Рішення

від 14.07.2014 по справі 910/10580/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10580/14 14.07.14

За позовом Рівненського обласного виробничого комунального підприємства

водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй - Джерело"

про стягнення 13 263,36 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Матюша Є.А. - представник (дов. № 2882 від 11.09.2013 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй - Джерело" про стягнення заборгованості у розмірі 13 263, 36 грн. (12 521, 48 грн. - основний борг, 253, 23 грн. - пеня, 488, 65 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати послуг з подачі води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію за договором № 4750 на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію від 01.12.2007 р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 12 521, 48 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 253, 23 грн. пені та 488, 65 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.06.2014 р. порушено провадження у справі №910/10580/14, розгляд справи призначено на 23.06.2014 р.

У судове засідання 23.06.2014 р. представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

19.06.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання судом задоволено.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 14.07.2014р. ,про що виніс відповідну ухвалу від 23.06.2014р.

У судове засідання 14.07.2014 р. представник відповідача повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/10580/14 від 02.06.2014 р. про порушення провадження у справі та ухвали суду від 23.06.2014 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаній у позовній заяві (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 71), що відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі, так само, як і ухвала від 23.06.2014 р. вручені відповідачу належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 23.06.2014р. та 14.07.2014р. до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.07.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 14.07.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2007 р. між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (Далі - Позивач, Водоканал) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водограй - Джерело" (Далі - Відповідач, Абонент) укладено договір №4750 на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію (Далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Водоканал забезпечує водопостачання Абонента до місця приєднання останніх до комунальних водопроводів, а також приймає стічні води у комунальну каналізацію та очищає їх. Об'єми і характеристика води та стоків, вид послуг, що надаються наведені в дислокації об'єктів у додатку № 1 до цього договору.

Як встановлено у п. 2.3. Договору Водоканал зобов'язується, зокрема, забезпечити Абонента водою, яка відповідає чинному стандарту або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту; відповідно до умов договору визначати кількість талих і дощових вод, які відводяться у комунальну каналізаційну мережу з територій і дахів будівель Абонента.

У свою чергу, згідно п.2.4. Договору, Абонент зобов'язаний, зокрема, своєчасно проводити оплату за надані послуги водопостачання та водовідведення; належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них, які перебувають у нього на балансі відповідно до цього договору та Правил; для обліку витраченої води встановити водолічильник і передати його за актом представнику Водоканалу. Абонент несе відповідальність за збереження водолічильника, водомірних вузлів та санітарний стан приміщення водомірного вузла.

Згідно п. 3.1. Договору, кількість води, використаної Абонентом визначається за показниками перевірених і опломбованих водолічильників.

Як встановлено у п.3.3. Договору, кількість господарсько-побутових і виробничих стоків приймається рівною кількості спожитої води з комунального водопроводу та інших джерел разом взятих.

Розрахунки за воду, використану Абонентом та стоки здійснюються відповідно до глави 12 Правил та чинним законодавством України і затвердженими тарифами. У разі їх зміни оплата наданих послуг здійснюється за новими тарифами без будь-яких узгоджень з Абонентом розмірів цих тарифів та термінів їх введення.

У п. 3.6. сторони встановили, що Абонент проводить оплату за отримані послуги згідно даного договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Дочірнього підприємства "Водоканалсервіс" Рівненського обласного виробничого комунального підприємства "Рівнеоблводоканал", який вказаний у рахунку за послуги водопостачання та водовідведення. протягом 3 днів з дня його отримання; при цьому Абонент самостійно отримує рахунок до 10 числа кожного наступного місяця. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачується неустойка; 2) у другу чергу сплачується основна сума боргу.

В порушення зазначених умов Договору № 4750 від 01.12.2007р. розрахунки за отримані послуги з водопостачання та водовідведення відповідачем проводились не в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості перед позивачем, яка станом на день подання позову становить 12521 грн. 48 коп. (рахунки - акти наданих послуг за період з березня 2011 р. по червень 2014 р. містяться в матеріалах справи).

Таким чином, з наявних у матеріалах справи документів, вбачається, що загальна сума заборгованості за отримані послуги з водопостачання та водовідведення відповідно до умов Договору становить 12521,48 грн. Доказів іншого суду надано не було.

Крім суми основної заборгованості позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 253,23 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 488,65 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір №4750 на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію від 01.12.2007 р. за своєю юридичною природою є договором про надання послуг, зокрема, послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Під час розгляду справи судом встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 12521,48 грн. відповідачем у встановлений Договором строк не виконано, оскільки доказів іншого суду надано не було.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 12521,48 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 253,23 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 488,65 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до п. 4.2. Договору, у разі неоплати або часткової оплати послуг Водоканалу у встановлені цим договором строки Абоненту нараховується пеня за кожний календарний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який оплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 253,23 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 253,23 грн. підлягають задоволенню.

Позовною вимогою позивача є також стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 488,65 грн.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 488,65 грн. - 3% річних підлягають задоволенню. Контррозрахунку суми 3% річних відповідачем суду не надано.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй - Джерело" про стягнення 13263,36 грн. судом задовольняється в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 75, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй - Джерело" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, будинок 71; ідентифікаційний код 35364131) на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Степана Бандери, будинок 2; ідентифікаційний код 03361678) 12521 (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять одну) грн. 48 коп. основної заборгованості, 253 (двісті п'ятдесят три) грн.. 23 коп. пені, 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 65 коп. 3% річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 18.07.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева