Рішення

від 07.07.2014 по справі 910/9012/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9012/14 07.07.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поул Траст»

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»

про стягнення 27 660, 04 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Гоголь О.Я.

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поул Траст» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 27 660, 04 грн. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем страхового відшкодування в порядку регресу Публічному акціонерному товариству «Страхова компанія «Українська страхова група».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9012/14, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група", призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.06.2014 р. за участю представників сторін та третьої особи, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі третя особа подала письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що 02.09.2013 р. Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Іллічівське» було здійснено виплату страхового відшкодування на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" у сумі 27 660, 04 грн.

Також Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" просило розглядати справу без участі представника.

Розгляд справи переносився відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи на виклик суду не з'явились.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та отримані представником, про що свідчить підпис останнього на поштових повідомленнях про відправлення.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 07.07.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2012 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхове товариство «Іллічівське» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поул Траст» укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3393947, за яким застраховано цивільно-правову відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «Поул Траст» перед третіми особами під час дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «Сканія» Р380СВ8Х4У112, державний номер НОМЕР_1.

29.03.2013 р. по проспекту Глушкова у місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Сканія» Р380СВ8Х4У112, державний номер НОМЕР_1 власником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Поул Траст» та під керуванням ОСОБА_2, а також автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 24.04.2013 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу.

Як встановлено судом, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Мерседес», державний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Також судом встановлено, що майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Мерседес», державний номер НОМЕР_2 на момент настання страхового випадку були застраховані Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" за договором № 28-0107-12-01736 від 13.09.2012 р.

При цьому, Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" здійснило страхову виплату власнику автомобіля «Мерседес», державний номер НОМЕР_2 у розмірі 63 919, 96 грн.

05.06.2013 р. Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» із заявою про виплату страхового відшкодування в поряду регресу за полісом № АВ/3393947.

Платіжним дорученням № 7747 від 02.09.2013 р. Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» перерахувало на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" грошові кошти у розмірі 27 550, 04 грн. у якості виплати страхового відшкодування в порядку регресу за договором № АВ/3393947.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» зазначає, що за приписами ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, у разі якщо він не повідомив страховика про настання страхового випадку у строк та в порядку, що визначені законом.

При цьому, позивач відзначає, що оскільки власником автомобіля «Сканія» Р380СВ8Х4У112, державний номер НОМЕР_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Поул Траст», останнє має здійснити страхове відшкодування.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За змістом ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на положення ст.ст. 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Так, у відповідності до ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, в тому числі, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Нормами ж ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, зокрема, якщо якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Тож, виходячи з аналізу змісту вищенаведених норм, страхувальник зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику відомості про ДТП.

Зазначені висновки містяться також у постановах Вищого господарського суду України, прийнятих за результатами здійсненні касаційного перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів, пов'язаних зі стягненням страхового відшкодування в порядку регресу - від 26.12.2012 р. у справі № 5011-22/10427-2012, від 22.04.2013 р. у справі № 5011-12/15483-2012, від 28.06.2013 р.. у справі № 910/2041/13.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В той же час, відповідачем, який був належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання та про його процесуальні права і обов'язки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, не доведено суду виконання обов'язків, покладених ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повідомлення Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» про настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу.

Між тим, частиною 1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № АВ/3393947 розмір франшизи встановлений у сумі 510, 00 грн.

Тож, виходячи із вищенаведеного, приймаючи до уваги заявлені позивачем вимоги та наведені ним обґрунтування, з огляду на встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку що доводи позивача підтверджуються наявними у справі документами та є обґрунтованими, а відтак - підлягають частковому задоволенню судом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Поул Траст» (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, 6, корп.. 3, кв. 38, код ЄДРПОУ 32921520), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38-Б, код ЄДРПОУ 25186738) страхове відшкодування в порядку регресу у сумі 27 150, 04 (двадцять сім тисяч сто п'ятдесят грн. 04 коп.) грн. та 1 793, 32 (одна тисяча сімсот дев'яносто три грн. 32 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволені позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.07.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.