Постанова

від 09.07.2014 по справі 826/6173/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 липня 2014 року № 826/6173/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дагар» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дагар» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило: визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.01.2014р. за № 0000272203, яким було встановлено порушення ТОВ «ДАГАР» п. 14.1.228 ст. 14, п. 138.2 та п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.1 та пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, у зв'язку з чим було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Дагар» за платежем податок на прибуток на суму 1 107 817,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 13 574,00 грн., а загалом 1 121 291,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 15.01.2014р. за № 0000282203, яким було встановлено порушення ТОВ «ДАГАР» п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.6 та 201.10 ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим будо збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Дагар» за платежем податок на додану вартість на суму 1 054 975,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 209 265,50 грн., а загалом у розмірі 1 264 240, 50 грн.

Відповідач у судове засідання у справі належних представників не скерував, про час, дату і місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив. Письмових пояснень (чи заперечень) щодо заявлених позовних вимог не виклав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДАГАР» з питань повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «АСС БУД ГРУП», ПП «ЦИТАДЕЛЬ БУД», ТОВ «ДИОМЕД», ТОВ «СЕЛЕНА С» за період з 01.01.2010р. по 31.01.2013р.

За результатами якої складено акт перевірки №387/26-57-22-03-07/34833610 від 25.12.2013р. (надалі по тексту також - акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:

- пп. 14.1.228. п. 14.1. ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст.138, пп. 139.1.1. та 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 107 817 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в період, що перевіряється на загальну суму 1 054 975,00 грн.

На підставі акту перевірки №387/26-57-22-03-07/34833610 від 25.12.2013р. відповідачем 15.01.2014р. винесені:

- податкове повідомлення-рішення за №0000272203, яким встановлено порушення ТОВ «ДАГАР» п. 14.1.228 ст. 14, п. 138.2 та п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.1 та пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, у зв'язку з чим було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ДАГАР» за платежем податок на прибуток на суму 1 107 817,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 13 574,00 грн., а загалом 1 121 291,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0000282203, яким було встановлено порушення ТОВ «ДАГАР» п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.6 та 201.10 ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим будо збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Дагар» за платежем податок на додану вартість на суму 1 054 975,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 209 265,50 грн., а загалом у розмірі 1 264 240,50 грн.

Позивач не погоджуюсь із правомірністю вказаних податкових повідомлень -рішень подав первинну скаргу від 29.01.2014р. за №2901/14/03 до Головного управління Міндоходів у м. Києві.

За наслідками розгляду первинної скарги позивача, Головне управління Міндоходів у м. Києві рішенням від 25.03.2014р. за №2729/10/261510-06-15 залишила без змін податкові повідомлення-рішення за № 0000272203 та № 0000282203 від 15.01.2014р., а скаргу без задоволення.

Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.03.2014р. за №2729/10/261510-06-15, звернувся до Міністерства доходів і зборів України з повторною скаргою на рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.03.2014р. за №2729/10/261510-06-15 та податкові-повідомлення рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за №0000272203 та №0000282203 від 15.01.2014р.

Відповідно до рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 14.04.2014р. за №6611/6/999910-01-15 на рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.03.2014р. за №2729/10/261510-06-15 та податкові-повідомлення рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за №0000272203 та № 0000282203 від 15.01.2014р., податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а повторна скарга ТОВ «ДАГАР» - без задоволення.

Позивач вважаючи податкові-повідомлення рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за №0000272203 та № 0000282203 від 15.01.2014р. протиправними оскаржив їх до Окружного адміністративного суду міста Києва.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що висновки, викладені відповідачем в акті перевірки є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак спірні податкові повідомлення - рішення прийняті на його підставі не відповідають вимогам діючого законодавства України.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Як слідує зі змісту акту документальної позапланової невиїзної перевірки за №387/26-57-22-03-07/34833610 від 25.12.2013 р., відповідачем встановлено, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «АСС БУД ГРУП», (код ЄДРПОУ 3621336), ПП «ЦИТАДЕЛЬ БУД» (код ЄДРПОУ 36107484), ТОВ «ДИОМЕД» (код ЄДРПОУ 37692957), ТОВ «СЕЛЕНА» С» (код ЄДРПОУ 37322973), та як наслідок неправомірно занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 054 975,00 грн., а також неправомірно занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 1107817.00 грн., за поставлений від ТОВ «АСС БУД ГРУП», (код ЄДРПОУ 3621336), ПП «ЦИТАДЕЛЬ БУД» (код ЄДРПОУ 36107484), ТОВ «ДИОМЕД» (код ЄДРПОУ 37692957), ТОВ «СЕЛЕНА» С» (код ЄДРПОУ 37322973) товар, виконані роботи у відповідності до укладених договорів.

При цьому, такі доводи відповідача ґрунтуються на тому, що позивач формував податковий кредит по взаємовідносинам із контрагентами ПП «ЦИТАДЕЛЬ БУД» (код ЄДРПОУ 36107484), по якому за даними ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві неможливо провести зустрічну перевірку, а також ТОВ «ДИОМЕД» (код ЄДРПОУ 37692957), ТОВ «АСС БУД ГРУП», (код ЄДРПОУ 3621336). ТОВ «СЕЛЕНА» С» (код ЄДРПОУ 37322973), за даними ОДПІ у Бориспільському р-ні ГУ Міндоходів у Київської області, згідно яким неможливо провести зустрічну перевірку у зв'язку з тим, що підприємства не знаходяться за місцезнаходженням.

