Постанова

від 02.06.2014 по справі 505/2048/14-а

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/2048/14-а

Провадження № 2-а/505/51/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2014 року м. Котовськ

Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бондаренко Н.В.

при секретарі Шершун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом заступника прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення суми грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення суми грошового забезпечення. У позовні представник позивача просив суд визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі громадянину ОСОБА_1 належного грошового забезпечення за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року, на загальну суму 12 616 гривень 67 копійок. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 грошове забезпечення за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року, на загальну суму 12 616 гривень 67 копійок.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу у 1985 році та проходив її до 2014 року.

Згідно п.п. 2 п. 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1 153/2008. звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у військових званнях до старшого прапорщика включно за всіма підставами - командирами корпусів, посадовими особами, які мають рівні або вищі з ними права щодо видання наказів по особовому складу.

У зв`язку з чим наказом командира 6-го гвардійського армійського корпусу (у підпорядкуванні якого знаходиться військова частина НОМЕР_1 ) № 85-к від 29.10.2013 старший прапорщик військової служби за контрактом - ОСОБА_1 був звільнений з військової служби.

03 березня 2014 року наказом № 53 командира військової частини НОМЕР_1 , на підставі пункту в часини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за віком) громадянин ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення.

Проте, при звільненні з військової служби громадянину ОСОБА_2 , суб`єктом владних повноважень - військовою частиною НОМЕР_1 , було безпідставно утримано та не виплачено грошове забезпечення за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року у розмірі 12 616,67 грн..

З огляду на вищенаведене позивач звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 по просив суд задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

У судовому засіданні, представник позивача прокурор Одеської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України Додурич С.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги також підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача начальник служби військової частини НОМЕР_1 Ніколаєв С.М. у судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Вислухавши пояснення представника відповідача, доводи позивача, та вивчивши матеріали адміністративної справи судом встановлено наступне.

Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівникам центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівникам розвідувальних органів України.

Ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу, закінченням проходження військової служби вважається день, з якого військовослужбовець виключений наказом по військовій частині (військовому закладу, установі тощо) із списків особового складу.

Згідно матеріалі наданих позивачем встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу у 1985 році та проходив її до 2014 року.

Згідно п.п. 2 п. 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1 153/2008. звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється у військових званнях до старшого прапорщика включно за всіма підставами - командирами корпусів, посадовими особами, які мають рівні або вищі з ними права щодо видання наказів по особовому складу.

У зв`язку з чим наказом командира 6 гвардійського армійського корпусу (у підпорядкуванні якого знаходиться військова частина НОМЕР_1 ) № 85-к від 29.10.2013 старший прапорщик військової служби за контрактом ОСОБА_1 був звільнений з військової служби.

04 березня 2014 року наказом № 53 командира військової частини НОМЕР_1 , на підставі пункту в часини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за віком) громадянин ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення.

Так в період часу з 29 жовтня 2013 року по 04 березня 2014 року колишній військовослужбовець ще проходив військову службу, тому командир військової частини НОМЕР_1 зобов`язаний був нараховувати та сплачувати грошове забезпечення до дня виключення зі списків військової частини.

Водночас, військовою частиною НОМЕР_1 в порушення ст.ст. 17. 45. 49 Конституції України ОСОБА_1 не виплачено грошове забезпечення у повному обсязі та утримано на загальну суму 12616 гривень 67 копійок.

Таким чином, військова частина НОМЕР_1 має заборгованість перед ОСОБА_1 з виплати грошового забезпечення у сумі 12616 гривень 67 копійок.

Проте, при звільненні з військової служби ОСОБА_2 , суб`єктом владних повноважень - військовою частиною НОМЕР_1 , було безпідставно утримано та не виплачено грошове забезпечення за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року у розмірі 12 616 гривень 67 копійок.

Відповідно до ст. 11 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 76 цього Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 121 Конституції України, у випадках, передбачених законом, на прокуратуру покладається представництво інтересів держави або громадянина в суді у випадках, визначених законом.

Це право органів прокуратури закріплене також ст. ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої у випадках встановлених законом, прокурор звертається до суду з заявами про захист прав та законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або результати процесуальні повноваження.

Згідно ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до вимог ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов, що передбачено ч.2 ст. 71 КАС України.

За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що не виплативши ОСОБА_1 грошове утримання за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року, відповідач порушив цілу низку законодавчих актів, щодо грошового утримання військовослужбовців.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Тобто ОСОБА_1 , як громадянин правової держави, має право на те, щоб в/ч НОМЕР_1 йому було виплачено грошове забезпечення за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року при здійсненні владних повноважень.

В іншому випадку, дії осіб владних повноважень В/Ч НОМЕР_1 не ґрунтуються на законі, що тягне за собою неминуче визнання їх дій незаконними.

В супереч зазначеним нормам права, відповідач не надав суду жодних достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження правомірності його дій при невиплаті ОСОБА_1 суми грошового забезпечення.

Таким чином, дослідивши матеріали справи в розрізі заявлених позовних вимог, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З обставин адміністративної справи випливає, що відповідачем не доведено правомірність прийняття рішення щодо невиплати ОСОБА_1 суми грошового забезпечення за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги заступника прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах ОСОБА_1 про стягнення суми грошового забезпечення - задовольнити.

Визнати протиправними дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 належного грошового забезпечення за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року на загальну суму 12 616 гривень 67 копійок.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Бондаренко