Рішення

від 10.07.2014 по справі 910/8872/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8872/14 10.07.14

За позовом Приватного підприємства "Аеромакс-Монтаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Б"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Патько Н.Я. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 10 липня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

12 травня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "Аеромакс-Монтаж" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 05 травня 2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Б" (відповідач) заборгованості в сумі 36 838,70 грн. з них основного боргу - 35 381,76 грн. (тридцять п'ять тисяч триста вісімдесят одна гривня 76 копійок), індексу інфляції - 1061,44 грн. (одна тисяча шістдесят одна гривня 44 копійки) та 3% річних - 395,50 грн. (триста дев'яносто п'ять гривень 50 копійок).

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, неодноразово збільшував свої позовні вимоги та в поданій 08.07.2014 року через канцелярію до суду останній заяві б/н від 02.07.2014р. "Про збільшення позовних вимог" Приватне підприємство "Аеромакс-Монтаж" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Б" заборгованості в сумі 39 350,81 грн. з них основного боргу - 35 381,76 грн., втрат від інфляції - 3 573,55 грн. та 3% річних - 395,50 грн.

Окрім того, 08.07.2014р. через канцелярію до суду від позивача надійшла заява б/н від 02.07.2014р. «Про стягнення витрат на оплату послуг адвоката» в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 5 500,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Продавець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, зокрема, попередньо оплаченого позивачем по рахунку-фактурі № СФ-0000015 від 25.07.2013р. товару відповідач в повному обсязі позивачу, як Покупцю, не поставив, внаслідок чого останній звертається до суду з вимогами стягнути з відповідача суму грошових коштів пропорційно розміру недопоставленого товару та нараховані за неповернення коштів санкції.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/8872/14, розгляд справи призначено на 10.06.2014 року.

23 травня 2014 року через канцелярію суду від представника Приватного підприємства "Аеромакс-Монтаж" - Патько Н.Я. надійшло клопотання б/н від 20 травня 2014 "Про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції", проведення якої просить доручити Господарському суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2014 року судом відмовлено в задоволенні клопотання б/н від 20 травня 2014 "Про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції" представника Приватного підприємства "Аеромакс-Монтаж" - Патько Н.Я.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін було відкладено до 10.07.2014р.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року відповідач (надалі - Продавець або Постачальник) виставив позивачу (по тексту - Покупець або Отримувач) на оплату товару рахунок-фактуру № СФ-0000015 від 25.07.2013р., який Покупець в повному обсязі оплатив.

Загальна вартість товару згідно рахунку-фактури № СФ-0000015 від 25.07.2013р. становить - 70 000,00 грн.

Позивач зазначає, що Продавець оплаченого товару в повному обсязі не передав та оплачених грошових коштів пропорційно розміру недопоставленого товару не повернув, а відтак, за твердженнями позивача, відповідач має повернути Покупцю перераховані ним кошти пропорційно розміру недопоставленого товару в розмірі 35 381,76 грн., тобто 70 000,00 грн. - 34 618,24 грн., а також сплатити санкції за невиконання вимог Покупця щодо повернення грошових коштів.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень згідно заяви б/н від 02.07.2014р. "Про збільшення позовних вимог", підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вже було встановлено судом, в липні 2013 року Продавець виставив Покупцю на оплату товару рахунок-фактуру № СФ-0000015 від 25.07.2013р. (копія рахунку в справі).

З матеріалів справи вбачається, що в серпні 2013 року позивач сплатив на користь відповідача 70 000,00 грн. за товар, що підтверджується банківською випискою за 09.08.2013р. та становить вартість товару згідно рахунку-фактури № СФ-0000015 від 25.07.2013р. (копія виписки в справі).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту оплати товару згідно рахунку-фактури № СФ-0000015 від 25.07.2013р. в повному обсязі.

Правовідносини між сторонами щодо поставки-прийняття товару виникли на підставі рахунку-фактури № СФ-0000015 від 25.07.2013р. та його оплати, що свідчить про вчинення між позивачем та відповідачем правочину у сфері купівлі-продажу товарів у спрощеній формі, так як поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Матеріали справи свідчать, що в листопаді 2013 року Продавець передав Покупцю товар на суму 34 618,24 грн., що слідує з видаткової накладної № РН-0000022 від 22.11.2013р., претензії № 2 б/д та акту звіряння розрахунків б/н від 30.04.2014р. (копії документів в справі).

