Рішення

від 17.07.2014 по справі 190/837/14-ц

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/837/14-ц

Провадження 2/190/405/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 липня 2014 року м. П'ятихатки

П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого-судді Легкошерст Ю.В.,

при секретарі Гук С.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Сарми Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П'ятихатки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства «Вересень» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до селянського фермерського господарства «Вересень» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,9458 га, що розтащована на території Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області. 15.01.2009 року між нею та селянським фермерським господарством «Вересень» був укладений договір оренди землі, згідно якого вона передала відповідачеві у строкове плате користування вказану земельну ділянку строком на 10 років.

Відповідно до умов договору орендар зобов'язувався сплачувати орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки з урахуванням коефіцієнта індексації 2,623, що складає 1699 грн., проте в порушення умов договору відповідач в основному розраховувався в натуральній формі, а не в готівковій. Крім того, в договорі оренди не визначена дійсна вартість земельної ділянки, не визначений дійсний розмір орендної плати готівкою, при нарахуванні орендної плати відповідачем індекс інфляції не враховувався, перегляд орендної плати відповідачем не здійснювався та відповідач відмовляється надати документи, які підтверджують страхування її земельної ділянки.

Також спірний договір оренди не містить такої істотної умови, як «умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки», в зв'язку з чим просить визнати даний договір недійсним, а не розірвати його, зобов'язати відповідача повернути їй вказану земельну ділянку та стягнути на її користь понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві та пояснили, що між ОСОБА_1 та відповідачем укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого вона передала, а відповідач прийняв в оренду належну їй земельну ділянку. Вказаною земельною ділянкою орендар користується з 2009 року. Вважає, що відповідач не належним чином виконує умови договору, оскільки в договорі зазначена занижена нормативно грошова оцінка земельної ділянки, у зв'язку чим вона недоотримала орендну плату та відповідачем не виплачується індекс інфляції. За період з 2011 року по 2013 роки орендну плату вона отримувала в натуральній формі, підписи у розрахункових відомостях дійсно її, але гроші вона не отримувала, просто розписувалась за них. Вважає, що орендна плата, яку вона оримувала в натуральній формі була значно заниженою. Крім того в договорі відсутня така істотна умова, як «умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки», що є порушенням її прав та законних інтересів, тому саме просить визнати договір оренди недійсним, а не розірвати його з підстав неналежного виконання умов договору.

Представник відповідача СФГ «Вересень» Сарма Л.І. в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що між відповідачем та ОСОБА_1 дійсно 15.01.2009 року був укладений договір оренди, який зареєстрований в Жовтоводському відділі ДРФ ДП «Центр ДЗК». Вказаний договір дійсно не містить істотної умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Проте вважає, що відсутність даної умови ніяким чином не порушує прав та законних інтерсів позивача, в зв'язку з чим вимоги позивача вважають необгрунтованими. Заборгованості по орендній платі у СФГ «Вересень» перед позивачем не має, умови договору виконуються належним чином, а тому у задоволені позову просить відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факи та відповідні їм правовідносини.

Позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна діялнка площею 5.9458 га, що розташована на території Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯГ № 560105 /а.с.15/.

15.01.2009 року між позивачем ОСОБА_1 та СФГ «Вересень» в письмовій формі укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 передала СФГ «Вересень» в строкове платне користувння належну їй земельну ділянку строком на 10 років /а.с.11-13/

Даний договір пройшов відповідну державну реєстрацію та є зареєстрованим у Жовтоводському відділі ДРФ ДП «Центр ДЗК» 15.01.2009 року за № 040913800093, про що мається відповідний запис в договорі /а.с. 11-12/.

Передачу земельної ділянки, якою користується відповідач СФГ «Вересень» здійснено на підставі акту про передачу та прийом земельної ділянки, яка передається в оренду, копія якого долучена до матеріалів справи /а.с.13/.

Згідно витягів з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 5.9458 га, що розташована на території Лихівської селищної ради П'ятихатського району Дніпропетровської області та належить ОСОБА_1 за 2009 рік складає 65220,62 грн., за 2010 рік - 69068,63 грн., за 2011 рік - 69068,63 грн., за 2012 рік - 121 284,57 грн., за 2013 рік - 121 284,57 грн. /а.с.42-46/

Відповідно до статті 16 Закону України „Про оренду землі " укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (далі -Закон) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренд; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається з оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передач; земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення -сторони, яка несе ризик випадковою: пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини: відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як вбачається із змісту заявлених вимог позивач, посилається на те, що відповідач СФГ «Вересень» порушує умови виконання договору, а саме договором не визначена дійсна вартість земельної ділянки, не визначений дійсний розмір орендної плати, що тягне недоотримання позивачкою орендної плати, відсутні документи про страхування земельної ділянки.

Проте у судовому засіданні позивачка та її представник змінювати чи уточнювати предмет позову відмовились, а тому доводи позивача про можливість визнання недійсним договору у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору є безпідставними, так як порушення умов договору є підставою для розірвання договору, а не підставою для визнання його недійсним.

Разом з тим суд звертає увагу, що у п. 5, 9, 12 спірного Договору визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 56 623 грн., орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки з урахуванням коєфіцієнта індексації 2,623, що складає 1699 грн. на рік готівкою, передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

ОСОБА_1 під час підписання договору на вказані умови погодилась, про що свідчить її власноручний підпис на договорі оренди.

Крім того, п. 13 вказаного Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розміру земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Тобто в договорі закладена можливість застосування механізму перегляду орендної плати, але позивач з проханням переглянути розмір орендної плати до відповідача не звертався, тобто правом передбаченим договором не скористався.

Нормою ст. 141 ЗК України передбачено, що систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою для припинення користування земельною ділянко.

Однак, як встановлено в судовому засіданні та визнано самим позивачем ОСОБА_1 відповідач СФГ «Вересень» виплату орендодавцю орендної плати здійснювало систематично, про що також свідчать відомості на виплату грошей, а саме за період з 2011 року по 2013 рік позивач отримувала орендну плату у готівковій формі /а.с.50-52/. З відомостей вбачається, що претензій до орендаря позивач не пред'являла, відомості підписувала власноручно.

Крім того, як вбачається із заявлених позовних вимог ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з підстав відсутності у ньому істотних умов договору оренди землі, визначених ст. 15 Закону України «Про оренду землі» , а саме відсутні «умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому відповідно до вимог статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право. Проте позивачем та його представником не зазначено в чому порушуються права ОСОБА_1

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-94 цс 13, предметом якої був спір про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого однією з обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Між тим, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним вказаного договору оренди позивач ОСОБА_1 не навела і в судовому засіданні не довела, чим саме порушено її право у зв'язку з відсутністю в договорі оренди зазначеної умови, чи дійсно цим порушуються права і в чому саме полягає порушення її законних прав, а також їх істотності, а посилається лише на формальне порушення закону при укладенні договору оренди землі.

За таких обставин, оцінюючи усі докази, які були досліджені у судовому засіданні у їх сукупності та приймаючи до уваги те, що позивач посилається лише на формальне порушення закону при укладенні договору оренди землі, а також враховуючи те, що за результатами розгляду справи факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача не встановлено, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі ст.ст. 15, 638 ЦК України, відповідно до ст. 15, 21, 32 Закону України «Про оренду землі» та керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до селянського фермерського господарства «Вересень» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через П"ятихатський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 18.07.2014 року.

Головуючий - суддя Ю.В.Легкошерст