Постанова
від 28.11.2008 по справі 2а-872/08
ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

У|в,біля|

К Р А Ї Н А

Місцевий Ленінський районний| суд міста Севастополя

2а-872/08 р.

Кат. 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

28 листопада 2008 р. Ленінський районний суд м.

Севастополя у складі:

головуючого - судді Проценко О.І.

при секретарі -

Володіні Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

в м.Севастополі адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м.

Севастополя, Головного Управління

Пенсійного фонду м. Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної

соціальної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1. звернулася до суду із адміністративним

позовом до Головного Управління ПФУ м. Севастополя про стягнення недоплаченої

щомісячної разової допомоги за 2006-2007 роки. Вимоги свого позову мотивувала

тим, що вона має статус дитини війни, а

тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, положеннями

Законів України «Про державний бюджет» за 2006-2007 роки, було зупинено дію

Закону України «Про соціальний статус дітей війни» у частині виплати

підвищення, проте Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року положення Закону України

«Про державний бюджет на 2007 рік», які звужували її права, визнані такими, що

не відповідають Конституції України, але незважаючи не це, відповідачем до

даного часу виплату недоплаченої ній

допомоги не проведено, у зв'язку з чим

вона вважає, що її права порушено та просить їх поновити у судовому порядку.

Ухвалою суду від 22.10.2008 р. до участі у справі в

якості другого відповідача залучено Управління Пенсійного фонду в Ленінському

районі м. Севастополя.

Позивачка до судового засідання не з'явилася, надала до

суду заяву про слухання справи у її

відсутність, в якій заявлені вимоги підтримала у повному обсязі з

підстав, викладених у позовній заяві, просила суд їх позов задовольнити.

Представник відповідача УПФУ в Ленінському районі м.

Севастополя у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечення на

позов мотивувала тим, що дійсно ст. 6

Закону України « Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої пенсії

підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком, є такою, що діє, але дана

норма закону не передбачає, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел

та в якому процедурному порядку здійснюються призначення і виплати підвищення

пенсії. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на

принципах, згідно яким ніхто не може бути вимушений робити те, що не

передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи

державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці повинні діяти в

межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України. Крім того,

згідно п.3 Положення про Пенсійний Фонд України основним із завдань ПФУ є

ефективне використання коштів ПФУ, за п. 15 Положення ПФУ здійснює свої повноваження

безпосередньо через територіальні управління, п. 9 визначено вичерпний перелік напрямів використання

коштів ПФУ, відповідно до п. 10 Положення кошти використовуються виключно за

призначенням та не підлягають вилученню. Бюджет Пенсійного фонду України на

2007 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.07р.

№513, тобто раніше прийняття рішення Конституційним Судом України по справі №1-29/2007 від 09.07.07. №6-рп/2007,

яким визнано неконституційним призупинення зазначеною соціальної допомоги на

2007 рік. Тому об'єктивно не міг

передбачати наступні зміни у порядку дії нормативно-правових актів, будь-які змін у бюджет відносно питань, які розглядаються, не

внесено. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений Законом України «Про

загальнообов'язкове пенсійне страхування» застосовується виключно для

визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Зміни умов

та норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюються

виключно шляхом внесення змін до Закону України “Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування”, всі інші закони та нормативні акти

застосовуються у частині, яка не суперечить вказаному Закону, проте у даному

випадку ніяких змін не внесено. Також звертала

увагу суду на пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду з

вимогами за 2006 рік, у зв'язку з чим, враховуючи все вище викладене,

представник відповідача вважала позовні вимоги такими, що не підлягають

задоволенню у повному обсязі.

Представник Головного УПФУ м. Севастополя в судовому

засіданні погодився із доводами представника УПФУ в Ленінському районі м.

Севастополя, також зазначала, що головним

розпорядником бюджетних коштів по

виплаті щорічної допомоги „дітям війни” є районні управління пенсійних фондів,

зазначені виплати проводяться за місцем отримання пенсі, у зв'язку з чим

пояснила, що належним відповідачем у справі УПФУ в Ленінському районі м.

Севастополя.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали

справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи наступних

підставах.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1. є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним

посвідченням серії №515883 (а.с.5), а

також прирівняна до дітей війни, що підтверджується

відповідним штампом у зазначеному свідоцтві.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни», вона має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, дію зазначеної

статті було зупинено на 2006-2007 роки Законами України «Про державний бюджет»

на відповідні роки.

Однак, оскільки позивач звернулася до суду з даним

позовом лише у вересні 2008 р., тоді як строк звернення до адміністративного

суду відповідно до ст.99 КАС України з моменту введення його в дію, тобто з

вересня 2005 р. встановлений у вигляді одного року, суд вважає за можливе в

задоволенні позовних вимог щодо виплати щорічної разової допомоги за 2006 рік

та частину 2007р. відмовити, у зв'язку з пропуском позивачем строку на звернення

до суду та клопотанням про застосування строку позовної давності з боку

представника відповідача.

В частині вимог позову за 2007 рік суд дійшов до

наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року

№ 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.

