справа № 922/2037/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Укрднепротрейд", м. Дніпропетровськ до Приватного підприємства "Будтехнологія - Н", м. Харків про стягнення 1 046 686,45 грн. за участю представників:

позивача - Сабанцевої С.А. (дов. № 83 від 16.06.2014 р.)

відповідача - Пересунько С.Г. (дов. № 31 від 11.03.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП Укрднепротрейд", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Будтехнологія - Н" (надалі - Відповідач) заборгованості за Договором доставки № 500101 від 01 березня 2013 року 1 046 686 (один мільйон сорок шість тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 45 копійок, де: з урахуванням індексу інфляції - 971 001,40 (дев'ятсот сімдесят одна тисяча одна) гривень 40 копійок, пеня у розмірі 62 930,71 (шістдесят одна тисяча дев'ятсот тридцять) гривень 71 копійка, 3% процентів річних у розмірі 12 754,34 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят чотири) гривень 34 копійки. А також просить суд стягнути з Відповідача судовий збір за подання позовної заяви.

Від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, де просить суд стягнути з Відповідача заборгованості за Договором поставки № 500101 від 01 березня 2013 року 995 304,54 грн., де: з урахуванням індексу інфляції - 918 029,59 грн., пеня у розмірі 63 772,33 грн., 3% процентів річних у розмірі 13 502,62 грн. А також Позивач зазначає, що Відповідачем сплачено суму судового збору за подання позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи та заяву про зменшення позовних, суд приймає її до розгляду, як таку, що не суперечить чинному законодавству на підставі статті 22 господарського процесуального кодексу України.

Від Відповідача надійшла заява, у якій зазначено, що позовні вимоги по справі №922/2037/14 визнає повністю.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НПП УКРДНЕПРОТРЕЙД» (Постачальник) та Приватним підприємством «БУДТЕХНОЛОГІЯ-Н» (Покупець) був укладений Договір поставки № 500101 ( далі - Договір).

Відповідно до пп. 1.1. п.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених даним Договором, ТОВ «НПП УКРДНЕПРОТРЕЙД», як Постачальник, зобов'язалося передати у власність ПП «БУДТЕХНОЛОГІЯ-Н», як Покупцю, Продукцію, а останній в порядку і на умовах, визначених Договором, зобов'язалося приймати та своєчасно оплачувати поставлену Продукцію.

Згідно із пп. 1.2. п.1 Договору Продукцією є вапно комове негашене, згідно ТУ 426.5-00193714-042-2001 власного виробництва.

Згідно із пп. 2.1. п.2 Договору загальна кількість Продукції та графік поставок Продукції визначається Сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

У відповідності до пп. 3.2. п. 3. Договору ціна на Продукцію, погоджується Сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору та не підлягають зміні в односторонньому порядку.

Загальна Сума даного Договору визначається як загальна сума всіх платежів, здійснених в рамках даного Договору (пп. 3.4. п. 3 Договору).

На виконання умов Договору, згідно із Специфікацією від 01.03.2013 року, Специфікацією від 01.04.2013 року, Специфікацією від 29.04.2013 року, Специфікацією від 31.05.2013 року, Специфікацією від 27.06.2013 року, Специфікацією від 01.10.2013 року, Специфікацією від 30.10.2013 року, ТОВ «НПП УКРДНЕПРОТРЕЙД» здійснило Приватному підприємству «БУДТЕХНОЛОГІЯ-Н» слідуючи поставки Продукції

Згідно із пп. 3.5. п. 3 Договору розрахунки за поставлену Продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі наданого рахунку по факту поставки на протязі 15 календарних днів, якщо інше не погоджено Сторонами в узгоджених додаткових угодах або Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, та не підлягаючих зміні в односторонньому порядку.

Датою поставки вважається дата відвантаження Товару у транспорт Покупця (пп. 5.2.2. п. 5.1. Договору).

Зі своєї сторони, ТОВ «НПП УКРДНЕПРОТРЕЙД», як Постачальник, виконало належним чином умови Договору поставки № 500101 від 01.03.2013 року, здійснивши поставку Продукції на підставі вищезазначених Специфікацій в обумовлений строк та належної якості, що підтверджується вищевказаними видатковими накладними та товарно - транспортними накладними.

Відповідач, не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором поставки № 500101 від 01.03.2013 року, в частині повної та своєчасної оплати вартості Продукції, було здійснено частково оплату ТОВ «НПП УКРДНЕПРОТРЕЙД» за поставлену Продукцію на загальну суму 4 892 710,80 гривень.

Заборгованість Відповідача за поставлену Продукцію складає: 933 655,20 (дев'ятсот тридцять три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) гривень 20 копійок.

Розрахунок заборгованості: 5 826 366,00 гривень (вартість поставленої Продукції) - 4 892 710,80 гривень (часткова оплата Відповідачем вартості поставленої Продукції) = 933 655,20 гривень (заборгованість Відповідача за поставлену Продукцію).

Дана заборгованість підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем, за період з 01.03.2014 року - по 31.03.2014 року.

02 квітня 2014 року ТОВ «НПП УКРДНЕПРОТРЕЙД», для досудового врегулювання спору, направило Відповідачу Претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість та пеня за порушення строків оплати вартості поставленої Продукції. Відповіді від Відповідача не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих ГК України, згідно з ч.6 ст. 265 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

За порушення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за Договором поставки № 500101 від 01 березня 2013 року у розмірі 995 304,54 грн., де: з урахуванням індексу інфляції - 918 029,59 грн., пеня у розмірі 63 772,33 грн., 3% процентів річних у розмірі 13 502,62 грн. Документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду. Оскільки Відповідачем сплачено суму судового збору, про що зазначає Позивач у своєму зменшенні позовних вимог, суд не вбачає підстав щодо стягнення з Відповідача судового збору.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 15, 16, 509, 510, 525 - 527, 530, 626-637, 638-647, 649, 651-654, 663, 693 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 180, 193, 198 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Будтехнологія - Н" (61121, м. Харків, вул. Світла, буд. 6А, кв. 121, код 32336054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП Укрднепротрейд" (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Панікахи, буд. 2А, поштова адреса: 49010, м. Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, 99-188, код 35985896) заборгованості за Договором поставки № 500101 від 01 березня 2013 року у розмірі 995 304,54 грн., де: з урахуванням індексу інфляції - 918 029,59 грн., пеня у розмірі 63 772,33 грн., 3% процентів річних у розмірі 13 502,62 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.07.2014 р.

Суддя І.П. Жигалкін