Постанова

від 09.07.2014 по справі 810/3858/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2014 року №810/3858/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Сиротін Д.В. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Детективно-охоронне агентство «Сварог» Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Детективно-охоронне агентство «Сварог» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 4 квітня 2014 року №0002771501.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податковий орган дійшов помилкових висновків про порушення товариством граничних строків сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Позивач стверджує, що своєчасно і в повному обсязі сплатив суму податку на прибуток за чотири квартали 2012 року, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях зазначав, що за наслідками камеральної перевірки, посадовими особами податкового органу встановлено затримку сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за декларацією від 23 січня 2013 року. З огляду на порушення відповідачем граничних строків сплати податку на прибуток, штрафні санкції до позивача застосовані правомірно.

У судове засідання, призначене на 9 липня 2014 року представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши думку представника позивача, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Детективно-охоронне агентство «Сварог» 27 травня 2008 року зареєстроване як юридична особа, на податковому обліку перебуває у Броварвській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (а.с. 7).

З матеріалів справи суд встановив, що 4 квітня 2014 року, посадовою особою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено перевірку дотримання термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання в податковій звітності по податках і зборах.

Результати перевірки оформлені актом від 4 квітня 2014 року №49/1501/35875980 (далі - акт перевірки) (а.с. 23).

У ході перевірки податковим органом встановлено порушення ТОВ «Детективно-охоронне агентство «Сварог» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 4 квітня 2014 року №0002771501, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 490,20 грн. (а.с. 25).

Не погоджуючись і вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішеннями Головного управління Міндоходів у Київській області від 27 травня 2014 року №1280/10/10-36-10-01-04/445 (а.с. 32-34) та Міністерства доходів і зборів України від 20 червня 2014 року №11062/6/44-44-100-01-15 (а.с. 41-42) скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення рішення - без змін.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

В силу приписів пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 21 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Так, функції контролюючих органів визначені статтею 191 Податкового кодексу України, серед яких: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків, зборів, платежів; здійснення погашення податкового боргу; звернення до суду у випадках, передбачених законодавством.

У свою чергу, платники податків в силу приписів підпунктів 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів і сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи,.

Відповідно до пункту 46.1. статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України).

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 109.2. статті 109 Податкового кодексу України визначено, що вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно пункту 20.1.28. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/ податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення (пункт 116.1. статті 116 Податкового кодексу України).

У ході розгляду справи суд встановив, що 22 січня 2013 року позивачем, за підсумками чотирьох кварталів 2012 року, до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства, у якій самостійно визначено суму податку, що підлягає перерахуванню у бюджет в розмірі 2476,00 грн. (ряд.16) (а.с. 58-61).

19 лютого 2013 року позивачем сформоване платіжне доручення №10, на підставі якого товариством перераховано суму у розмірі 2476,00 грн. до бюджету у якості сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання. (а.с. 63).

Натомість, як вбачається із акту перевірки та розрахунку штрафної санкції за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, відповідач стверджує, що товариством грошове зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартали 2012 року фактично сплачено 6 березня 2014 року, тобто із запізненням у 380 днів (а.с. 26).

З приводу даного розрахунку представник відповідача зауважував, що 6 березня 2014 року товариство здійснювало сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток за підсумками 2013 року відповідно до квитанції №29-2307 (а.с. 97).

Таким чином, представник позивача стверджує, що податковий орган помилково зарахував кошти, сплачені на підставі квитанції від 6 березня 2014 року №29-2307 в рахунок погашення податкового зобов'язання за 4 квартали 2012 року, при цьому безпідставно не взяв до уваги платіжне доручення від 19 лютого 2013 року №10 (а.с. 63).

Вищевикладене, на думку позивача, призвело до необґрунтованого накладення штрафних санкцій, оскільки кошти товариством перераховані у межах строку, передбаченого податковим законодавством.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження своєчасності сплати податку на прибуток за 4 квартали 2012 року, судом встановлено, що кошти у сумі 2476,00 грн. ТОВ «Детективно-охоронне агентство «Сварог» перерахувало на рахунок 31111009700005 Броварського ВДК. У графі «призначення платежу» позивачем зазначено «*;101;110210000;01; податок на прибуток за 4 кв-л 2012 р. без ПДВ» (а.с. 29,63).