12 ст.11 України «Про державний бюджет України», яким зупинено дію статті 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 ЗУ

«Про держбюджет України на 2007 рік». Згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист

дітей війни», підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке

виплачується замість пенсії виплачуться особам, які є інвалідами, окрім тих, на

яких розповсюджується дія Закону «Про соціальний захист ветеранів війни, гарантії

їх соціального захисту в розмірі 50% від

розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Тобто, Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про

Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до

чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким

чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання

суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить

вимогам статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно

якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не

можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування,

які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є

недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення

достатнього життєвого рівня (ст.48 Конституції України (254к/96-ВР) шляхом

прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22

Конституції України не допускається.

Відповідно ст.152 Конституції України ухвалення рішення

Конституційним Судом України про визнання неконституційними законів, інших

правових актів або їх окремих положень зумовлює втрату ними чинності з дня

ухвалення рішення, рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на

території України, та має преюдиціальне значення.

Як встановлено в судовому засіданні, виплата

зазначеної вище соціальної щомісячної допомоги протягом 2007 року позивачці не

сплачувалася, у зв'язку з чим вона просить стягнути розмір недоплати у судовому порядку.

Враховуючи, що правові положення, які передбачають

підвищення пенсії дітям війни на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком

відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є

чинними, і позивач, яка має статус «дитини війни» має право на її отримання,

суд вважає, що Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.

Севастополя не мало правових підстав відмовити Кармашовій Г.О. у проведенні

перерахунку пенсії відповідно до норм ст.6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни», а посилання відповідача про те, що зазначені норми не

передбачають за рахунок яких коштів та з яких джерел здійснюються виплати є

безпідставними, оскільки ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни» передбачено, що ці виплати здійснюються за рахунок коштів Державного

бюджету України.

Суд також не може прийняти до уваги доводи представника

відповідача щодо відсутності механізму нарахування виплат вказаній категорії

громадян соціальних гарантій, оскільки відповідно до положень Конституції

України за відсутності закону, регулюючого дані правовідносини, повинен

застосовувати закон, регулюючий подібні правовідносини.

Оскільки позивач звернулася до суду з даним

позовом лише 24.09.2008 р., а представником відповідача заявлене клопотання про

застосування терміну позовної давності, суд застосовує ст. 100 КАС України та

задовольняє позов частково, здійснюючи перерахунок з жовтня 2007 р. по

31.12.2007 р., приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що будь-яких

доказів, які б підтвердили поважність причин пропуску терміну позовної давності

суду не представлено. Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на її

юридичну неусвідомленість, з тих підстав, що

інформація стосовно розмірів та порядку виплат категорії осіб, до яких

вона відноситься, публікувалася у засобах масової інформації, була

загальнодоступною, у зв'язку з чим позивач мала можливість дізнатися про

порушення свого права та звернутися з приводу його захисту до суду.

Вирішуючи питання про порядок стягнення на користь

позивача недоплаченої йому допомоги за 2007 рік, суд також враховує, що районні

управління пенсійних фондів Пенсійний Фонд України діють на підставі Положення

«Про Пенсійний Фонду України», здійснюють свої повноваження на підставі п.15

Положення через створені в установленому порядку його територіальні відділення,

Управління Пенсійного Фонду Ленінського району м. Севастополя здійснює свої

повноваження по ефективному використанню

коштів Пенсійного Фонду України. Реалізація нормативних приписів і

пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок

чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду України, бюджет

Пенсійного Фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України, до

того ж вони є самостійними юридичними особами, мають самостійний баланс,

розрахункові рахунки в установах державного казначейства, печатку із зображення

Державного гербу України із своїм найменуванням. Таким чином, зазначені у

позовній заяві виплати, мали здійснюватися саме Управлінням Пенсійного фонду в

Ленінському районі м. Севастополя, яке й є належним відповідачем по справі.

На підставі викладеного, ст.152 Конституції України,

ст.ст.5,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18 листопада

2004 року із наступними змінами та доповненнями, ст.69 Закону України «Про

Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року, рішення Конституційного

Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 у справі №1-29/2007 за

конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності

Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої

статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9,

12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103,

111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (справа про

соціальні гарантії громадян) керуючись ст.ст. 71, 99,100, 160 - 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в

Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1пенсію відповідно до вимог ст.6 Закону

України “Про соціальний захист дітей війни” за період з жовтня 2007 року по 31

грудня 2007 року в сумі 369,90 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні вимог до

Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Севастополя- відмовити.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути

подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м.Севастополя.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Апеляційного Адміністративного

суду м. Севастополя протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження через Ленінський районний суд м.Севастополя.

Суддя підпис

Копія є вірною

Суддя Ленінського районного

суду м.

Севастополя О.І.Проценко

У|в,біля| К Р А Ї Н А

Місцевий Ленінський районний| суд міста

Севастополя

Справа № 2а-872/08 р.

Категорія 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( вступна та резолютивна частини)

28 листопада 2008 р. Ленінський районний суд м.

Севастополя у складі:

головуючого - судді Проценко О.І.

при секретарі -

Володіні Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду

в м.Севастополі адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м.

Севастополя, Головного Управління

Пенсійного фонду м. Севастополя про стягнення недоплаченої щомісячної

соціальної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

Зважаючи на складність у викладенні повного тексту

постанови суду, пов'язаного з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що

може бути витрачений значний час, суд вважає на необхідне проголосити його

вступну та резолютивну частини.