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач, внаслідок недопоставки Продавцем товару, в лютому 2014 року звернувся до відповідача з претензією № 2 б/д в якій вимагав поставити недопоставлений товар в строк до 19.12.2013р., а у випадку його не поставки повернути кошти згідно рахунку-фактури № СФ-0000015 від 25.07.2013р. не пізніше 19.12.2013р. (копія вимоги міститься в матеріалах справи). Факт направлення 13.12.2013р. Покупцем на адресу Продавця вказаної претензії підтверджується описом вкладення в цінний лист з відміткою поштового штемпеля про оплату відправки кореспонденції та фіскальним чеком про оплату відправки за № 4444 (копії документів містяться в справі).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Доказів до поставки Продавцем оплаченого Покупцем товару, а також доказів повернення відповідачем коштів позивачу пропорційно розміру недопоставленого товару до суду не надано.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.05.2014р. та 10.06.2014р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Зважаючи на викладене, з урахуванням того, що доказів до поставки відповідачем позивачу товару за оплаченим Покупцем рахунком-фактурою № СФ-0000015 від 25.07.2013р. та доказів повернення Продавцем на користь Покупця грошових коштів пропорційно розміру недопоставленого товару, станом на липень 2014 року до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Покупця про стягнення з Продавця вартості оплаченого та недопоставленого товару в розмірі - 35 381,76 грн., тобто 70 000,00 грн. (сума сплачених коштів за товар) - 34 618,24 грн. (частково поставлений товар).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, з правових конструкцій ч. 2 ст. 530 та ст. 625 кодексу випливає, що строк (термін) виконання боржником взятого на себе обов'язку може бути не встановлений сторонами або ж визначений моментом пред'явлення вимоги, у зв'язку з чим законодавець встановив, що у таких випадках, кредитор має право вимагати виконання такого обов'язку у будь-який час. При цьому ж, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги.

Дослідивши матеріали справи, зважаючи, що Покупець пред'явив Продавцю вимогу щодо повернення коштів 03.12.2013р., з чого, по суті, в силу ч. 2 ст. 530 та ст. 625 Цивільного кодексу України, випливає грошове зобов'язання Продавця перед Покупцем щодо повернення грошових коштів, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 395,50 грн. 3% річних, що становить:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 35381.76 21.12.2013 - 05.05.2014 136 3 % 395.50 та 3 573,55 грн. втрат від інфляції за період з січень-травень 2014 року.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням заяви б/н від 02.07.2014р. "Про збільшення позовних вимог", є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу господарських витрат по справі № 910/8872/14.

Судом встановлено, що 23 січня 2014 року між позивачем (Замовник) та Адвокатським об'єднанням «Правовий альянс « Еквітас» (Виконавець або Адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги № С-010/14 (копія договору міститься в справі), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець згідно умов Договору зобов'язується надавати Замовнику правову допомогу, визначену п. 1.2. Договору, а Замовник зобов'язаний прийняти зазначену правову допомогу та оплатити її.

На виконання зобов'язань по оплаті послуг за вказаним Договором Замовник перерахував на користь Адвоката грошові кошти в розмірі 5 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№: 5513, 6007, 6182 та 6272 (копії в матеріалах справи).

Дослідивши викладені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі - 5 500,00 грн. суд дійшов висновку, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

У відповідності з п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивача конкретного адвоката, який надаватиме йому юридичні послуги та представлятиме його інтереси в суді, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, з урахуванням того, що в судове засідання 10.06.2014р. Адвокат не з'явився, хоча відповідно до п. 1.2.2. до послуг Виконавця Замовнику відноситься представництво інтересів Замовника у суді у справі за позовом Замовника до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-Б" про стягнення заборгованості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат за послуги адвоката в сумі 5 500,00 грн. задоволенню не підлягають.

Зважаючи на викладене, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Б" (ідентифікаційний код 38577131, адреса: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, буд. 11-А, оф. 403, р/р 26002010011245 в Філії ПАТ «УніКредит Банк» в м. Києві, МФО 300744), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства "Аеромакс-Монтаж" (ідентифікаційний код 36462303, адреса: 79017, Львівська обл., м. Львів, вул. Водогінна, буд. 2, оф. 619, п/р 26005210181778 у AT «ПРОКРЕДИТ БАНК», МФО 300346), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 35 381,76 грн. (тридцять п'ять тисяч триста вісімдесят одна гривня 76 копійок), втрат від інфляції - 3 573,55 грн. (три тисячі п'ятсот сімдесят три гривні 55 копійок), 3% річних - 395,50 грн. (триста дев'яносто п'ять гривень 50 копійок) та судові витрати - 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

Копію даного рішення направити відповідачу по справі № 910/8872/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.07.2014р.

Суддя О.В. Котков