Також встановлено, що вищевказані відповідача твердження ґрунтуються на даних відповідних актів від 12.10.2012р. ДПІ уДарницькому р-ні м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві №841/2240/33099366, довідки ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва №1536/3-23-20-37165589 від 21.12.2011р. про неможливість про ведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЦС-ТАБ» щодо відносин з платниками податків за період з 01.01.2011 по 31.10.2011р.

Таким чином, відповідачем в результаті отримання даних від ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва зроблений висновок про відсутність документального підтвердження взаємовідносин ТОВ «ДАГАР» з ТОВ «АСС БУД ГРУП», (код ЄДРПОУ 3621336), ПП «ЦИТАДЕЛЬ БУД» (код ЄДРПОУ 36107484), ТОВ «ДИОМЕД» (код ЄДРПОУ 37692957), ТОВ «СЕЛЕНА» С» (код ЄДРПОУ 37322973), з огляду на що суми податкового кредиту ТОВ «ДАГАР» за перевіряємий період сформовано за рахунок проведення операцій без належним чином оформлених документів, а також занижено нарахування податку на додану вартість.

Як випливає зі змісту акту перевірки, відповідач в ході перевірки дійшов до висновку про те, що операції не підтверджені документально зустрічними звірками, отже правочини між ТОВ «ЦС-ТАБ» (код ЄДРПОУ 37165589) з ГОВ «АСС БУД ГРУП», (код ЄДРПОУ 3621336), ПП «ЦИТАДЕЛЬ БУД» (код ЄДРПОУ 36107484), ТОВ «ДИОМЕД» (код ЄДРПОУ 37692957), ТОВ «СЕЛЕНА» С» (код ЄДРПОУ 37322973), не створюють юридичних наслідків та мають ознаки фіктивності, з огляду на що всі вони є недійсними в силу ст.ст. 203, 205, 216 Цивільного кодексу України.

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, з огляду про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно ч. 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом.

Крім того, згідно постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову н цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається ні нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися па відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину і повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК Україні вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемною правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства посилаючись на їх нікчемність.

Водночас, жодним законом не передбаченоправо органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В межах розгляду справи встановлено, що відповідно до Договору субпідряду № 1208-11/01 від 29.08.2011р., договору №1107/0901 від 1107/001, укладеного між ТОВ «ДАГАР» та ТОВ «АСС БУД ГРУП», останнє як Субпідрядник взяло на себе зобов'язання виконати на об'єкті ТОВ «ДАГАР» роботи (встановлення метало пластикових вікон на об'єктах ТОВ «ДАГАР») в строки та за ціною, обумовленими даним Договором, а ТОВ «ДАГАР» як Підрядник зобов'язалося прийняти та оплатити такі роботи. Роботи виконані належним чином, прийняття робіт підтверджено відповідними актами виконаних робіт та результати робіт в подальшому передані Генеральному підряднику - БМУ-2 ВАТ «ДБК №3» з яким проведено ТОВ «ДАГАР» кінцеві розрахунки по договору генерального підряду № 1006/001 від 10.06.2011р.

Згідно до умов Договору субпідряду № 2009/001 від 20.09.2011р., . укладеного між ТОВ «ДАГАР» та ПП «ЦИТАДЕЛЬ-БУД», останнє як Субпідрядник взяло на себе зобов'язання виконати на об'єкті ТОВ «ДАГАР» роботи (встановлення та монтаж метало пластикових вікон на об'єктах ТОВ «ДАГАР») в строки та за ціною, обумовленими даним Договором, а ТОВ «ДАГАР» як Підрядник зобов'язалося прийняти та оплатити такі роботи. Роботи виконані належним чином, прийняття робіт підтверджено відповідними актами виконаних робіт та результати робіт в подальшому передані Генеральному підряднику - БМУ-2 ВАТ «ДБК №3» з яким проведено ТОВ «ДАГАР» кінцеві розрахунки.

Як слідує із умов Договору субпідряду № 2105/001 від 21.05.2011р., укладеного між ТОВ «ДАГАР» та ТОВ «СЕЛЕНА-С, останнє як Субпідрядник взяло на себе зобов'язання виконати на об'єкті ТОВ «ДАГАР» роботи (внутрішнє оздоблення приміщень на об'єктах ТОВ «ДАГАР» з матеріалів Підрядника) в строки та за ціною, обумовленими даним Договором, а ТОВ «ДАГАР» як Підрядник зобов'язалося прийняти та оплатити такі роботи. Роботи виконані належним чином, прийняття робіт підтверджено відповідними актами виконаних робіт та результати робіт в подальшому передані Генеральному підряднику - БМУ-2 ВАТ «ДБК №3» з яким проведено ТОВ «ДАГАР» кінцеві розрахунки.

Відповідно до Договору купівлі-продажу № 1209/001 від 12.09.2011р. укладеного між ТОВ «ДАГАР» та ТОВ «ДИОМЕД», останнє як Постачальник взяло на себе зобов'язання поставити ТОВ «ДАГАР» товар (комплектуючі для встановлення в подальшому метало пластикових вікон на об'єктах ТОВ «ДАГАР») в строки та за ціною, обумовленими даним Договором, а ТОВ «ДАГАР» як Замовник зобов'язалося прийняти та оплатити такі товари.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ДАГАР» по взаємовідносинах з ТОВ «ДИОМЕД» ТОВ «СЕЛЕНА-С», ПП «ЦИТАДЕЛЬ-БУД», ТОВ «АСС БУД ГРУП», належним чином виконувалися свої зобов'язання за укладеним договором, що підтверджується відповідними видатковими накладними (номенклатура товарів: рама віконна, профілі, декор опори, декор петель, пісок, щебінь тощо), податковими накладними, платіжними документами (в підтвердження належного розрахунку за господарськими операціями а також щодо належного виконання обов'язків перед державою щодо сплати податкових зобов'язань).

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України №996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За наслідком дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, якими оформлювалися факти виконання зобов'язань у перевіряємий період за договорами з ТОВ «АСС БУД ГРУП», (код ЄДРПОУ 3621336), ПП «ЦИТАДЕЛЬ БУД» (код ЄДРПОУ 36107484), ТОВ «ДИОМЕД» (код ЄДРПОУ 37692957), ТОВ «СЕЛЕНА» С» (код ЄДРПОУ 37322973) містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: найменування поставлених товарів, виконаних робіт (наданих послуг), їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, порядковий номер, посади та підписи уповноважених сторін, відомості щодо місцезнаходження продавця та покупця відповідно, номери свідоцтв про реєстрацію платника податку сторін.

Зважаючи на вищевикладені фактичні обставини, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вищевикладене кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 204 ЦК, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Крім того, згідно постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову н цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається ні нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися па відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину і повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК Україні вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемною правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства посилаючись на їх нікчемність.

Водночас, жодним законом не передбаченоправо органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод люди громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Враховуючи вищевикладене, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України місти обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод люді громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Проте відповідачем під час перевірки та оформлення її результатів не враховано презумпцію правомірності правочину, визначену чинним цивільним законодавством на імперативному рівні. Поряд з цим, відповідачем ні під час перевірки, ні в ході судового розгляду справи не надано доказів того, що правочини, укладені ТОВ «ДАГАР» з ТОВ «АСС БУД ГРУП», (код ЄДРПОУ 3621336), ПП «ЦИТАДЕЛЬ БУД» (код ЄДРПОУ 36107484), ТОВ «ДИОМЕД» (код ЄДРПОУ 37692957), ТОВ «СЕЛЕНА» С» (код ЄДРПОУ 37322973) визнані недійсними у судовому порядку чи їх недійсність прямо встановлена законом, відтак вищевказані правочини спрямовані на настання реальних наслідків, що ними обумовлені.

Водночас, доводи відповідача про порушення позивачем ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, спростовані, з огляду про наступне.

Встановлено, що станом на дату здійснення своїх господарських операцій ТОВ «ДАГАР» з «АСС БУД ГРУП», (код ЄДРПОУ 3621336), ПП «ЦИТАДЕЛЬ БУД» (код ЄДРПОУ 36107484), ТОВ «ДИОМЕД» (код ЄДРПОУ 37692957), ТОВ «СЕЛЕНА» С» (код ЄДРПОУ 37322973) були зареєстровані як платники податку на додану вартість згідно вимог Податкового кодексу України, тому позивач в силу чинного законодавства маа право на податковий кредит та складання податкових накладних, що передбачено п.п. 198.3, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Положеннями ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використань товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складень відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованою) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), і підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що позивачем за результатами господарських операцій за вищевказаним Договорами були отримані від ТОВ «АСС БУД ГРУП», (код ЄДРПОУ 3621336), ПП «ЦИТАДЕЛЬ БУ; (код ЄДРПОУ 36107484), ТОВ «ДИОМЕД» (код ЄДРПОУ 37692957), ТОВ «СЕЛЕНА» (код ЄДРПОУ 37322973) відповідні податкові накладні, на підставі яких формував податковий кредит ТОВ «ДАГАР» за вказаний період.

Податкова накладна - звітний податковий і одночасно розрахунковий документ, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надають покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Вимоги до форми та змісту податкової накладної встановлено ст.201 Податкового кодексу України.

Виходячи зі змісту вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видасться платнику податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кодекс України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. визначена згідно з цим Кодексом (Законом).

За приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог вищенаведених правових норм, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту в декларації по ПДВ період з березня 2011 року по липень 2012 року суму ПДВ по вищезазначених господарських операціях у розмірі 1054975,00 грн. та правомірно віднесено по вищезазначених господарських операціях до складу витрат суму 1 107 817,00 гри за період 2 квартал 2011р. по 3 квартал 2012 р. включно.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.01.2014р. №0000272203.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15.01.2014р. № 0000282203.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур