Постанова

від 01.07.2014 по справі 826/6526/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 липня 2014 року 15 год. 30 хв. № 826/6526/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Крона-парк" до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 16 травня 2014 року надійшов позов приватного підприємства "Крона-парк" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 17 травня 2013 року № 0002442260 та № 0002452260 (далі - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 19 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 02 червня 2014 року відмовлено у задоволенні заяви законного представника позивача про витребування доказів.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 26 травня 2014 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

У судове засідання 23 червня 2014 року представник відповідача не прибула, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи вона повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 23 червня 2014 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що відповідача повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 24 квітня 2013 року складено акт № 277/22-609/31564330 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість (далі - ПДВ) та податку на прибуток по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Горизонталь" (далі - ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь") та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мармур ЛТД" (далі - ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД") за період із 01 березня по 31 липня 2012 року (далі - акт перевірки) , згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено ПДВ у загальному розмірі 444778,00 грн., у тому числі за: березень 2012 року - 42156,00 грн.; квітень 2012 року - 132850,00 грн.; травень 2012 року - 96752,00 грн.; червень 2012 року - 163575,00 грн.; липень 2012 року - 9445,00 грн., а також завищено рядок 20.1 "зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з ПДВ" у загальному розмірі 125013,00 грн., у тому числі за: травень 2012 року - 111573,00 грн.; червень 2012 року - 4477,00 грн.; липень 2012 року - 8963,00 грн., чим порушено п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) .

На підставі акту перевірки, 17 травня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0002442260, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 444778,00 грн. за основним платежем та у розмірі 222389,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002452260, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 125013,00 грн.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних положень і обставин.

Так, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД".

Зокрема, у ході перевірки відповідачем виявлено, що за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, порушено кримінальну справу № 70-00539, згідно з матеріалами якої, ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" має ознаки "фіктивності". Засновник та директор вказаного товариства показав, що він зареєстрував ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь" на прохання невстановленої слідством особи без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

У постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року № 21-1258во09 зазначено, що необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності".

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, у разі заперечення особами, від імені яких або якими їх виписано, як й інші первинні документи у такому разі, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товару (робіт, послуг), а тому віднесення відображених у таких податкових накладних сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з інформацією, зазначеною в акті від 01 березня 2013 року № 429/22.3-17/37889288, ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" декларує обсяг реалізації товарно-матеріальних цінностей без підтвердження їх придбання, тобто вказане товариство є вигодотранспортуючим суб'єктом господарювання. ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" здійснює діяльність, направлену на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Водночас, як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, за відсутності факту придбання товарів (послуг) або у разі, якщо придбані товари (послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11.

Таким чином, системно проаналізувавши викладені положення та обставини, враховуючи при цьому факт ненадання представниками позивача суду доказів, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, хоча про необхідність їх надання наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Суд зазначає, що наявні у матеріалах справи копії договорів від 12 квітня 2012 року № 20, від 20 квітня 2012 року № 21, від 03 травня 2012 року № 23, від 09 травня 2012 року № 27, № 28 та № 29, від 25 травня 2012 року № 28-01, від 01 червня 2012 року № 33, укладених між позивачем та ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД", договору поставки від 01 квітня 2012 року № 19 та договору від 30 червня 2012 року № 31, укладених між позивачем та ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", податкової звітності, податкових накладних, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, платіжних доручень, документів, складених між позивачем та третіми особами, не є належними та достатніми доказами реальності фінансово-господарської діяльності позивача із ТОВ "Компанія "Мармур ЛТД" та ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", а також фактичного здійснення ними господарських операцій.

До того ж, виявлені у ході перевірки та з'ясовані судом обставини, викликають у суду сумнів щодо достовірності та добросовісності складання документів, копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин вбачається, що позов приватного підприємства "Крона-парк" до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Поряд з цим, відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову приватного підприємства "Крона-парк".

2. Стягнути із приватного підприємства "Крона-парк" (ідентифікаційний код 31564330) решту судового збору у розмірі 4384,80 грн. (Чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин