Рішення

від 27.06.2014 по справі 910/22105/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22105/13 27.06.14

За позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз»

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Термо-Плюс»

Про стягнення 372436,60 грн. штрафних санкцій

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Лєпорська О.В. (за дов.)

від відповідача Юхименко В.С. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» до товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Форте» про стягнення за договором № 030311 від 03.03.2011 222320,62 грн., з яких: 128777,38 грн. пені, 83627,40 грн. трьох процентів річних, 9915,84 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності повернення попередньої оплати у розмірі 1501159,83 грн..

Ухвалою від 15.11.2013 порушено провадження у справі № 910/22105/13.

Позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог до 372436,60 грн., відповідно до якої крім раніше заявлених вимог просить стягнути 150115,98 грн. штрафу. В цій частині заява пов'язана зі зміною предмету позову.

Відповідач у поданому суду відзиві позовні вимоги відхилив у повному обсязі, зазначивши, що позивач своїми діями перешкоджав належному виконанню зобов'язань за договором. Крім того, відповідач просив застосувати позовну давність.

Відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/17758/13 за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» до товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Форте» про стягнення 1501159,83 грн. боргу за договором № 030311 від 03.03.2011. За твердженням відповідача, розгляд справи № 910/22105/13, предметом якої є стягнення штрафних санкцій за прострочення повернення 1501159,83 грн., неможливий до встановлення факту такого прострочення.

Ухвалою суду від 09.12.2013 зупинено провадження у справі № 910/22105/13 до вирішення справи № 910/17758/13.

Позивач звернувся до суду з заявою про поновлення провадження у справі, оскільки усунено обставини, що стали підставою для його зупинення.

Ухвалою суду від 29.05.2014 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 12.06.2014 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення 150115,98 грн. штрафу.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідачем змінено назву з товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Форте» на товариство з обмеженою відповідальністю «Термо-Плюс».

Суд вважає за необхідне змінити назву відповідача в порядку ст. 25 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

03.03.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Нео Форте» (продавцем) та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (покупцем) укладено договір № 030311 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов'язався передати окремими партіями у власність позивача олію соєву (далі - товар), а позивач зобов'язався прийняти і сплатити товар на умовах Договору.

Кількість товару узгоджується сторонами Договору кожного 25 (двадцять п'ятого) числа поточного місяця на наступний місяць та вказується у відповідних додаткових угодах до Договору, що є невід'ємними його частинами (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору ціна однієї тони товару узгоджується сторонами у додаткових угодах до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 3.2 Договору його сторони передбачили, що оплата за товар здійснюється на підставі рахунку-фактури протягом трьох робочих днів від дати отримання рахунку-фактури, виставленого відповідачем, в національній валюті України - гривні, на розрахунковий рахунок відповідача, вказаній в рахунку.

Умови оплати: часткова або 100 (сто) % попередня оплата за домовленістю сторін (п. 3.3 Договору).

Позивачем перераховано відповідачу 33189930,64 грн. попередньої оплати, а відповідачем поставлено товару на суму 30528770,85 грн..

Рішенням господарського суду міста Києва № 910/17758/13 від 28.10.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014, вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Форте» на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» 1501159,83 грн..

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 залишено без змін.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, судами встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Нео Форте» листом № 247 від 08.12.2011 повідомило публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» про зупинення поставки товару на підставі Договору та почало самостійно частинами повертати сплачені як попередню оплату кошти за товар, що не був поставлений.

Пунктом 5.1.3 Договору передбачено, що якщо продавець відмовляється здійснювати відвантаження чи не здійснює відвантаження товару, згідно затвердженого графіку завантажень, вказаному в заявці на відвантаження, то продавець зобов'язується повернути передоплату за невідвантажений товар в термін три календарних дні з моменту отримання листа від покупця з вимогою повернення грошових коштів (по факсу або електронній пошті) та оплатити штраф у розмірі 10% від суми невідвантаженого товару.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 21.12.2011 № 03-2959 (одержана відповідачем 26.12.2011) про повернення попередньої оплати у розмірі 2161159,90 грн..

Таким чином, виходячи з умов Договору, відповідач повинен повернути попередню оплату до 28.12.2011 включно.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Як зазначено вище, пунктом 5.1.3 Договору передбачена відповідальність відповідача у вигляді штрафу за прострочення термінів повернення грошових коштів.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, штраф підлягає нарахуванню тільки протягом шести місяців з дня прострочення зобов'язання. Зобов'язання з повернення коштів є простроченим з 29.12.2011 і річна позовна давність за цією вимогою сплила.

Виходячи з того, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України), вимога про стягнення 150115,98 грн. штрафу задоволенню не підлягає.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 128777,38 грн. пені за прострочення повернення коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України пеня є одним із видів неустойки, яка, в свою чергу, є одним з видів забезпечення зобов'язань (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Законом передбачена обов'язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Пунктом 8.3 Договору передбачена сплата відповідачем пені за порушення термінів поставки товару.

Сторонами не додержані вимоги закону щодо письмової форми пені за порушення строків повернення попередньої оплати, відтак підстави для стягнення з відповідача 128777,38 грн. пені задоволенню не підлягають.

Враховуючи необґрунтованість вимог про стягнення пені, судом не розглядається вимога щодо позовної давності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, прийнятим судом який вірний, за період з 29.12.2011 по 04.11.2013 інфляційна складова становить 9915,84 грн., три проценти річних - 83627,40 грн..

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 9915,84 грн. трьох процентів річних, 83627,40 грн. інфляційних, а загалом 93543,24 грн.. В іншій частині позову судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 25, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Замінити назву відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Форте» на товариство з обмеженою відповідальністю «Термо-Плюс».

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Термо-Плюс» (04215, м. Київ, проспект Свободи, 26 літ. «В», код 36926847) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 16, код 03361135) 9915,84 грн. трьох процентів річних, 83627,40 грн. інфляційних, 1870,86 судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення підписано 16.07.2014.

Суддя С. А. Ковтун