Суд звертає увагу позивача, що згідно Наказу Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року №11 "Про бюджетну класифікацію", для сплати податку на прибуток приватних підприємств, Мінфіном затверджений код бюджетної класифікації « 11021000». Зазначений код зазначається в картці особового рахунку позивача із Податку на прибуток (а.с. 101-102) та у доданих позивачем актах звірки розрахунків із бюджетом (а.с. 39-40).

Таким чином, кошти згідно платіжного доручення від 19 лютого 2013 року № 10 позивачем було сплачено за реквізитами, що не відповідають реквізитам для сплати податку на прибуток приватних підприємств.

За таких обставин, суд зважає на положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (чинна на момент спірних правовідносин), якою визначено, що безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді (пункт 1.4. Інструкції).

Згідно пункту 1.4 Інструкції, платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача

Положеннями пункту 2.3 Інструкції закріплено, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків і кодів банків, суми податку і кодів бюджетної класифікації, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку.

Викладене у взаємозв'язку з приписами податкового законодавства свідчить про те, що у разі, коли платник податків неправильно заповнив реквізити платіжних документів або спрямував кошти на неправильний код бюджетної класифікації (тобто не на код, за яким повинні бути погашені податкові зобов'язання), то кошти не надійдуть до відповідного рахунку відповідного району , а отже не погаситься сума податкового зобов'язання платника податків. При цьому, відповідні ризики настання негативних наслідків у зв'язку із помилками у розрахункових документах несе саме платник податків.

Слід зауважити, що квитанція, згідно якої товариством сплачувався податок за 2013 рік аналогічних помилок не містить, тобто відповідачем обґрунтовано зараховано платіж, що відбувся 6 березня 2014 року в рахунок погашення наявної заборгованості, що виникла на підставі декларації з податку на прибуток підприємств за 4 квартали 2012 року.

З приводу зауважень представника позивача щодо відсутності заборгованості товариства з податку на прибуток, що підтверджується актами звірки №143-20 та №8164-20 від 6 червня 2014, то суд погоджується із такими твердженнями, разом з тим, підставою для нарахування штрафних санкцій, у межах спірних правовідносин, стала саме несвоєчасність надходження коштів за відповідним кодом бюджетної класифікації, з урахуванням якого, податковим органом здійснюється адміністрування податку. Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням з позивача не стягується заборгованість з податку на прибуток.

Судом також зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до установи банку або казначейства, чи податкового органу із проханням спрямувати кошти згідно належного коду бюджетної класифікації, що також свідчить про відсутність достатніх підстав вважати, що товариством вчасно виконано податковий обов'язок.

Приписами пункту 87.1. статті 87 Податкового кодексу України закріплено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

З викладеного, суд приходить до висновку, що податковий орган вправі самостійно зарахувати в рахунок погашення заборгованості з податку на прибуток підприємств лише ті кошти, що сплачені за реквізитами, що відповідають такому податку. В інших випадках таке зарахування відбувається на підставі заяви платника.

З огляду на вищезазначене, суд зазначає, що відповідач, застосовуючи до ТОВ «Детективно-охоронне агентство «Сварог» штрафні санкції за несвоєчасну сплату самостійно визначеного грошового зобов'язання діяв відповідно до вимог закону.

Тому, судом не встановлено підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомленн-рішення.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували виявлені у ході перевірки порушення, позивач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість прийнятого рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду адміністративного позову майнового характеру позивачем до Державного бюджету сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до матеріалів справи позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі 490,20. Таким чином, повна сума судового збору становить 1827,00.

Позивач, відповідно до квитанції №1142410005 від 24 червня 2014 року, сплатив судовий збір у розмірі 182,70 грн. (10% ставки). Враховуючи результати розгляду справи, сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету становить 1644,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Детективно-охоронне агентство «Сварог» (ідентифікаційний код 35875980) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 14 липня 2014 року.