Рішення

від 15.07.2014 по справі 910/12169/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12169/14 15.07.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімлізинг"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнотара"

про стягнення1 285 887,27 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

за участю представників:

від позивача:Цибенко В.В. за дов. № 004 від 15.07.2014; від відповідача:не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімлізинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнотара" про стягнення 1 285 887,27 грн, з яких: 1 192 028,16 грн - заборгованість за лізинговими платежами; 75 581,41 грн - інфляційні втрати; 9 404,50 грн - 3 % річних; 8 873,20 грн - пеня.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 001/13-ФЛ від 30.05.2013 в частині внесення лізингових платежів.

Ухвалою суду від 23.06.2014 порушено провадження у справі № 910/12169/14 та призначено розгляд на 15.07.2014.

У судовому засіданні 15.07.2014 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, позов просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду даної справи повідомлений належним чином.

Ураховуючи наявність доказів належного повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, відсутність доказів неможливості прибуття в судове засідання представника відповідача, достатність матеріалів для прийняття рішення по суті, суд, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглядає справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

У судовому засіданні 15.07.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 30.05.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «Ексімлізинг» (далі - лізингодавець, позивач,) та товариством з обмеженою відповідальністю «Екотехнотара» (далі - лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу № 001/13-ФЛ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, в редакції договору про внесення змін та доповнень №1 від 31.05.2013, укладенням цього Договору сторони домовилися про те, шо лізингодавець зобов'язався придбати (набути у власність) обладнання, а саме: ко-екструзійну лінію автоматичну КFHS60ЕЕ/45-4/1300 (далі - предмет лізингу), шляхом укладення з товариством з обмеженою відповідальністю „СВР-технологія" (далі - продавець), відповідного договору поставки, після чого передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти від лізингодавця предмет лізингу та сплачувати йому за користування предметом лізингу відповідні платежі.

Згідно з п. 1.2 Договору строк лізингу за цим Договором становить 36 місяців, починаючи з дня, у який предмет лізингу буде переданий лізингодавцем лізингоодержувачу (далі - строк лізингу). Після закінчення строку лізингу та за умови належного виконання усіх обов'язків за цим Договором лізингоодержувач має право набути право власності на предмет лізингу у порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору вартість предмета лізингу на день укладення цього Договору становить 11 203 500,00 грн, у тому числі ПДВ 1 867 250,00 грн (далі - вартість предмета лізингу). При укладенні Договору поставки вартість предмета лізингу може бути змінена за умови попереднього внесення відповідних змін до цього Договору.

Згідно з п.п. 3.1, 3.4 Договору лізингодавець зобов'язаний передати предмет лізингу лізингоодержувачу, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу протягом 14 банківських днів з дня отримання лізингодавием предмета лізингу від продавця за Договором поставки; передача предмета лізингу здійснюється у присутності уповноважених представників сторін. Про передачу предмета лізингу складається відповідний акт прийому-передачі (далі - акт прийому-передачі), який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється відтисками печаток сторін.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору лізингоодержувач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати лізингодавцю передбачені цим Договором лізингові платежі. До складу лізингових платежів входять: винагорода лізингодавця за надання послуг фінансового лізингу за цим Договором, що розраховується згідно з пунктом 4.2 цього Договору; відшкодування вартості предмета лізингу; інші витрати, шо їх несе лізингодавець при наданні лізингоодержувачу послуг фінансового лізингу за цим Договором, у тому числі витрати при проведенні державної реєстрації предмета лізингу (за потреби). Сплата лізингових платежів за цим Договором здійснюється лізингоодержувачем щомісячно протягом всього строку лізингу.

Згідно з п.п. 4.3, 4.4 Договору кожний лізинговий платіж здійснюється лізингоодержувачем на підставі рахунка-фактури лізингодавця, який надається лізингоодержувачу у період з 20-го по 25-те число кожного поточного місяця. До рахунку-фактури повинен додаватися розрахунок розміру лізингового платежу та акт виконаних робіт по наданих лізингових та інших послугах у звітному місяці (розміри лізингових платежів, зазначені у додатку № 2 до цього Договору, є орієнтовними та у випадку їх відмінності від розмірів лізингових платежів, зазначених у рахунках-фактурах, застосуванню не підлягають). лізингоодержувач зобов'язався сплатити лізингодавцю зазначену у рахунку-фактурі суму, навіть якщо він не згоден з її розміром. Лізингові платежі підлягають сплаті лізингоодержувачем у період з 25-го по 30-те число поточного місяця, за який нараховано лізинговий платіж. Лізингові платежі, що здійснені після закінчення встановленого цим пунктом строку, вважається простроченим.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, а також скріплення відтисками печаток сторін та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 13.1 Договору).

На виконання умов Договору згідно з актом прийому-передачі від 31.05.2013 позивач передав, а відповідач прийняв у фінансовий лізинг предмет лізингу.

На підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язання за Договором, останнім надано суду рахунки-фактури: № СФ-0000031 від 20.11.2013 на суму 224 070,00 грн; №№ СФ-0000039 та СФ-0000040 від 19.12.2013 на загальну суму 372 231,38 грн; №№ СФ-0000005 та СФ-0000006 від 20.01.2014 на загальну суму 376 593,67 грн та докази їх надіслання відповідачу у справі (копії: фіскального чеку № 2982 від 04.04.2014; опису вкладення у цінний лист № 874900; рекомендованого повідомлення про вручення).

Сторонами підписано акт звірки та підтвердження заборгованості між контрагентами, станом на 01.03.2014, згідно з яким заборгованість відповідача склала 1 200 901,36 грн.

Однак відповідач Договору в частині внесення лізингових платежів належним чином не виконує, у зв'язку з чим в останнього перед позивачем утворилась заборгованість, яка згідно з розрахунком останнього в період з 30.11.2013 по 26.05.2014 склала 1 192 028,16 грн.

Станом на час розгляду даної справи в суді відповідач заборгованості не сплатив, доказів зворотнього суду не надав.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Положеннями статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з п.п. 4.3, 4.4 Договору, сторони домовились, що лізинговий платіж здійснюється лізингоодержувачем у період з 25-го по 30-те число поточного місяця, за який нараховано лізинговий платіж, на підставі рахунка-фактури, який позивач зобов'язався надавати відповідачу у період з 20-го по 25-те число кожного поточного місяця. Також у зазначених пунктах Договору сторони погодили, що розміри лізингових платежів, зазначені у додатку № 2 до цього Договору, є орієнтовними та у випадку їх відмінності від розмірів лізингових платежів, зазначених у рахунках-фактурах, застосуванню не підлягають; лізингоодержувач зобов'язався сплатити лізингодавцю зазначену у рахунку-фактурі суму.

Судом також установлено, що рахунки-фактури: № СФ-0000031 від 20.11.2013; №№ СФ-0000039 та СФ-0000040 від 19.12.2013; №№ СФ-0000005 та СФ-0000006 від 20.01.2014, на загальну суму 972 895,05 грн, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення, вручено уповноваженому представнику відповідача 10.04.2014.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що обов'язок відповідача з внесення лізингових платежів на підставі вказаних рахунків-фактур на загальну суму 972 895,05 грн настав з 25-го по 30-те квітня 2014 року.

Разом з цим, як установлено судом, сторонами підписано акт звірки та підтвердження заборгованості між контрагентами, станом на 01.03.2014, згідно з яким заборгованість відповідача склала 1 200 901,36 грн. Таким чином суд дійшов висновку про те, що зобов'язання з оплати 219 133,11 грн (1 192 028,16 грн - 972 895,05 грн) у відповідача настало з 25-го по 30-те березня 2014 року.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення основного боргу в сумі 1 192 028,16 грн обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 75 581,41 грн інфляційних втрат та 9 404,50 грн 3 % річних в межах періоду з 01.12.2013 по 26.05.2014.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як установлено вище судом, зобов'язання з оплати на суму 219 133,11 грн мало бути виконано до 30.03.2014 включно та на суму 972 895,05 грн - до 30.04.2014 включно, відтак прострочення відповідачем виконання зобов'язання з внесення лізингових платежів на суму 219 133,11 грн настало з 31.03.2014 та на суму 972 895,05 грн - з 01.05.2014.

Судом перевірено розрахунки позивача в частині інфляційних втрат та 3 % річних, які визнаються судом арифметично невірними, у зв'язку з чим судом здійснено перерахунок, відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 52 803,25 грн, виходячи із суми боргу 219 133,11 грн за період з 31.03.2014 по 26.05.2014 та із суми боргу 972 895,05 грн за період з 01.05.2014 по 26.05.2014, а також 3 % річних в сумі 3 105,68 грн, виходячи із суми боргу 219 133,11 грн за період з 31.03.2014 по 26.05.2014 та із суми боргу 972 895,05 грн за період з 01.05.2014 по 26.05.2014.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за період з 01.12.2013 по 23.02.2014 в сумі 8 873,20 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Штрафними санкціями, у відповідності зі ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 11.1 Договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим Договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період існування прострочених платежів, за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання лізингоодержувачем простроченого зобов'язання включно.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як установлено судом прострочення виконання відповідачем зобов'язання з внесення лізингових платежів на суму 219 133,11 грн настало з 31.03.2014 та на суму 972 895,05 грн - з 01.05.2014, однак позивачем заявлено пеню за період з 01.12.2013 по 23.02.2014.

Суд не вправі виходити за межі визначеного позивачем періоду, у зв'язку з чим дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині пені за період з 01.12.2013 по 23.02.2014 в сумі 8 873,20 грн не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню частково.

Згідно зі ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнотара" (01042, м. Київ, бул. Дружби Народів, 9, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32956239) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімлізинг" (04053, м. Київ, вул. Воровського, 11, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34492788) 1 192 028 (один мільйон сто дев'яносто дві тисячі двадцять вісім) грн 16 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 52 803 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот три) грн 25 коп. інфляційних втрат, 3 105 (три тисячі сто п'ять) грн 68 коп. 3 % річних та 24 958 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн 75 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Повне рішення складено 18.07.2014.

Суддя Л.М. Шкурдова