Рішення

від 21.05.2014 по справі 922/1419/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2014 р.Справа № 922/1419/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування (ДП "Укрдіпроважмаш"), м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний інститут проблем землевпорядкування, лісового господарства, екології та права", м. Харків про стягнення 8332,85 грн. за участю представників сторін:

позивача - Малихіна Н.С.

відповідача - не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 7702,60 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору на створення проектної продукції № 36-3, укладеного між сторонами 24.02.2010 року; суму завданих збитків, понесених у зв'язку з припиненням зобов'язання у розмірі 653,99 грн.; суму збитків, завданих внаслідок порушення грошового зобов'язання відповідачем щодо повернення грошових коштів позивача з незаконного зберігання відповідача у розмірі 600,03 грн. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

15.05.2014 року до суду від позивача надійшла заява про уточнення та збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 6000,00 грн. заборгованості, що виникла за спірним договором, 120,82 грн. 3% річних, 306,00 грн. інфляційних, 1080,00 грн. пені, 420,00 грн. штрафу, 280,03 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, суму завданих збитків, понесених у зв'язку з з припиненням зобов'язання у розмірі 653,99 грн.; суму збитків, завданих внаслідок порушення грошового зобов'язання відповідачем щодо повернення грошових коштів позивача з незаконного зберігання відповідача у розмірі 600,03 грн. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Надана заява досліджена судом та долучена до матеріалів справи.

21.05.2014 року до суду від позивача надійшла заява про уточнення та зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 6000,00 грн. заборгованості за спірним договором, 120,82 грн. 3% річних, 432,00 грн. інфляційних, 1080,00 грн. пені, 420,00 грн. штрафу та 280,03 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву від 21.05.2014 року та зазначив, що в ній викладені остаточні позовні вимоги.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 24.04.2014 року, місцезнаходження відповідача - 62403, Харківська область, Харківський район, смт. Бабаї, вул. Піонерська, 1, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі (з урахуванням наданої заяви від 21.05.2014 року) та просив суд його задовольнити.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

24.02.2010 року між сторонами був укладений договір про створення проектної продукції № 36-3, відповідно до умов якого, замовник (позивач) доручає, а виконавець (відповідач) приймає на себе зобов'язання виконати роботи за темою: "Виготовлення "Звіту про кадастрову зйомку земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 66" та подальший юридичний супровід для отримання кадастрового номеру".

Відповідно до п. 2.1 договору, за створену проектну продукцію, замовник перераховує виконавцю 6000,00 грн.

Згідно розділу 3 договору, приймання оформленої, відповідно до встановленого порядку, документації за договором здійснюється супровідними документами виконавця. По закінченню робіт виконавець надає замовнику акт прийому-передачі проектної продукції, комплект проектної, технічної та іншої документації, передбаченої календарним планом робіт та умовами договору у двох примірниках. Замовник на протязі 15 днів з дня отримання акту прийому-передачі робіт та звітних документів, зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт прийому-передачі проектної продукції або вмотивовану відмову від приймання робіт.

Строк дії договору, в редакції додаткової угоди від 24.03.2010 року, встановлений з 24.02.2010 року до 31.12.2010 року.

Свої зобов'язання за вказаним договором позивач виконав в повному обсязі, сплативши на рахунок відповідача вартість означених робіт, згідно рахунку № СФ-0000024 від 24.02.2010 року в сумі 6000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 68 від 25.02.2010 року.

11.09.2013 року позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 5, в якій позивач зазначив, що оскільки відповідачем не виконано умови договору, позивач відмовляється від договору та вимагає відповідача повернути отримані грошові кошти у розмірі 6000,00 грн.

Проте відповідач визначені в договорі роботи не виконав, кошти не повернув, на претензію не відреагував, що й стало підставою для звернення позивача до господарського суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 4 ст. 849 ЦК України, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Зважаючи на те, що відповідач свої зобов'язання за спірним договором не виконав на протязі більш ніж три роки, позивач спрямував на адресу відповідача претензію, в якій відмовився від договору підряду та вимагав повернення грошових коштів. Проте, відповіді на претензію відповідач не надав.

Таким чином, з моменту пред'явлення вказаної вимоги позивачем, припинилося попереднє зобов'язання і виникло нове грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Позивач скористався своїм правом щодо відмови від зобов'язання, внаслідок чого підстава одержання відповідачем оплати за невиконані роботи відпала, в результаті сплачені грошові кошти позивача набули статусу таких, що безпідставно одержані чи такі, що перебувають у незаконному зберіганні відповідача.

В силу вимог ч. 1 ст. 1212 ЦК України останній має повернути позивачеві безпідставно одержані кошти.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 6000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, ст. 232 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу передбачене, зокрема, ч. 2 ст. 231 ГК України, якою встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як встановлено судом, позивач є державним підприємством, а тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача 1080,00 грн. суми нарахованої пені та 420,00 грн. штрафу.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 120,82 грн. 3% річних, 432,00 грн. інфляційних та 280,03 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу). Дані положення знаходять своє підтвердження й у ч. 3 ст. 198 ГК України, відповідно до якої, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розміру та порядку, визначених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6000,00 грн. заборгованості за спірним договором, 120,82 грн. 3% річних, 432,00 грн. інфляційних, 1080,00 грн. пені, 420,00 грн. штрафу та 280,03 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український науково-дослідний інститут проблем землевпорядкування, лісового господарства, екології та права" (62403, Харківська область, Харківський район, смт. Бабаї, вул. піонерська, 1, код ЄДРПОУ 35119640, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Державного підприємства "Український державний інститут по проектуванню заводів важкого машинобудування" (61068, м. Харків, пр. Московський, 151, код ЄДРПОУ 00212630, п/р 26002000321805 в ПУАТ "Фідобанк", МФО 300175) - 6000,00 грн. заборгованості за спірним договором, 120,82 грн. 3% річних, 432,00 грн. інфляційних, 1080,00 грн. пені, 420,00 грн. штрафу, 280,03 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 травня 2014 року.

Суддя С.Ч. Жельне